Постанова № 71147821, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року № 826/1302/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Парк» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Сан Парк» (далі – позивач, ТОВ «Сан Парк») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2016 №0062351204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправильно встановлені обставини щодо затримки позивачем сплати на 2 дні земельного податку за червень 2016 року, оскільки позивач своєчасно і повністю сплатив податок на землю за червень 2016 року, тому податкове повідомлення-рішення вважає незаконним, прийняте без урахування всіх обставин та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

З урахуванням положень частини четвертої статті 122 КАС України, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідачем проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку на сплату земельного податку за земельні ділянки ТОВ «Сан Парк» (код ЄДРПОУ 36594349) за період з 01.07.2016 по 31.08.2016, за результатами якої складено акт від 28.10.2016 №0005771204.

За результатами перевірки встановлено недотримання ТОВ «Сан Парк» строків сплати земельного податку за червень 2016 року, чим порушено пункти 287.3, 287.4 статті 287 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем подано заперечення до акту від 28.10.2016 №0005771204.

За наслідками розгляду заперечень до акту від 28.10.2016 №0005771204, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 08.11.2016 №32498/10/26-59-1204-22 повідомлено, що висновки акту перевірки залишені без змін, а заперечення – без задоволення.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2016 №0062351204, яким за затримку 2 календарних днів сплати грошового зобов’язання земельного податку з юридичних осіб в сумі 11 650 778,99 грн. зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1 165 077,90 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу від 11.11.2016 №351 до Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 06.01.2017 №370/10/26-15-10-02-16 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 03.11.2016 №0062351204, а скаргу позивача – без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Зі змісту статей 269, 270 Податкового кодексу України вбачається, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Статтею 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Приписами пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю, відповідно до якої річна сума земельного податку становила 12 709 940,72 грн., з яких щомісячний платіж земельного податку протягом 2016 року становив 1 059 161,73 грн., що є рівними частками за місяцями).

Однак, за червень місяць 2016 року позивачем подано податкову декларацію з визначенням суми земельного податку у розмірі 12 709 940,72 грн.

Разом з тим, виявивши помилку у податковій звітності, позивачем подано до контролюючого органу уточнюючу декларацію за червень 2016 року, в якій виправлено задекларовану суму земельного податку, що підлягала до сплати за червень 2016 року у розмірі 1 059 161,73 грн. замість 12 709 940,72 грн. Вказана уточнююча декларація прийнята ДФС України 01.08.2016 №9133333456.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем виправлено зазначену вище помилку шляхом зменшення суми за червень 2016 року на 11 650 778,99 грн. (12 709 940,72 – 1 059 161,73), тобто сума податку на землю за червень визначена позивачем у розмірі 1 059 161,73 грн.

З наведеного вбачається, що товариство не мало податкового боргу, самостійно виявило технічну помилку та в термін передбачений законодавством подало уточнюючу декларацію до податкового органу.

Суд зазначає, що допущення технічної помилки при заповненні декларації не призвело до зміни податкового зобов'язання позивача, яке становить 12 709 940,72 грн.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем вчасно сплачено податкові зобов'язання на землю за червень 2016 року, що підтверджується платіжними дорученнями: від 05.07.2016 №2747 на суму 100 000 грн., від 07.07.2016 №2836 на суму 200 000 грн., від 08.07.2016 №2873 на суму 100 000 грн., від 11.07.2016 №2903 на суму 200 000 грн., від 13.07.2016 №2942 на суму 200 000 грн., від 15.07.2016 №2992 на суму 259 161,73 грн.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем було своєчасно подано до податкового органу уточнюючу декларацію, самостійно усунуто виявлені помилки, що не призвело до заниження податкового зобов'язання, суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні підстави для притягнення платника до відповідальності у вигляді штрафу за оскаржуваним рішенням.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідачем, в порядку виконання обов’язку, покладеного на нього частиною другою статті 71 КАС України не доведено суду жодних обставин, які свідчили б про наявність вини позивача щодо невчасної сплати грошових зобов’язань.

Натомість, позивачем доведено та надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам в їх сукупності, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Парк» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 03.11.2016 №0062351204.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Парк» (код ЄДРПОУ 36594349) сплачений ним судовий збір у розмірі 17 476,17 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур