Постанова № 71148738, 19.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2411/17 Прізвище судді першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Глущенко Я.Б., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-ВВВ» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Білицької Валентини Миколаївни, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», компанія «Канела Інвестмент Лімітед», про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-ВВВ» (далі - Позивач, ТОВ «Буд-ВВВ») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Білицької Валентини Миколаїни (далі - Відповідач-1, Приватний нотаріус Білицька В.М.), приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни (далі - Відповідач-2, Приватний нотаріус Павловська Г.О.) про:

- визнання протиправними дій відповідачів щодо прийняття: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу, реєстраційний номер нерухомого майна: 920319980363), індексний номер: 29579123 від 12.05.2016 року 20:12:19, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу, реєстраційний номер нерухомого майна: 920321080363), індексний номер: 29578663 від 12.05.2016 року 19:04:46, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу, реєстраційний номер нерухомого майна: 920319980363), індексний номер: 29695736 від 21.05.2016 року 12:59:09, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу, реєстраційний номер нерухомого майна: 920321080363), індексний номер: 29693003 від 20.05.2016 року 22:09:14; не перенесення записів про обтяження речових прав на новостворені об'єкти, а саме: приміщення 1 та приміщення 2 за адресою: АДРЕСА_1;

- визнання протиправним та скасування рішення Приватного нотаріуса Павловської Г.О. щодо внесення запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу, реєстраційний номер нерухомого майна: 920319980363), індексний номер: 29579123 від 12.05.2016 20:12:19, номер запису про право власності 14484003;

- визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса Павловської Г.О. щодо внесення запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу, реєстраційний номер нерухомого майна: 920321080363), індексний номер: 29578663 від 12.05.2016 19:04:46, номер запису про право власності 14484028;

- визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса Білицької В.М. щодо внесення запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 29695736 від 21.05.2016 12:59:09, (реєстраційний номер нерухомого майна: 920319980363), номер запису про право власності 14603095;

- визнати протиправним та скасувати рішення Приватного нотаріуса Білицької В.М. щодо внесення запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 29693003 від 20.05.2016 22:09:14, реєстраційний номер нерухомого майна: 920321080363), номер запису про право власності 14603238.

Протокольними ухвалами від 04.07.2017 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця» (далі - Третя особа-1, ТОВ «ТД «Дарниця»), компанія «Канела Інвестмент Лімітед» (далі - Третя особа-2, Канела Інвестмент Лімітед).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2017 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація права власності на спірні об'єкти нерухомості була здійснена з порушенням чинного законодавства, оскільки, по-перше, рішенням суду не було визнано за ТОВ «ТД «Дарниця» права власності на два об'єкти нерухомого майна, а лише на один, по-друге, відкриття нового розділу щодо об'єкта власності зумовило виникнення подвійної реєстрації права на одне й теж ж саме майно, що суперечить вимогам чинного законодавства, по-третє, починаючи з 27.03.2015 року та з 27.04.2016 року на спірне нерухоме майно накладено заборону на відчуження, записи про що до нових розділів не перенесені, по-четверте, посилання третіх осіб на недійсність договору не спростовує допущених при проведенні державної реєстрації прав порушень.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Третя особа-1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неврахуванні судом фактів рейдерського захоплення ТОВ «ТД «Дарниця» у 2013 року, наслідком чого стало набуття ТОВ «Буд-ВВВ» права власності на спірне приміщення, яке у подальшому було скасовано на підставі низки судових рішень, а державну реєстрацію права власності Позивача на об'єкт нерухомого майна площею 2 862,4 кв. м було скасовано згідно наказу Міністерства юстиції України від 05.05.2016 року №1319/5. У контексті наведеного зазначає, що у ТОВ «Буд-ВВВ» взагалі не виникло права на звернення до суду із вказаним позовом, оскільки оскаржуваними рішеннями приватних нотаріусів жодним чином його права, свободи чи інтереси не порушуються.

У судовому засіданні представник Третьої особи-1 доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, та просив її вимоги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Представник Третьої особи-2 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Крім того, на адресу суду 28.11.2017 року від Канела Інвестмент Лімітед надійшло клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування необхідності закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України заявник, спираючись на позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 11.04.2017 року у справі №21-3632а16 та від 14.06.2016 року у справі №21-41а16, зазначив, що даний спір виник в результаті укладення цивільного правочину, що виключає можливість його вирішення у порядку адміністративного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, клопотання про закриття провадження задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, закривши провадження у справі, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05.08.2011 року у справі №2-4127/10 частково задоволено позовні вимоги ТОВ «ТД «Дарниця», ТОВ «Росичі» до ОСОБА_3 про визнання права власності та, зокрема, визнано за ТОВ «ТД «Дарниця» право власності на нежитлові приміщення підвального та першого поверху, загальною площею 2 862,4 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літ. «А»), як на окремий об'єкт нерухомого майна (т. 1 а.с. 19-21).

Крім того, матеріали справи свідчать, що 18.03.2013 року між ТОВ «Фінансова компанія «Надбання» (Первісний кредитор) та ТОВ «Буд-ВВВ» (Новий кредитор) укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги (про заміну кредитора у зобов'язанні), який зареєстрований у реєстрі за №2275 (т. 1 а.с. 14-16). За умовами вказаного договору Первісний кредитор передав, а Новий кредитор прийняв на себе право вимоги належного виконання зобов'язань ТОВ «ТД «Дарниця» (Боржник) за кредитним договором №12/КВ-06 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 30.03.2006 року та додаткових договорів до нього, що перелічені у пп. 1.1.1 п 1.1 зазначеного договору (Основний договір), а саме право вимоги про повернення отриманих сум кредитних коштів та процентів за користуванням кредитом. Всього загальна сума вимог, які виникли і нараховані за вказаними кредитними договорами на день укладання цього договору, складала 18 606 230,10 грн. Ціна відступлення права вимоги за кредитними договорами, що передаються за цим договором від первісного кредитора до нового кредитора за домовленістю сторін становила 8 150 000,00 грн.

Крім того, за умовами даного договору разом з правом вимоги зобов'язань, що передаються за цим договором, до Нового кредитора у повному обсязі переходять усі права, за договором, що забезпечують виконання зобов'язань за Основним договором, а саме: права іпотекодержателя, що виникають за іпотечним договором №12/Zкіп-06 від 30.03.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І., та зареєстрованого в Реєстрі за №1119, із змінами та доповненнями (Іпотечний договір); права кредитора, що виникають з договорів поруки за переліком, який наведений у пп. 1.2.2 п. 1.2 зазначеного договору. З моменту набрання чинності цим договором та за умови перерахування коштів, зазначених в п. 1.4 цього договору на рахунок Первісного кредитора, Новий кредитор повністю замінює Первісного кредитора в основному договорі, зазначеного в п. 1.1 цього договору, та отримує всі права, що виникають з договорів, укладених в забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором та зазначених у п. 1.2 цього договору.

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження обставин сплати ціни відступлення права вимоги за кредитним договором у розмірі 8 150 000,00 грн. Позивачем надано копію належним чином оформленого платіжного доручення №1 від 18.03.2013 року на зазначену суму коштів (т. 1 а.с. 112).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2013 року між ТОВ «Буд-ВВВ» (Іпотекодержатель) і ТОВ «ТД «Дарниця» (Іпотекодавець) укладено договір про задоволення вимог іпотеко-держателя (далі - Договір від 19.03.2013 року), за умовами якого Іпотекодавець передає у власність Іпотекодержателя, а Іпотекодержатель приймає Іпотекодавця і набуває право власності на предмет іпотеки за іпотечним договором 12/Zкіп-06, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан В.І. 30.03.2006 року за реєстровим №1119, з урахуванням змін та доповнень до нього, а саме: нежитлові приміщення підвального та першого поверху (в літ. «А»), які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2 862,4 кв.м., в рахунок виконання зобов'язань Іпотекодавця за кредитним договором №12/КВ-06 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 30.03.2006 року з урахуванням всіх змін і доповнень до нього (п. 1 такого договору) (т. 1 а.с. 17).

Згідно п. п. 2, 9 Договору від 19.03.2013 року предмет іпотеки належить ТОВ «ТД «Дарниця» на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.08.2011 року у справі № 2-4127/10, яке набрало законної сили, витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.02.2013 року, індексний номер 735101, номер запису про право власності 211393, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 13315680000. Запис про реєстрацію права власності іпотекодавця на предмет іпотеки внесений в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 551406 від 25.02.2013 року. Право власності на вищевказані нежитлові приміщення виникає у іпотекодержателя з моменту державної реєстрації цього права.

Згаданий Договір від 19.03.2013 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ханіною А.В. та зареєстровано в Реєстрі за №2280.

Зі змісту витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1376399 від 19.03.2013 року вбачається, що держаним реєстратором (приватним нотаріусом Ханіною А.В.) 19.03.2013 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 980838, про реєстрацію права приватної власності ТОВ «Буд-ВВВ» на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний № 13315680000 - нежитлові приміщення підвального та першого поверху (в літ. «А»), які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2 862,4 кв. м, про що до Державного реєстру був внесений запис № 384770 (т. 1 а.с. 18).

Поряд з цим, як було встановлено судом першої інстанції, 12.05.2016 року приватним нотаріусом Павловською Г.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям нових розділів), а саме:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29579123 від 12.05.2016 року 20:12:19, за яким зареєстровано за ТОВ «ТД «Дарниця» право приватної власності на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним № 920319980363 - нежитлове приміщення першого поверху, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 2, загальною площею 2 862,4 кв. м, про що внесено запис у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про право власності №14484003;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29578663 від 12.05.2016 року 19:04:46, за яким зареєстровано за ТОВ «ТД «Дарниця» право приватної власності на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним № 920321080363 - нежитлове приміщення підвального поверху, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 1, загальною площею 2 400,00 кв. м, про що внесено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про право власності №14484028.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що 20.05.2016 року між ТОВ «ТД «Дарниця» (Продавець) і Канела Інвестмент Лімітед (Покупець) укладено однотипні за змістом договори купівлі-продажу нежитлового приміщення, згідно яких ТОВ «ТД «Дарниця» передало у власність Канела Інвестмент Лімітед належні Продавцю на праві приватної власності нежитлові приміщення: нежитлове приміщення першого поверху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 2, загальною площею 2 862,4 кв. м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 920319980363; нежитлове приміщення підвального поверху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 1, загальною площею 2 400,00 кв. м. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 920321080363. При цьому, як зазначено, у п. п. 1.2, 1.5 вказаних договорів, нежитлові приміщення, що відчужуються за цими договорами, належать Продавцю на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.08.2011 року у справі № 2-4127/10, а державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 12.05.2016 року державним реєстратором, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., номери записів про право власності №14484003 і №14484028 (т. 1 а.с. 22-29).

Зазначені договори купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20.05.2016 року були посвідчені Приватним нотаріусом Білицькою В.М. та зареєстровані в Реєстрі за №945 і № 944.

Згідно даних інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.05.2016 року за № 59584084 і № 59584597 Приватним нотаріусом Білицькою В.М. були прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

- індексний номер: 29693003 від 20.05.2016 року 22:09:14, яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення підвального поверху, об'єкт нежитлової нерухомості загальною площею 2 440,0 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 920321080363) за Канела Інвестмент Лімітед, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис № 14603238 (т. 1 а.с. 30);

- індексний номер: 29695736 від 21.05.2016 року 12:59:09, яким проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення першого поверху, об'єкт нежитлової нерухомості: Ні, загальною площею 2 862,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 920319980363) за Канела Інвестмент Лімітед, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис № 14603095 (т. 1 а.с. 31).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 2, 3, 10, 18, 13, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141, та п. п. 6, 12, 19, 24 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у відповідачів були відсутні правові підстави для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки матеріали справи не містять доказів визнання за Третьою особою-1 на підставі судового рішення права власності на два об'єкти нерухомого майна, відкриття нового розділу зумовило виникнення подвійної реєстрації, а відомостями з реєстру підтверджується наявність заборони відчуження даного майна, інформація щодо зняття якого відсутня.

Разом з тим, розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції не врахував такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України у редакції, що діяла на момент розгляду судом першої інстанції даної справи (далі - КАС України №2747), суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Крім того, аналогічні підстави для закриття провадження у справі передбачені у п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року (далі - КАС України №2147).

При цьому, судовою колегією враховується, що згідно п. 10 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України №2147 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на зміни до норм процесуального закону, з метою вирішення питання можливості розгляду справи у порядку адміністративного судочинства судова колегія вважає за необхідне вирішувати дане питання з урахуванням положень обох редакцій Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України №2747 завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень регламентує й ч. 1 ст. 2 КАС України №2147.

При цьому приписи ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України №2747 закріплювали, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як зазначено в абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» законодавство не містить визначення терміна «публічно-правовий спір». Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Зі змісту абзаців 2-3 пункту 3 вказаної постанови Пленуму ВАС України випливає, що суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

З наведеного випливає, що законодавець, вказуючи про можливість оскарження в адміністративному порядку будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не зазначив чітких критеріїв віднесення певного спору до публічно-правового чи, відповідно, приватноправового.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України №2747 юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Аналогічні за змістом норми закріплені й у п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України №2147, згідно яких юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 3 КАС України №2747 справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України №2147 випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

В абзаці 7 ч. 1 ст. 3 КАС України №2747 визначено суб'єкт владних повноважень як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому, визначення суб'єкта владних повноважень, що міститься у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України №2147, дещо розширюючи дане поняття, в цілому збігається із закріпленою у попередній редакції процесуального закону дефініцією.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України №2747 та ч. 2 ст. 2 КАС України №2147 у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Викладене, на переконання судової колегії, підтверджує відсутність в адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про право цивільне у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості обґрунтування позовних вимог ТОВ «Буд-ВВВ» визначає відсутність у ТОВ «ТД «Дарниця» і Канела Інвестмент Лімітед правових підстав для набуття права власності на спірне нерухоме майно, яке, на переконання Позивача, протиправно було зареєстровано Відповідачами за Третіми особами. Крім того, ТОВ «Буд-ВВВ» вказує на те, що відповідними діями та рішеннями Приватних нотаріусів Білицької В.М. та Павловської Г.О. порушені його права іпотекодержателя за договором від 18.03.2013 року, укладеним між ТОВ «ФК «Надбання» та ТОВ «Буд-ВВВ».

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ТОВ «ТД «Дарниця» і Канела Інвестмент Лімітед посилаються на відсутність у ТОВ «Буд-ВВВ» підстав для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки будь-яких прав на спірне нерухоме майно Позивач немає, а останнє набуто Третьою особою-1 на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Отже, підставами даного позову визначені, зокрема, обставини неправомірності, на думку Позивача, набуття Третіми особами права власності на спірні об'єкти нерухомого майна, що, на переконання ТОВ «Буд-ВВВ» порушує його право як іпотекодержателя. Тобто, в основу обґрунтування протиправного характеру оскаржуваних дій та рішень приватних нотаріусів покладено не порушення порядку та процедури проведення державної реєстрації права власності, а відсутність такого права в осіб, за якими у подальшому таке право було зареєстровано.

Наведені обставини, на переконання судової колегії, свідчать про існування спору про право у межах даних правовідносин.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України у редакції, яка була чинною на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, визначали, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України у редакції, яка була чинною на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Приписи п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, визначають, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Тобто, спори щодо реєстрації та обліку прав на майно, яке є предметом спору, належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Згідно правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду України від 14.06.2016 року у справі №21-41а16 та від 11.04.2017 року у справі №21-3632а16, правовідносини, пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової чи господарської угоди не є публічно-правовим, а випливають із договірних відносин і мають вирішуватися судами за правилами ЦПК, внаслідок чого провадження у справі підлягає закриттю.

Приписи ч. 1 ст. 244-2 КАС України №2747 визначали, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відтак враховуючи, що предметом оскарження є дії та рішення приватних нотаріусів як державних реєстраторів, в обґрунтування протиправності (правомірності) яких Позивачем та Третіми особами зазначаються заперечення можливості набуття права власності одне одного на спірне нерухоме майно, судова колегія приходить до висновку про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі. Натомість, з урахуванням суб'єктного складу сторін даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, помилково віднісши даний спір до публічно-правового.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України №2147 судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України №2147 визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, задоволення клопотання Третьої особи-2 та скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання компанії «Канела Інвестмент Лімітед» про закриття провадження у справі - задовольнити.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-ВВВ» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Білицької Валентини Миколаївни, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», компанія «Канела Інвестмент Лімітед», про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень - скасувати.

Провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-ВВВ» до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Білицької Валентини Миколаївни, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловської Ганни Олегівни, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця», компанія «Канела Інвестмент Лімітед», про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень - закрити.

Вказати, що даний спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено « 21» грудня 2017 року.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Я.Б. Глущенко

О.І. Шурко