Рішення № 71148017, 18.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2017 року № 826/15418/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

при секретарі судового засідання Хаюк К.С.,

розглянувши у відкритому судову засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 98352-13 від 14 вересня 2017 року, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності з абзацом 2 підпункту 266.7.2 Податкового кодексу України (тут і надалі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 480,10 кв.м., виникло у позивача з дати його реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 липня 2017 року.

Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 98352-13 від 14 вересня 2017 року - мало місце помилкового розрахунку суми податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно за 2016 рік, а саме квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 31615,78 грн., без дотримання вимог абзацу 2 підпункту 266.7.2 Податкового кодексу України.

Окрім того, як зазначено позивачем, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 98352-13 від 14 вересня 2017 року відповідачем не враховано наявність іншої житлової нерухомості у позивача, а тому також не застосований підпункт "г" підпункту 266.7.1 Податкового кодексу України, відповідно до якого сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" підпункту 266.7.1 Податкового кодексу України, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов і просив задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 14 квітня 2015 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Приваловою Євгенією Євгенівною за індексним номером: 36277435, зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 09 квітня 2015 року; реєстраційний номер: 618530980000, номер запису про право власності: 9371431, що підтверджувалося Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 квітня 2015 року за індексним номером 36277457, належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1.

Згідно з зазначеним вище Свідоцтвом загальна площа квартири становила 238,40 кв.м, в тому числі житловою площею 160,50 кв.м.

Маючи на меті здійснити реконструкцію зазначеної вище квартири, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивачем була подана до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Декларація про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві 05 квітня 2016 року за № КВ083160960780.

В результаті проведених будівельних робіт з реконструкції вказаної квартири, загальна площа квартири стала 480,10 кв.м, в тому числі житлова площа - 239,00 кв.м.

Після закінчення реконструкції квартири, відповідно до частини 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивачем подано до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до I-III категорії складності, яка зареєстрована Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві 30 червня 2016 року за № КВ14316180187.

На підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за заявою уповноваженої позивачем, згідно з довіреністю, особою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною 18 липня 2016 року було зареєстроване право власності на реконструйовану квартиру з новими характеристиками, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером: 63745058.

Оскільки право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 480,10 кв.м, у відповідності до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України, виникло у позивача з дати його реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме з 18 липня 2016 року, зазначена обставина була доведена до відома Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві при проведенні звірки даних відповідно до підпункту 266.7.3 Податкового кодексу України та поданні заяви про проведення перерахунку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 98352-13 від 14 вересня 2017 року позивачу визначено суму податкового зобов'язання по сплаті податку на нерухоме майно за належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 за 2016 рік в розмірі 31615,78 грн.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації прав.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

У відповідності до підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно підпункту 266.3.1, підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що до компетенції сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, відноситься встановлення ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.

Згідно з пунктом 5 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року за № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923 зі змінами та доповненнями) "Про встановлення місцевих податків та зборів в м. Києві та акцизного податку", ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Зокрема, відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 вказаного вище Положення, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості для усіх місць розташування (зональності) для інших типів об'єктів становить 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Законом України від 25 грудня 2015 року № 928-VIII "Про Державний бюджет на 2016 рік" мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2016 року встановлена у розмірі 1378,00 грн.

Порядок обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, що здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, визначений підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, а саме:

а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України).

Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт (абзац 2 підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

- об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

- розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

- права на користування пільгою із сплати податку;

- розміру ставки податку;

- нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Таким чином, відповідно до вказаного вище та як зазначено в статті 7 Податкового кодексу України, під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи, як платники податку, об'єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період, строк та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Натомість, як вбачається із податкового повідомлення-рішення за № 98352-13 від 14 вересня 2017 року, винесеного Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, та зазначено позивачем, з чим погоджується і суд, при здійсненні розрахунку контролюючий орган не взяв до уваги наступні обставини.

Загальна площа квартири АДРЕСА_1, власником якої на підставі Свідоцтва про право власності, виданого від 14 квітня 2015 року Державним реєстратором служби Головного управління юстиції у місті Києві Приваловою Євгенією Євгенівною за індексним номером: 36277435, був позивач, що підтверджувалося Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 квітня 2015 року за індексним номером 36277457, становила 238,40 кв.м, в тому числі житловою площею 160,50 кв.м.

Після проведення будівельних робіт з реконструкції вказаної квартири, у відповідності до норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", загальна площа квартири стала 480,10 кв.м.

18 липня 2016 року, на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за заявою уповноваженої позивачем згідно з довіреністю особи приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Наталією Миколаївною було зареєстроване право власності на реконструйовану квартиру з новими характеристиками, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером: 63745058.

За таких обставин, право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 480,10 кв.м, виникло у позивача з дати його реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме з 18 липня 2016 року.

А отже, керуючись абзацом 2 підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, розрахунок суми податкового зобов'язання, вказаного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні за № 98352-13 від 14 вересня 2017 року, винесеного Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, повинен був здійснюватися виходячи з загальної площі квартири в 238,40 кв.м за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2016 року (включно) та виходячи з загальної площі квартири в 480,10 кв.м за період з 01 липня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

До того ж, контролюючим органом при здійсненні вищевказаного розрахунку не було взято до уваги наявність у позивача іншої житлової нерухомості, за яку він також сплачує податок на нерухоме майно, а як наслідок - сума податкового зобов'язання обчислена без урахування підпункту "г" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового Кодексу України, відповідно до якого сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.

У судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити чому не взяті були до уваги контролюючим органом вищенаведені обставини та норми податкового законодавства.

Додатково слід зазначити, що позивачем 31 серпня 2017 року, згідно підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, направлена заява начальнику Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з метою проведення звірки по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітний 2016 рік, в якій вказаний перелік об'єктів нерухомості, власником якої (станом на 31 грудня 2016 року включно), на підставі документів, що підтверджують право власності, є позивач.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві за № 98352-13 від 14 вересня 2017 року, винесене протиправно та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 98352-13 від 14 вересня 2017 року, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 01021, АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) судові витрати у сумі 640,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І.Шейко

Повний текст рішення складено 21.12.2017 року.