Постанова № 71148019, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року № 826/1349/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними дій та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 17.10.2016 №000019/26-52-40/НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом неправомірно застосовано штрафні санкції, оскільки не було допущено порушень, за які необхідно було б притягувати до відповідальності, а також у контролюючого органу не було жодних підстав, передбачених законодавством, для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву у відповідності до якого позовні вимоги ним не визнаються у повному обсязі, оскільки позовні вимоги необґрунтовані, а оскаржуване рішення, прийняте у відповідності до норм діючого законодавства України.

З урахуванням положень частини 6 статті 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 29.09.2016 за №6145 «Про проведення фактичних перевірок» та направлень на перевірку виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві від 06.10.2016 №5011/26-15-14-04-06, від 06.10.2016 №5012/26-15-14-04-06 проведена фактична перевірка кіоску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), за результатами якої складено акт від 07.10.2016 реєстраційний №1334/26/15/14/НОМЕР_1 від 10.10.2016.

Фактичною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - роздрібна торгівля алкогольними напоями (пивом) без наявності ліцензії.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 17.10.2016 №000019/26-52-40/НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 17 000 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як на підставу для скасування оскаржуваного рішення позивач посилається на порушення порядку проведення фактичної перевірки та на відсутність самих порушень.

Положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Особливості проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Зі змісту пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України слідує, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно наказу ГУ ДФС у м. Києві від 29.09.2016 № 6145 «Про проведення фактичних перевірок» підставою для проведення фактичної перевірки позивача зазначено пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України. При цьому наказом визначено, що перевірка здійснюється з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

З огляду на підпункти 191.1.14, 191.1.16-191.1.20 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують функції, зокрема, здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; організовують роботу, пов'язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.

Таким чином, серед підстав для проведення фактичної перевірки законодавством визначено отримання інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування алкогольних напоїв, а також виконання функцій покладених на контролюючий орган в сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Тобто, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Суд зазначає, що підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов'язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.

Однак, всупереч наведеному відповідачем не надано матеріалів, які стали підставою для призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1

В запереченнях представник відповідача пояснив, що підставою для призначення фактичної перевірки позивача стало порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства, що регулює продаж алкогольних напоїв, а саме торгівля алкогольними напоями (пивом) без наявності ліцензії.

Між тим, жодних доказів на підтвердження цих доводів відповідачем суду не надано.

Приписами пункту 80.4 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п.80.5 ст.80 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, а саме: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З акту фактичної перевірки слідує, що перевіркою встановлено реалізацію алкогольних напоїв (пива) із застосуванням РРО без наявності ліцензії, а саме термін дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пивом НОМЕР_2 закінчився 24.07.2016. Термін дії наступної ліцензії на право роздрібної торгівлі пивом НОМЕР_3 розпочався 18.09.2016. При цьому, згідно податкової інформації (копії розрахункових документів переданих по бездротових каналах зв'язку до ДПС) 25.07.2016 здійснювалась реалізація пива.

Відповідно до положень пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно пункту 110.1 статті 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, підставою для притягнення до відповідальності є вчинення конкретним платником податків податкового правопорушення.

Позивач заперечує факт реалізації алкогольних напоїв (пива) у вказаний період.

Положеннями частини першої статті КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення вказаних вимог відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що у кіоску, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 96/29, в період з 25.07.2016 по 17.09.2016 здійснено реалізацію алкогольних напоїв (пива) із застосуванням РРО без наявності ліцензії, хоча саме на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок доказування правомірності своїх дій та рішень.

Оскільки підставою для призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідач зазначив пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, а саме, отримання інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування алкогольних напоїв, а також виконання функцій покладених на контролюючий орган в сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, в той же час не надавши жодного доказу наявності такої інформації та доказів здійснення у вказаному кіоску продажу пива без наявності на це ліцензії, суд погоджується з доводами позивача про відсутність підстав для призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1, що, в свою чергу, призвело до порушення порядку проведення фактичної перевірки.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій від 17.10.2016 №000019/26-52-40/НОМЕР_1, яке прийняте на підставі висновків вищевказаного акту фактичної перевірки, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначені правові норми, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та беручи до уваги те, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування обставин, якими обґрунтовує позивач свої вимоги, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення фактичної перевірки.

Визнати протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 17.10.2016 №000019/26-52-40/НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур