Постанова № 71148981, 21.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4194/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Смолій І.В. (головуючий), Аблов Є.В., Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Ключковича В.Ю., Беспалова О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Хромєєва Д.С.,

представника третьої особи (ПАТ «Томак») Ахрамович Я.І.,

представника третьої особи (Лакресон Сервісез ЛТД) Кириченко Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Енерджі" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Енерджі" до Міністерства юстиції України, треті особи - Публічне акціонерне товариство "Фідобанк", Публічне акціонерне товариство "Томак", Компанія з обмеженою відповідальністю Лакресон Сервісез ЛТД про визнання протиправним та скасування висновку і наказу,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи публічне акціонерне товариство "Фідобанк", публічне акціонерне товариство "Томак", компанія з обмеженою відповідальністю Лакресон Сервісез ЛТД, у якому просив:

визнати протиправним та скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 22.02.2016 р. за результатами розгляду скарги ПАТ "Томак" від 25.01.2016 р. та доповнень від 01.02.2016 р., а також скарги компанії Лакресон Сервісез ЛТД від 08.02.2015 р.;

визнати протиправним та скасувати наказ від 03.03.2016 р. №608/5, прийнятий на підставі вказаного висновку Комісії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 22.02.2016 за результатами розгляду скарги ПАТ "Томак" від 22.01.2016 (за вх. №2020-0-33-16 від 25.01.2016) та доповнень до неї від 01.02.2016, а також скарги у сфері державної реєстрації компанії "Лакресон Сервісез ЛТД" від 08.02.2016. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2016 № 608/5, прийнятий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 22.02.2016 за результатами розгляду скарги публічного акціонерного товариства "Томак" від 22.01.2016 (за вх. №2020-0-33-16 від 25.01.2016) та доповнень до неї від 01.02.2016, а також скарги у сфері державної реєстрації компанії "Лакерсон Сервісез ЛТД" від 08.02.2016.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.07.2017 касаційні скарги ПАТ "Томак", компанії "Лакресон Сервісез ЛТД", та особи що приєдналась до касаційної скарги ПАТ "Томак" - Міністерство юстиції України - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови місцевого адміністративного суду та прийняття нової постанови - про задоволення позову.

Свої доводи апелянт обґрунтував посилаючись на наступні обставини:

скаржники пропустили строк, передбачений ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а отже відповідач був зобов'язаний відмовити у задоволенні скарги з огляду на положення п. 8 ч. 8 ст. 37 цього ж Закону;

на момент розгляду скарг та прийняття відповідачем оскаржуваних рішень існував спір у Господарському суді міста Києва про усунення перешкод в користуванні майном (справа № 910/1846/16), про що Мінюст було повідомлено листом від 01.03.2016 № 2-1/1341, що обумовлює неможливість розгляду відповідачем відповідних скарг.

Міністерство юстиції України в порушення пунктів 10. 11 Порядку № 1128 належним чином завчасно не повідомило ТОВ «Вайт Енерджі» та ПАТ «Фідобанк» про розгляд скарг.

Окрім того, на думку апелянта, державним реєстратором при вчиненні відповідних реєстраційних дій, які були предметом оскарження до Міністерства юстиції України, не було порушено вимог закону.

Третьою особою - Компанією з обмеженою відповідальністю Лакресон Сервісез ЛТД подано письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких, посилаючись на безпідставність наведених апелянтом доводів, просив залишити постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року без змін.

У судовому засіданні 21 грудня 2017 року представник позивача, а також представник ПАТ «Томак» апеляційну скаргу позивача підтримали та просили її задовольнити. Представник компанії з обмеженою відповідальністю Лакресон Сервісез ЛТД заперечував проти задоволення цієї апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого адміністративного суду без змін.

Представники ПАТ «Фідобанк» та Міністерства юстиції України, будучи повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у засідання не з'явилися. Колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у їх відсутності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

Між ПАТ "Томак" та ВАТ "Ерсте Банк" укладено Генеральну кредитну угоду № 010-05/1044 від 21.07.2008 та ряд додаткових угод до неї. В рамках вказаної Генеральної кредитної угоди укладено кредитний договір № 012-05/1040 від 25.07.2008 про надання ПАТ "Томак" кредиту (невідновлювана кредитна лінія) у розмірі 3 800 000,00 доларів США, з терміном повернення до 20.07.2015 та, в подальшому, ряд додаткових угод до нього, а також кредитний договір № 012-05/1045 від 21.07.2008 про надання ПАТ "Томак" кредиту (невідновлювана кредитна лінія) у розмірі 1 400 000,00 доларів США, з терміном повернення до 20.07.2015 та ряд додаткових угод до нього.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами ПАТ "Томак", відповідно до договору іпотеки від 21.07.2008 (далі - договір іпотеки-1), посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І., з урахуванням договору про внесення змін від 11.09.2008, передав в іпотеку нерухоме майно, а саме, в забезпечення зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 010-05/1044 від 21.07.2008 та всіх кредитних договорів укладених в її рамках, передано в іпотеку нежилий будинок - колишній наземний склад з підвалом ЦО за адресою м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15/6, літера 2, площею - 2174,50 кв. м. Заставна за договором не видавалась.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами ПАТ "Томак", відповідно до договору іпотеки від 05.02.2009 (далі - договір іпотеки-2), посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І., передав в іпотеку нерухоме майно, а саме, в забезпечення зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 010-05/1044 від 21.07.2008 та всіх кредитних договорів, укладених в її рамках, передано в іпотеку 97/100 частин майнового комплексу за адресою м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 15/15, площею - 33 565,1 кв. м. Заставна за договором не видавалась.

В подальшому до вказаного договору іпотеки внесено зміни відповідно до договору про внесення змін від 31.05.2009 до договору іпотеки від 05.02.2009, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І., згідно з яким вносились зміни до опису предмету іпотеки, а саме в іпотеку передавалось нерухоме майно - майновий комплекс, загальною площею 33565,1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15, до складу якого входить штампувальна ділянка цеху № 11 (літера 61) площею 325,70 кв. м, корпус цехів № 6,4 ділянка бондеризації, ділянка агрегування, естакада (літери 52,53) площею 11901,50 кв. м; котельня (літера 67), площею 718,70 кв. м, склад металів (літера 23) площею 539,20 кв. м, склад штампів цеху № 1, корпус № 2, цех № 1, прибудова до цеху № 1, склад деталей (літера 70) площею 3455,50 кв. м, станція очисних споруд (літера 73) площею 284,40 кв. м, газорозподільник (літера 94) площею 12,20 кв. м, корпус № 21, цех № 5 (літера 66) площею 482,60 кв. м, корпус № 17, цех № 17 (літери 62,63) площею 798,70 кв. м, контора складу (літера 74) площею 39,20 кв. м, магазин "Берізка" (літера 64) площею 135,40 кв. м, корпус № 11, столярний цех (літери 41,42) площею 1015,50 кв. м, корпус № 7, цех № 10, корпус № 5, цех № 18, корпус № 4, цех № 22 (літери 30,31) площею 3266,70 кв. м, корпус № 3, цех № 5 (літера 69) площею 2060,20 кв. м, склад комплектуючих виробів (літера 24) площею 645,00 кв. м, цех № 11 (літера 60) площею 755,40 кв. м, спорткомплекс, склад хімреактивів, склад хімікатів, склад металевих виробів, склад матеріалів і паперу, механічний склад (літери 32,33) площею 2920,00 кв. м, склад "Кисловодськ" (літера 27) площею 1945,00 кв. м, склад матеріалів (літера 40) площею 273,40 кв. м, трансформаторна підстанція (літера 49) площею 108,00 кв. м, корпус № 12, склад фарб (літера 39) площею 204,30 кв. м, ОКБ, корпус № 2 (літера 58) площею 383,30 кв. м, будівля контрольно-перевірочного пункту (літера 34) площею 716,60 кв. м, станція зарядки ел.кар (літера 29) площею 578,60 кв. м, що належить відкритому акціонерному товариству "Томак" (іпотекодавцю) на підставі правовстановлюючого документу - рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2009 у справі № 31/90.

За вказаним договором, право власності на вказане майно зареєстроване за ПАТ "Томак" КМБТІ 07.05.2009 за реєстровим номером 298-з та записаний в реєстрову книгу за № д.9п-11.

Також нерухоме майно, що перебувало в іпотеці-1 та в іпотеці-2 було передано в наступну іпотеку компанії "Лакресон Сервісез ЛТД" за договором іпотеки № 2119 від 09.09.2013, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо майна, переданого в іпотеку-1 - 09.09.2013, номер запису про іпотеку 2422245, номер запису про обтяження 2420900, щодо майна, переданого в іпотеку-2 - 10.09.2013, номер запису про іпотеку 2439807.

За наведеними вище кредитними договорами та договорами іпотеки права та обов'язки ВАТ "Ерсте Банк" перейшли до ПАТ "Фідобанк", як до правонаступника.

23.07.2015 ПАТ "Фідобанк" надіслало ПАТ "Томак" повідомлення-вимогу, яка була отримана останнім 03.08.2015 та, якою банк повідомив про те, що у разі не погашення заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 010-05/1044 від 21.07.2008 в тридцяти денний строк, ПАТ "Фідобанк" зверне стягнення на предмети іпотеки шляхом набуття на них права власності. Відповідно до зазначеної вимоги, заборгованість ПАТ "Томак" перед ПАТ "Фідобанк" за кредитними договорами склала 3 898 338,03 долари США, що в еквіваленті по курсу Національного банку України станом на 23.07.2015 складала 85 810 583,38 грн., пеня 1 209 835, 24 грн.

У зв'язку з тим, що кредитні зобов'язання ПАТ "Томак" виконані не були, ПАТ "Фідобанк" на підставі ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" набуло іпотечне майно у власність. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.11.2015 здійснено реєстраційний запис № 12260200 про державну реєстрацію права власності ПАТ "Фідобанк". Рішенням від 27.11.2015 було здійснено державну реєстрацію права власності ПАТ "Фідобанк" на нежилий будинок - колишній наземний склад з підвалом ЦО (реєстраційний номер 151958080000), за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, 15/15/6, літера 2 (іпотечне майно по договору іпотеки-1).

Також, 24.11.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено реєстраційний запис № 12250695 про державну реєстрацію права власності ПАТ "Фідобанк". Рішенням від 27.11.2015 (індексний номер 26521370) здійснено державну реєстрацію права власності ПАТ "Фідобанк" на майновий комплекс (реєстраційний номер 153150580000), за адресою: м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, 15/15 (іпотечне майно по договору іпотеки-2).

В подальшому ПАТ "Фідобанк" вказане нерухоме майно було відчужене (продане) ТОВ "Вайт Енерджі" за договорами купівлі-продажу від 09.12.2015, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., право власності на нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:

- на колишній наземний склад з підвалом ЦО, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15/6 (надалі - майно-1) - рішенням (індексний номер 26924699) про державну реєстрацію права власності ТОВ "Вайт Енерджі" (код ЄДРПОУ 39424466 адреса: Україна, м. Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2-б), запис про право власності № 12453123;

- на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15 (надалі - майно-2) - рішенням (індексний номер 26924910) про державну реєстрацію права власності ТОВ "Вайт Енерджі" (код ЄДРПОУ 39424466 адреса: Україна, м. Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2-б), запис про право власності № 12452987.

Вищевказане нерухоме майно було придбане позивачем у власність за відплатними договорами та повністю оплачене, що підтверджується матеріалами справи.

Надалі нерухоме майно було передано в іпотеку 10.12.2015 в забезпечення виконання зобов'язань останнього перед ПАТ "Фідобанк" за Генеральною кредитною угодою № 1092015-Ю від 10.12.2015 а саме:

- майно-1 - за договором іпотеки № 1092015-Ю/2 від 10.12.2015, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку № 12462449, індексне рішення 26945707 від 10.12.2015, запис про обтяження № 12462882, індексне рішення 26944845;

- майно-2 - за договором іпотеки № 1092015-Ю/1 від 10.12.2015, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суляєвою А.Р., запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про іпотеку № 12463378, індексне рішення 26945369 від 10.12.2015, запис про обтяження № 12464473, індексне рішення 26948060.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2016 позов ПАТ "Томак" до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Філюка С.П. та державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Канівець Л.М., треті особи: ПАТ "Фідобанк" та ТОВ "Вайт Енерджі", про визнання протиправним та скасування рішення, індексний номер 26521370 від 27.11.2015 про державну реєстрацію права власності за ПАТ "Фідобанк" на майновий комплекс (реєстраційний номер 153150580000) та скасування реєстраційного запису від 24.11.2015 № 12250695; визнання протиправним та скасування рішення, індексний номер 26542874 від 27.11.2015 про державну реєстрацію права власності за ПАТ "Фідобанк" на нежилий будинок (реєстраційний номер 151958080000); визнання протиправним та скасування реєстраційного запису від 24.11.2015 № 12260200 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 151958080000 за ПАТ "Фідобанк" - залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 155 КАС України.

ПАТ "Томак" 25.01.2016 та компанія "Лакресон Сервісез ЛТД" 08.02.2016 звернулися до Міністерства юстиції України, в порядку ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" із скаргами, в яких просили скасувати рішення та записи про державну реєстрацію права власності за ПАТ "Фідобанк" на відповідні об'єкти нерухомого майна.

Міністерство юстиції України надіслало на адресу державного реєстратора Бондаренко А.В. повідомлення за вих. № 1188/19/42-16, на адресу державного реєстратора Канівець Л.П. повідомлення за вих. № 1188/19/42-16, на адресу державного реєстратора Філюка С.П. повідомлення за вих. № 1188/19/42-16, на адресу Компанії "Лакресон Сервісез ЛТД" повідомлення за вих. № 1188/19/42-16, на адресу ПАТ "Томак" повідомлення за вих. № 1188/19/33-16, на адресу ТОВ "Вайт Енерджі" повідомлення за вих. № 1188/19/33-16, на адресу ПАТ "Фідобанк" повідомлення за вих. № 1188/19/33-16 від 18.02.2016, згідно з якими розгляд скарг ПАТ "Томак" та компанії "Лакресон Сервісез ЛТД" був призначений на 22.02.2016 о 10-00 год. Разом із повідомленнями надіслано копію скарги компанії "Лакресон Сервісез ЛТД" з додатками.

За результатами розгляду скарги ПАТ "Томак" від 25.01.2016 (з урахуваннями доповнень до неї від 01.02.2016), а також скарги у сфері державної реєстрації компанії "Лакресон Сервісез ЛТД" від 08.02.2016, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прийнято висновок від 22.02.2016, яким скарги задоволені в повному обсязі. На підставі вказаного висновку Міністерством юстиції України видано наказ № 608/5 від 03.03.2016, яким було задоволено скарги ПАТ "Томак" та компанії "Лакресон Сервісез ЛТД".

Вказаний наказ був виконаний в повному обсязі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого право власності на спірне майно перейшло до інших осіб, а саме:

право на нежилу будівлю було зареєстроване за компанією - нерезидентом (компанія "ЗОГРІФ БІЗНЕС ЛТД2, Беліз), запис в Державному реєстрі 13608073 від 09.03.2016, підстава - договір купівлі-продажу № 377 від 09.03.2016, посвідчений приватним нотаріусом Виходцевим І.А., індексне рішення № 28642830;

право на майновий комплекс було зареєстроване на правах спільної часткової власності, а саме: на частку в майні у 35/100 право зареєстроване за компанією нерезидентом "Фравега Трейд Інк" (Панама), номер запису в Державному реєстрі 13609433 від 09.03.2016, індексне рішення 28643260, підстава - договір купівлі-продажу № 374 від 09.03.2016, посвідчений приватним нотаріусом Виходцевим І.А.;

на частку в майні у 65/100 право зареєстроване за компанією нерезидентом "ЗОГРІФ БІЗНЕС ЛТД" (Беліз), номер запису в Державному реєстрі 13609428 від 09.03.2016, індексне рішення 28642830, підстава - договір купівлі-продажу № 376 від 09.03.2016, посвідчений приватним нотаріусом Виходцевим І.А.

11.03.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис про поділ майнового комплексу в натурі на підставі договору про поділ майнового комплексу між співвласниками № 343 від 11.03.2016, який посвідчений приватним нотаріусом Малаховською І.В., згідно з яким майно-2 було поділено в натурі та зареєстровано на праві приватної власності за наступними особами та наступним чином:

частині майнового комплексу площею 11901,5 кв. м (нежитлова будівля літера АА1) присвоєно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (надалі РНОНМ) 872417680385 та зареєстровано на праві приватної власності за компанією нерезидентом "Фравега Трейд Інк" (Панама), номер запису 13645571 від 11.03.2016, індексне рішення 28686538;

частині майнового комплексу площею 21663,6 кв. м (майновий комплекс) присвоєно РНОНМ 872277480385 та зареєстровано на праві приватної власності за компанією нерезидентом "ЗОГРІФ БІЗНЕС ЛТД" (Беліз), номер запису 13645254 від 11.03.2016, індексне рішення 28682456.

Позивач, вважаючи наказ Міністерства юстиції України незаконним, звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуваний наказ було прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, водночас, доводи позивача, наведені ним у позовній заяві не спростовують правомірності прийнятого Мін'юстом рішення.

За правилами частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Спірні правовідносини урегульовані наступними правовими нормами.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (далі - Закон).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

За правилами часин 1 та 2 статті 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає, зокрема, скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір) (п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Згідно з ч. 6 ст. 37 Закону за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про, зокрема, задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" та "д" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Відповідно до ч. 8 ст. 37 Закону Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: 1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті; 2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується; 3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; 4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав; 5) є рішення цього органу з того самого питання; 6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника; 7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень; 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги; 9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу; 10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 37 Закону).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №1128).

Згідно з п. 2 Порядку №1128 для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Відповідно до п. 8 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

В силу вимог пунктів 9 - 11 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє скаржнику (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкту оскарження та іншим заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) рекомендованою телеграмою; 2) телефонограмою; 3) факсимільним повідомленням; 4) засобами електронної пошти.

Копії скарги та доданих до неї документів надаються суб'єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого Наказом Мін'юсту України від 12.01.2016 року №37/5 (далі - Положення №37/5), рішення комісії оформляються висновком, який підписується Головою комісії, секретарем та членами комісії, що брали участь у засіданні комісії.

Згідно з п. 12 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Пунктом 17 цього ж Порядку передбачено, що копії рішення, прийнятого за результатом розгляду скарги, засвідчені в установленому законодавством порядку, надсилаються скаржнику, суб'єкту оскарження, а також особам, які брали участь у розгляді скарги по суті, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

З урахуванням встановлених та неоспорених учасниками процесу обставин, а також наведених норм права, колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги позивача законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Так, позивач в апеляційній скарзі вказав на те, що скаржники пропустили строк, передбачений ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а отже відповідач був зобов'язаний відмовити у задоволенні скарги з огляду на положення п. 8 ч. 8 ст. 37 цього ж Закону.

Положеннями ч. 3 ст. 37 названого Закону унормовано, що дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

За правилами п. 7 Порядку №1128 у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги та вимог щодо її оформлення, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Як видно з матеріалів справи, оскаржуване рішення державного реєстратора було прийняте 27 листопада 2015 року.

Скарги на рішення державного реєстратора були подані до Міністерства Юстиції України ПАТ «Томак» 25 січня 2016 року, а компанією "Лакресон Сервісез ЛТД" - 08 лютого 2016 року.

З приводу скарги компанії "Лакресон Сервісез ЛТД", то з огляду на нормативний зміст положень ч. 3 ст. 37 Закону, а також наявні у справі матеріали, у колегії суддів відсутні правові підстави для висновку про те, що компанія "Лакресон Сервісез ЛТД" звернулася до Мін'юсту поза межами 30 денного строку з дня, коли дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією державного реєстратора, оскільки наявними у справі доказами такі обставини достеменно не підтверджуються, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Стосовно скарги, поданої ПАТ «Томак», то у зв'язку із наявністю ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2015 у справі № 826/26341/15 слід погодитися з доводами позивача, що останнє станом на 07.12.2015 було обізнане про існування оскаржуваних реєстраційних дій.

Як встановлено під час вирішення справи, розгляд скарг ПАТ «Томак» та компанії "Лакресон Сервісез ЛТД" було об'єднано.

Згідно з абзацом 2 п. 7 Порядку №1128 у разі наявності у суб'єкта розгляду скарги інших скарг щодо питання, порушеного у скарзі, розгляд таких скарг по суті об'єднується та здійснюється у строки, які обраховуються з моменту реєстрації скарги, поданої раніше.

Вказана правова норма виключає можливість відмови у розгляді скарг у зв'язку зі спливом строку на подання скарги одного із скаржників.

Окрім того, суд першої інстанції цілком правильно звернув увагу на те, що Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" стаття 37 якого передбачає можливість оскарження реєстраційних дій до Міністерства юстиції України, набрав чинності з 13.12.2015. Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації затверджено Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2016 № 37/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2016 за № 42/28172, склад Комісії затверджено Наказом Міністра юстиції України від 14.01.2016 № 9/7. Таким чином, об'єктивно скарга до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації об'єктивно не могла бути подана раніше визначення порядку діяльності цієї Комісії, формування її складу та початку її роботи.

Отже, небезпідставним є висновок суду про те, що ПАТ "Томак" звернулося до Міністерства юстиції України в порядку ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 25.01.2016, тобто в межах 30-денного строку з часу, коли таке звернення стало об'єктивно можливим.

Судова колегія підтримує критичне ставлення місцевого адміністративного суду до твердження позивача про можливість зарахування у спеціальний строк звернення до органу часу, коли сам цей орган не діяв та не існував, хоча його існування було передбачено Законом, оскільки таке застосування норми цим органом (відмова у розгляді скарги через те, що на початок відліку строку звернення до органу - цей орган не діяв з підстав, незалежних від суб'єктів звернення) суперечило б вимогам до реалізації владних повноважень щодо добросовісності, розумності та використання повноваження для мети з якою це повноваження надано.

На думку колегії суддів, сама по собі передбачена ст. 37 Закону можливість оскарження дій реєстраторів до Міністерства юстиції України за відсутності нормативного забезпечення механізму такого оскарження, фактично унеможливила реалізацію скаржниками такого права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд критично оцінює посилання апелянта на те, що скаржники пропустили строк, передбачений ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Також скаржник звернув увагу, що на момент розгляду скарг та прийняття відповідачем оскаржуваних рішень існував спір у Господарському суді міста Києва про усунення перешкод в користуванні майном (справа № 910/1846/16), про що Міністерством юстиції України було повідомлено листом від 01.03.2016 № 2-1/1341, що обумовлює неможливість розгляду відповідачем відповідних скарг.

Як зазначалося, положеннями пункту 3 ч. 8 ст. 37 Закону передбачено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у справі 910/1846/16 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вайт Енерджі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Томак" про усунення перешкод у користуванні майном.

Отже, предметом розгляду у вказаній судовій справі є усунення перешкод у користуванні майном, а компанія "Лакресон Сервісез ЛТД" не є стороною у цій справі.

Враховуючи, що знаходження у судовому провадженні Господарського суду міста Києва справи № 910/1846/16 не є спором між тими самими сторонами, з того самого предмета і підстав, що були розглянуті Міністерством юстиції України у скаргах, колегія суддів вважає доводи апелянта у цій частині безпідставними.

Надаючи оцінку твердженням скаржника з приводу того, що Міністерство юстиції України в порушення пунктів 10. 11 Порядку № 1128 належним чином завчасно не повідомило ТОВ «Вайт Енерджі» та ПАТ «Фідобанк» про розгляд скарг, апеляційний суд виходить з наступного.

Як було вказано вище, пунктом 9 Порядку № 1128 передбачено обов'язковість запрошення скаржника та / або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів.

Пунктом 10 цього ж Порядку на суб'єкта розгляду скарги покладено обов'язок своєчасно повідомити скаржника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкту оскарження та іншим заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів в один з таких способів: 1) рекомендованою телеграмою; 2) телефонограмою; 3) факсимільним повідомленням; 4) засобами електронної пошти.

Копії скарги та доданих до неї документів надаються суб'єкту оскарження та заінтересованим особам, зазначеним у скарзі або встановленим відповідно до відомостей реєстрів, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду (п . 11 Порядку № 1128).

З матеріалів справи встановлено, що розгляд скарг ПАТ "Томак" та компанії "Лакресон Сервісез ЛТД" був призначений на 22.02.2016 о 10-00 год., про що Міністерство юстиції України було складено та надіслано повідомлення: на адресу державного реєстратора Бондаренко А.В. повідомлення за вих. № 1188/19/42-16, на адресу державного реєстратора Канівець Л.П. повідомлення за вих. № 1188/19/42-16, на адресу державного реєстратора Філюка С.П. повідомлення за вих. № 1188/19/42-16, на адресу Компанії "Лакресон Сервісез ЛТД" повідомлення за вих. № 1188/19/42-16, на адресу ПАТ "Томак" повідомлення за вих. № 1188/19/33-16, на адресу ТОВ "Вайт Енерджі" повідомлення за вих. № 1188/19/33-16, на адресу ПАТ "Фідобанк" повідомлення за вих. № 1188/19/33-16 від 18.02.2016.

Отже, повідомлення були надіслані на адреси заінтересованих осіб за 4 дні до дня розгляду скарг.

Відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 нормативний строк пересилання поштових відправлень для місцевої поштової кореспонденції без урахування вихідних днів складають 3 дні (день відправки + 2 дні).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що Мін'юстом України були вчинені всі необхідні та передбачені вимогами Порядку №1128 дії щодо запрошення, а також своєчасного та належного повідомлення осіб про час і місце розгляду скарги, при цьому у спосіб, передбачений Порядком №1128.

Окрім того, згадуваний Порядок не містять обов'язку Мін'юсту перевіряти факт отримання цієї кореспонденції та можливості відкладення / перенесення розгляду справи.

Отже доводи апелянта про неналежне повідомлення ТОВ «Вайт Енерджі» та ПАТ «Фідобанк» про розгляд скарг, колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані.

Також, скаржник у апеляційній скарзі посилається на те, що державним реєстратором при вчиненні відповідних реєстраційних дій, які були предметом оскарження до Міністерства юстиції України, не було порушено вимог закону.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, на момент звернення ПАТ "Фідобанк" з заявами про державну реєстрацію права власності на підставі договорів іпотеки та вчинення відповідних реєстраційних дій, а також на момент реєстрації прав власності за ТОВ "Вайт Енерджі" внаслідок укладення з ним договорів купівлі-продажу ПАТ "Фідобанк" щодо нерухомого майна, у Державному реєстрі прав на нерухоме майно наявні записи про обтяження такого майна іпотекою на користь компанії "Лакресон Сервісез ЛТД".

Імперативними приписами частини 5 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на час відповідних заяв та реєстраційних дій) передбачено відмову у державній реєстрації прав у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. При цьому Закон не встановлював винятку для випадків звернення стягнення на предмет іпотеки та наступного продажу таким іпотекодержателем об'єктів нерухомого майна іншій особі.

Отже, наявність у Реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того, часу, поки таке обмеження не буде зняте.

Таку позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 11.11.2014 у справі № 21-357а14.

Апелянт посилається на ч. 2 п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, відповідно до якої наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Колегія суддів такі доводи відхиляє, оскільки з огляду на конституційний принцип пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, положення закону мають вищу юридичну силу, водночас підзаконний нормативно-правовий акт може застосовуватися лише у частині, яка не суперечить вимогам закону.

Також з матеріалів справи, зокрема з висновку Комісії, встановлено, що однією з підстав для задоволення скарги ПАТ "Томак" та компанії "Лакресон Сервісез ЛТД" на дії державних реєстраторів та прийняття Міністерством юстиції України відповідного Наказу № 608/5 від 03.03.2016, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень було порушення державним реєстратором положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та положень Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, в редакціях, що діяли на час прийняття рішень державним реєстратором.

Відповідно до ст. 9, ч. 2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", встановлено, що поміж інших обов'язків, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (пункт 1); приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав (пункт 2).

Згідно з частиною першою ст. 35 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до пункту 46 Порядку № 868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Пунктом 46 Порядку № 868 визначено вичерпний перелік обов'язкових документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. З огляду на закріплений у статтях 9, 10 та 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Як встановлено судом з матеріалів реєстраційних справ, окрім інших документів разом із заявами про державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна: нежилий будинок - колишній наземний склад з підвалом ЦО, загальною площею 2 174,50 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15/6 (літ. 2) та майновий комплекс, загальною площею 33 962,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15, до реєстраційної служби ПАТ "Фідобанк" було подано накладну № 2570712 кур'єрської служби ТОВ "ТЕКС-Україна".

Проте, розділом 9 "Додаткові умови" Договору іпотеки від 21.07.2008 та Договору іпотеки від 05.02.2009, між ВАТ "Ерсте Банк" і ВАТ "Томак" було погоджено, що "Всі повідомлення між Сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм".

Таким чином, суд першої інстанції небезпідставно вказав, що підтвердженням отримання ПАТ "Томак" письмової вимоги ПАТ "Фідобанк", і завершення 30-денного строку з моменту її отримання, має бути повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12.05.2006 № 211, а не копія накладної № 2570712 кур'єрської служби ТОВ "ТЕКС-Україна".

Оскільки під час укладання договорів іпотеки ВАТ "Ерсте Банк" і ВАТ "Томак" була погоджена сама процедура повідомлення шляхом направлення рекомендованого листа або телеграми, а оформлення та направлення накладної № 2570712 кур'єрської служби ТОВ "ТЕКС-Україна" Правилами № 270 та Порядком № 211 не передбачено, тому не може бути підтвердженням завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.

Вказане узгоджується із позицією Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, що викладена у постанові від 11.04.2017 по справі № 21-1458а16.

Отже, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта з приводу того, що державним реєстратором при вчиненні відповідних реєстраційних дій, які були предметом оскарження до Міністерства юстиції України, не було порушено вимог закону.

З урахуванням викладеного, під час вирішення даної адміністративної справи було встановлено, що висновок Комісії, на підставі якого Міністерством юстиції України було прийнято оскаржуваний наказ про порушення державним реєстратором при вчиненні реєстраційних дій вимог закону, є обґрунтований, поряд із цим відповідачем під час розгляду скарг не було допущено таких процедурних порушень, які би були вагомими настільки, щоб могли бути безумовною підставою для скасування спірного наказу.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, на думку апеляційного суду, є законним та обґрунтованим.

Поряд із цим, надавши правову оцінку всім доводам скаржника, викладеним у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що ним не спростовано правильності висновків місцевого адміністративного суду.

Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги згідно з ч. 2 ст. 308 КАС.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Енерджі" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Енерджі" до Міністерства юстиції України, треті особи - Публічне акціонерне товариство "Фідобанк", Публічне акціонерне товариство "Томак", Компанія з обмеженою відповідальністю Лакресон Сервісез ЛТД про визнання протиправним та скасування висновку і наказу - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяВ.Ю. Ключкович СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 21 грудня 2017 року.