Постанова № 71148201, 13.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 грудня 2017 року справа №826/18970/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом

Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнікаст Інвест”

про

стягнення штрафу

В С Т А Н О В И В:

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі по тексту – позивач, Національна рада) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнікаст Інвест” (далі по тексту – відповідач, ТОВ “Юнікаст Інвест”), в якому просить стягнути з відповідача штраф та пеню у розмірі 155 756,76 грн. за вказаними реквізитами.

Рішенням Національної ради від 18 травня 2016 року №807 “Про накладення штрафу на ТОВ “Юнікаст Інвест”, м. Київ” визнано порушення відповідачем частини четвертої статті 12 та частини дев’ятої статті 40 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, у зв’язку із чим застосовано штрафу у розмірі 69 534,27 грн.

Згідно з рішенням від 18 листопада 2016 року Національна рада вирішила звернутись до суду про стягнення штрафу з відповідача.

У зв’язку із наведеним позивач зазначає про необхідність стягнення застосованого штрафу в судовому порядку.

Відповідач письмового заперечення проти позову та відповідних доказів до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Стаття 70 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” передбачає, що Національна рада здійснює контроль зокрема за дотриманням та забезпечує виконання вимог законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення.

Відповідно до статті 71 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення несуть телерадіоорганізації, провайдери програмної послуги, їх керівники та працівники, інші суб’єкти господарської діяльності, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Винні в порушеннях несуть цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

Міру відповідальності та відповідні санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлює суд. У визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою.

Рішення Національної ради щодо застосування штрафних санкцій можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюється на підставі документальних свідчень, актів перевірки телерадіоорганізацій, звернень визначених цим Законом органів державної влади.

Згідно з положеннями частин другої, третьої та п’ятої статті 72 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону або ліцензійних умов.

Національна рада застосовує санкції до провайдерів програмної послуги у разі порушення ними вимог цього Закону.

Національна рада приймає рішення про застосування санкцій на підставі наданих документальних свідчень, актів перевірки чи подання визначених цим Законом органів державної влади.

Частина шоста статті 72 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” встановлює, що Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення.

Відповідно до частини десятої статті 72 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” розміри штрафів встановлюються Національною радою за погодженням з Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог законодавства.

За неподання або несвоєчасне подання інформації, передбаченої частиною другою статті 59 (для телерадіоорганізацій) або частиною дев’ятою статті 40 (для провайдерів програмної послуги) цього Закону, телерадіоорганізація або провайдер програмної послуги сплачує штраф у розмірі 5 відсотків загальної суми ліцензійного збору за всіма ліцензіями, власниками яких є порушник, відповідно до статті 31 цього Закону.

Як передбачено частиною одинадцятою статті 72 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, рішення про стягнення штрафу може бути оскаржене в судовому порядку.

Згідно з частинами першою та третьою статті 75 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою виконання рішення про застосування санкції Національна рада повідомляє ліцензіата про прийняте щодо нього рішення шляхом оприлюднення відповідного повідомлення про прийняте рішення на офіційному веб-сайті Національної ради та надсилає ліцензіату копію відповідного рішення протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. Ліцензіат вважається належно повідомленим Національною радою про прийняте рішення через п’ять днів з моменту надсилання йому копії такого рішення рекомендованим листом.

У разі застосування санкції у вигляді штрафу ліцензіат зобов’язаний сплатити штраф у тридцятиденний термін з дня повідомлення Національною радою про прийняте рішення. За кожен день прострочення сплати нараховується пеня у розмірі одного відсотка суми штрафу. У разі несплати ліцензіатом штрафу штраф стягується за рішенням суду.

Таким чином, у разі не оскарження рішення Національної ради щодо застосування штрафних санкцій, ліцензіат зобов’язаний сплатити штраф у тридцятиденний термін з дня повідомлення Національною радою про прийняте рішення, а за несвоєчасну сплату нараховується пеня.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як свідчить зміст прохальної частини позовної заяви, позивач просить стягнути з ТОВ “Юнікаст Інвест” штраф та пеню у розмірі 155 756,76 грн., однак, доказів застосування до відповідача штрафу та нарахування пені саме у такому розмірі матеріали справи не містять.

Позивач також не довів суду, що ТОВ “Юнікаст Інвест” належно повідомлене про прийняте рішення Національної ради від 18 травня 2016 року №807 “Про накладення штрафу на ТОВ “Юнікаст Інвест”, м. Київ”, а саме не надав доказів надсилання копії такого рішення рекомендованим листом.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

У свою чергу згідно з частиною п’ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Проте, позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували, закінчення строку оскарження рішення Національної ради від 18 травня 2016 року №807 “Про накладення штрафу на ТОВ “Юнікаст Інвест”, м. Київ”, частиною п’ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, що виключає можливість задовольнити вимоги про стягнення штрафу у порядку скороченого провадження.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, що позовні вимоги Національної ради документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 – 163, 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення відмовити повністю.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя В.А. Кузьменко