Постанова № 71148775, 19.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 826/12851/17 Прізвище судді першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на ухвалену у порядку скороченого провадження постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до приватного акціонерного товариства «Текстемп» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Позивач, Управління) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Текстепм» (далі - Відповідач, ПрАТ «Текстемп») про стягнення заборгованості у розмірі 15 810,99 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено відсутність правових підстав для стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної ОСОБА_1, у той час як щодо пенсії ОСОБА_2 у Відповідача така заборгованість відсутня взагалі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на встановлення судовим рішенням, яке набрало законної сили, необхідності відшкодування Відповідачем фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених ОСОБА_1, що було залишено поза увагою судом. Крім того, вказав на невірне тлумачення судом положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині віку, до настання якого обов'язок з відшкодування фактичних витрат покладається на підприємство.

У своєму запереченні на апеляційну скаргу ПрАТ «Текстемп» наголошує, що своєчасно забезпечило відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій ОСОБА_2 в сумі 6 909,16 грн., що вірно встановлено судом першої інстанції. Крім того, зазначає, що оскільки на момент призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах законодавство зобов'язувало Відповідача відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій до досягнення пенсійного віку - 55 років, кінцевою датою відшкодування підприємством таких витрат є момент досягнення особою пенсійного віку.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції, ПрАТ «Текстемп» зареєстроване в Управлінні як суб'єкт підприємницької діяльності та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на обліку в органах Пенсійного фонду України перебуває дві особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які отримують пенсію за віком на пільгових умовах, призначену відповідно до пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Заборгованість Відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п. п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список № 2) за період з квітня по вересень 2017 року обрахована Позивачем у розмірі 15 810,99 грн. (а.с. 7-12), у тому числі по ОСОБА_2 - 6 909,16 грн. та по ОСОБА_1 - 8 681,78 грн.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз приписів ст. 26, п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФ України від 19.12.2003 року №21-1, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки постановою суду, яка набрала законної сили, встановлено відсутність у ПрАТ «Текстем» обов'язку з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій ОСОБА_1 у зв'язку із досягненням останньою пенсійного віку, а заборгованість з такого відшкодування щодо ОСОБА_2 у Відповідача відсутня.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Порядок компенсації витрат на виплату і доставку пільгових пенсій Пенсійному Фонду України визначено у Прикінцевих положеннях Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 у вигляді Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція).

Згідно п. 6.1 Інструкції Відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах - для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.2 Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно п. 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції зі змісту наданих Позивачем розрахунків фактичних витрат (а.с. 7-12), отриманих Відповідачем у період з квітня по вересень 2017 року (а.с. 13-15), заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій складає 15 810,99 грн. При цьому даною сумою охоплюється 6 909,16 грн. заборгованості щодо пенсії ОСОБА_2 та 8 681,78 грн. - щодо пенсії ОСОБА_1

Надаючи оцінку доводам Апелянта щодо помилковості висновків суду першої інстанції про відсутність у Відповідача підстав для відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пенсії ОСОБА_1, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

На час призначення вказаній особі пенсії на пільгових умовах, чинне законодавство України зобов'язувало її колишнього роботодавця - ПрАТ «Текстемп», до досягнення жінками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

При цьому, кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції станом на 25.04.2010 року - день призначення пенсії ОСОБА_1.) жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. Аналогічна норма існувала й у ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Отже, в даному випадку відшкодування Відповідачем витрат на виплату та доставку пенсій ОСОБА_1 повинно здійснюватися до досягнення ними пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час призначення пенсії), тобто, до 25.04.2015 року.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, Управлінням безпідставно змінено дату досягнення пенсійного віку вказаною особою, а відтак, збільшено ПрАТ «Текстем» строк відшкодування призначених її 2010 році пенсії по 25.04.2019 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Застосування Позивачем до спірних правовідносин Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким по суті збільшено строк відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, в даному випадку не узгоджується з вимогами закону, зважаючи на те, ОСОБА_1 пенсія призначена до набрання чинності зазначеним Законом, тобто до 01.10.2011 року.

Таким чином, судова колегія вважає, що Управління у розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пенсій безпідставно змінило дату досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку, чим необґрунтовано збільшило термін відшкодування пільгових пенсій, а тому посилання Апелянта на правомірність нарахованих Відповідачу витрат на виплату і доставку пенсії ОСОБА_1 в сумі 8 681,78 грн. є помилковим. Про неможливість включення до розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пенсії платежів, здійснених органами Пенсійного фонду України ОСОБА_1, зазначив і Пенсійний фонд України у своєму листі від 29.12.2016 року №42749/03-20 (а.с. 62), адресованому ПрАТ «Текстемп».

Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 72 КАС України, вірно підкреслив, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2016 року у справі №826/2643/16 за позовом Управління до ПАТ «Київське металофурнітурне підприємство «Текстемп» про стягнення коштів, яка набрала законної сили, встановлено відсутність у Позивача правових підстав для збільшення Відповідачу строку на відшкодування витрат на виплату і доставку пільгової пенсії ОСОБА_1

При цьому, у ч. 4 ст. 78 КАС України в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення з Відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної ОСОБА_1, у розмірі 8 681,78 грн.

Висновок Окружного адміністративного суду м. Києва про документальне підтвердження відсутності у Позивача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної ОСОБА_2, у розмірі 6 909,16 грн., судова колегія вважає обґрунтованим, оскільки перерахування ПрАТ «Текстемп» саме такої суми коштів на рахунок Управління у період з квітня 2017 року по вересень 2017 року підтверджується відповідними платіжними дорученнями (45-50).

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що зі змісту картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №2 за період з 01.04.2017 року по 19.10.2014 року (а.с. 24) вбачається, що станом на вересень 2017 року заборгованість Відповідача складала 27 199,26 грн. Водночас, у відповідній картці відображене надходження на рахунок Управління коштів, сплачених ПрАТ «Текстемп» по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених ОСОБА_2

Разом з тим, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у поставної від 02.06.2015 року у справі №21-166а15, право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню Пенсійного фонду України лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що у Відповідача відсутня станом на вересень 2017 року перед Позивачем заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.04.2017 року по 30.09.2017 року, призначених ОСОБА_2.

Отже, судова колегія, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до приватного акціонерного товариства «Текстемп» про стягнення заборгованості - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено « 21» грудня 2017 року.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко