Постанова № 71148614, 18.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10865/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, прийняту о 9 годині 2 хвилини 15 вересня 2017 року у м. Ужгороді суддею Шепетко І.О. (дата складення повного тексту не зазначено), у справі за позовом ОСОБА_2 до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про зобовязання призначити пенсію за віком на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі ОУ ПФУ) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобовязати відповідача призначити зазначену пенсію з 12 грудня 2016 року.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області явказаний адміністративний позов у справі № 308/3135/17 задоволено.

У апеляційній скарзі ОУ ПФУ просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що однією із обовязкових умов для призначення пенсії на пільгових умовах згідно із п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є результати атестації робочого місця, які б підтверджували зайнятість працівника повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. Оскільки атестація робочого місця позивача у спірний період не була проведена, то права на пільгову пенсію він не має.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що той має необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах загальний та спеціальний трудовий стаж, який повністю підтверджується записами у трудовій книжці і додаткового уточнення не потребує. Крім того, оскільки законодавцем покладено обовязок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, то її непроведення не може позбавити громадян їх конституційного права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Даючи оцінку рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у поданій апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із такого.

Судом встановлено, що ОУ ПФУ позивачу було відмовлено у призначенні пільгової пенсії у звязку із ненаданням ним підтверджуючих довідок про наявність спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 народився 10 грудня 1961 року.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача він працював на посаді монтажником стальних і залізобетонних конструкцій у Закарпатському СУ-121 треста «Центросталь конструкція» з 23 жовтня 1984 року по 11 березня 1985 року, з 26 серпня 1985 року по 26 лютого 2013 року.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-ХІІ) мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно із п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», яким врегульовано особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що лише наявність певних записів у трудовій книжці не може вважатися належним та достатнім доказом того, що позивач був зайнятий повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці у той період, який він просить зарахувати до спеціального стажу.

Окрім того, слід погодитися з твердженням апелянта про те, що для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року необхідною умовою є підтвердження таких умов результатами атестації робочого місця.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 (далі Порядок), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

На думку апеляційного суду, комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи та не заперечується самим позивачем, уточнююча довідка чи інші документи про підтвердження роботи ОСОБА_3 у спірний період повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченими списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, до пенсійного органу при зверненні за призначенням спірної пенсії не надавалась.

З огляду на наведене апеляційний суд приходить до висновку, що відмова ОУ ПФУ у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ є правомірною, оскільки узгоджується із наведеними вище правовими нормами.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області задовольнити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 вересня 2017 року у справі № 308/3135/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяТ.В.Онишкевич

СуддіЛ.П.Іщук

ОСОБА_4

Постанова у повному обсязі складена 21 грудня 2017 року.