Постанова № 71148120, 19.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/19308/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року (суддя Мазур А.С.) у справі №826/19308/16 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «КБ «Хрещатик» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» безпідставно не включено ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ «Хрещатик» Костенка Ігоря Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно ОСОБА_3, відкритих у Публічному акціонерному товаристві «КБ «Хрещатик», у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами. Присуджено здійснення ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1102,42 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка І.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

В судовому засіданні представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик»підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права. Апелянт посилався на те, що ОСОБА_3 у межах спірних правовідносин не набув статусу вкладника, оскільки безпосередньо з ним та ПАТ «КБ «Хрещатик» договору банківського вкладу (депозиту) або банківського рахунку не укладено, а тому позивачу і не відшкодовано розмір вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладу фізичних осіб. Крім того, за твердженнями останнього, укладення договору відступлення права вимоги між позивачем та первісним кредитором відбулось у період дії постанови Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії проблемних» від 04.04.2016 №231/БТ.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання явку свого представника не забезпечив про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 02 жовтня 2015 року між ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик», що іменується в подальшому «БАНК», в особі директора Прорізного відділення Нагнибедюк В.В. з однієї сторони та між ОСОБА_5, що іменується в подальшому «ВКЛАДНИК» укладено Договір №222D-626453 банківського вкладу «Осінній оксамит» в доларах США із щомісячною сплатою процентів.

Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору Вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти Вкладника (Вклад) на вкладний (депозитний) рахунок у сумі 6500 дол. США на термін з 02.10.2015 по 02.11.2016

Водночас додатковими угодами від 30.11.2015 та від 01.03.2015 до договору банківського вкладу «Осінні оксамит» в доларах США із щомісячною сплатою процентів від 02.10.2015 №222D-626453 сторонами погоджено, що сума вкладу з 30.11.2015 складає 11404,76 доларів США, а з 01.03.2016 - 18404,76 доларів США.

Згідно з наявними у матеріалах справи копіями меморіальних валютних ордерів від 30.11.2015 №22/12661 та від 02.10.2015 №222/8597, на виконання договору банківського вкладу «Осінні оксамит» в доларах США із щомісячною сплатою процентів (13 місяців) від 02.10.2015 №222D-626453 на рахунок, відкритий у ПАТ «КБ «Хрещатик», перераховано грошові кошти у розмірі 4 904,76 доларів США (еквівалентно 117 148,51 грн.) та 6 500,00 доларів США (еквівалент 137 496,50 грн.), а згідно з квитанцією від 01.03.2016 - 7 000,00 доларів США (еквівалентно 189 663,61 грн.).

В подальшому, 04.04.2016 року між ОСОБА_5 (Вкладник) та ОСОБА_3 (Новий вкладник) укладено договір про відступлення права вимоги, предметом якого є передача Новому вкладнику права вимоги у розмірі 7000 доларів США виконання - юридичною особою за законодавством України - ПАТ "КБ "Хрещатик" (Боржник) зобов'язань, що випливають з договору банківського вкладу "Осінній оксамит" договір №222D-626453.

04 квітня 2016 року ОСОБА_5 повідомив ПАТ «КБ «Хрещатик», що відповідно до нотаріально посвідченого договору відступлення права вимоги ним здійснено відступлення права вимоги боргу по Договору №222D-626453 банківського вкладу "Осінній оксамит" на користь нового вкладника ОСОБА_3 у розмірі 7000 доларів США.

Постановою Правління Національного Банку України від 04 квітня 2016 року №231/БТ ПАТ "КБ "Хрещатик" віднесено до категорії проблемних.

05 квітня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №234 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних".

Виконавчою дирекцією Фонду на виконання вказаної постанови Національного банку України прийнято рішення №463 від 05 квітня 2016 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "Хрещатик" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно; призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "Хрещатик", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку І.І. строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно.

На підставі рішення Правління Національного Банку України від 02 червня 2016 року №46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 червня 2016 року №913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації банку з 06 червня 2016 року по 05 червня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенку І.І.

На своєму сайті Фонд оприлюднив інформацію про те, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 03 червня 2016 року №913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку", Фонд з 09 червня 2016 року розпочинає виплати коштів вкладникам цього банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ "КБ "Хрещатик" з 09 червня 2016 року до 21 липня 2016 року включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду: АТ "Ощадбанк", ПАТ "ПУМБ", АБ "Південний" та АТ "Укрсиббанк".

Листами від 25.05.2016 №41/7-10/2900 та від 08.07.2016 №41/3-12/6067 ОСОБА_3 повідомлено про те, що у ПАТ «КБ «Хрещатик» не обліковується заборгованість перед позивачем за договором банківського вкладу «Осінні оксамит» в доларах США із щомісячною сплатою процентів (13 місяців) від 02.10.2015 №222D-626453 та договором про відступлення права вимоги від 04.04.2016. Крім того, вказаними листами повідомлено, що внесення змін до договорів банківського вкладу у цьому випадку збільшує навантаження на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та призводить до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, внесення змін до договорів в частині сум та переоформлення рахунків на інших вкладників і включення до реєстру вкладників осіб, згідно з вищевказаним договорами, не вбачається можливим.

Вважаючи зазначені дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даною позовною заявою.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем необґрунтовано обмежено право ОСОБА_3 на отримання коштів за вкладом за рахунок Фонду, оскільки між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення права вимоги та письмово повідомлено про це банк.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, Інструкцією про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженою Постановою правління НБУ від 01.06.2011 № 174 та Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою правління НБУ від 12.11.2003 № 492.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 визначені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами.

За визначенням статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

У свою чергу, згідно із частиною 1 статті 4 цього Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наділений відповідними функціями, що визначені частиною 2 статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку і навіть застосування до банків та їх керівників відповідно фінансових санкцій і накладення адміністративні штрафів.

Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду; на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (частини 1,3 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частина друга статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

В свою чергу порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за змістом якої уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини 4 статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

У пунктах 4, 6 частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» закріплено, що Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, а також звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку

Частинами 2, 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

В своїй апеляційні скарзі відповідач посилається на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та Банком.

Згідно з п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валют: України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п.4 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до ч.1 ст. 1058 Цивільного кодексу за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1063 Цивільного кодексу фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

До набуття особою, на користь якої зроблений банківський вклад, прав вкладника ці права належать особі, яка зробила вклад.

З огляду на викладене, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що вкладником банку за вищезазначеними банківськими вкладами в розумінні Закону є ОСОБА_5 в той час, як позивач у справі, є кредитором в розумінні статті 512 Цивільного кодексу України, якою визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають статус вкладника неплатоспроможного банку. Тобто право на відшкодування коштів за вкладом у неплатоспроможному банку за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (в межах гарантованої суми відшкодування) мають ті фізичні особи, чиї кошти було залучено банком на підставі договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката.

Необхідно зазначити, що за своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою. Проте укладення такого договору не замінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін.

Водночас, кредиторські вимоги позивача, які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги від 04.04.2016, не можуть бути задоволені за рахунок коштів Фонду гарантування, які мають інше призначення і спрямування (відшкодування вкладникам коштів за їхніми вкладами).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.03.2017 року у справі №826/20571/14 (К/800/25408/15).

З урахуванням того, що спірні правочини укладені під час дії заборони укладати правочини, наслідком яких є збільшення гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами фізичних осіб з підстав віднесення банку до проблемних постановою НБУ, яка була обов'язкова до виконання, Уповноважена особа дійшла вірного висновку про невключення позивача до переліку осіб, що мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Як наголошувалось вище, Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Отже, відповідач, встановивши, що між позивачем та банком укладено правочин, який надав іншій особі переваги, прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку, а саме, можливість отримання відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду, замість отримання залишку коштів за рахунок реалізації майна банку, обґрунтовано не включив позивача до переліку вкладників.

Виходячи із приписів статей 1066, 1068 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

За своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою.

Однак, укладення такого договору не може замінити собою основного правочину, з якого виникли правовідносини сторін, у даному випадку - між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" і вкладником ОСОБА_5

На підставі вказаних договорів про відступлення права вимоги позивач не набуває статусу вкладника банку ПАТ "КБ "Хрещатик" на тих же умовах, що й ОСОБА_5

Разом з тим, кредиторські вимоги позивача, які ґрунтуються на договорах про відступлення права вимоги, не можуть бути задоволені за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які мають інше призначення (відшкодування коштів за вкладами).

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі Інструкція), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки. Поточний рахунок це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Виходячи із викладеного, поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка Інструкцією не передбачено.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_3 не є вкладником ПАТ "КБ "Хрещатик" в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому не набув права на отримання коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2017 року справа №826/19889/15.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, а тому постанова суду першої інстанції має бути скасована з постановленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 242, 246, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2017 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 20 грудня 2017 року.