Рішення № 71147819, 21.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2017 року письмове провадження № 826/19349/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П., за участю секретаря Шевченко М.В., вирішив адміністративну справу

за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України,

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про скасування постанов,

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача, в якому просить:

визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 5800,00 грн. від 18.11.2016 № 51635223.

визнати незаконною та скасувати постанову, про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. від 18.11.2016 № 51635223.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем з порушенням вимог, передбачених нормами Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий лист від 30.05.2016 по справі № 813/6618/15 підлягав поверненню до суду, який його видав у порядку ст.. 38 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, про що Держархбудінспекція повідомила головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої Міністерства юстиції України листом від 07.11.2016 № 40-704-11/10857.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, письмові заперечення проти позову суду не надав.

Суд 15.11.2017 року, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши представників сторін та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

На виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 51635223 з виконання виконавчого листа № 813/6618/15, виданого 30.05.2016 року Львівським окружним адміністративним судом щодо зобов'язання Державну архітектурну-будівельну інспекцію України внести відомості про зареєстровану декларацію про початок виконання будівельних робіт від 07.09.2015 року подану ФОП ОСОБА_1 на об'єкт будівництва: "Будівництво автозаправної станції на АДРЕСА_1" до єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих, будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів.

Постановою державного виконавця від 13 липня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 813/6618/15 виданого 30 травня 2016 року та запропоновано боржнику виконати його в самостійному порядку в строк для самостійного виконання рішення протягом семи днів з моменту отримання постанови.

25.10.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено вимогу Державній архітектурно-будівельній інспекції України, згідно якої боржника зобов'язано в триденний строк виконати виконавчий лист Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 №813/6618/15.

Листом від 07.11.2016 року № 40-704-11/10857 позивач повідомив виконавчу службу, що 25.10.2016 Львівським апеляційним адміністративним судом поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі № 876/8200/16, у зв'язку із чим, на його думку, вищевказаний виконавчий лист підлягає поверненню до суду, який його видав у порядку ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження».

18.11.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено вимогу Державній архітектурно-будівельній інспекції України, згідно якої в дводенний строк боржника зобов'язано виконати виконавчий лист Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 №813/6618/15 у зв'язку із набранням постановою суду законної сили.

18.11.2016 року постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено штраф в межах виконавчого провадження №51635223 на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, за невиконання без поважних причин рішення.

Також, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.11.2016 року постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 5 800,00 грн.

Позивач не погоджуючись із постановами від 18.11.2016 ВП №51635223 про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Органи державної виконавчої служби є органами державної влади, а тому зобов'язані діяти у відповідності до ст.19 Конституції України лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ(у редакції, чинній на момент відкриття ВП) (надалі Закон №606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Таке ж саме трактування сутності виконавчого провадження міститься у ст.1 діючого Закону №1404.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка була чинною на дату відкриття провадження, передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно частини другої статті 25 Закону № 606, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно частини 1 ст. 27 Закону № 606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 606, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 якого після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження та п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 згідно з яким виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, підставою для прийняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про накладення штрафу є невиконання боржником рішення у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, за умови обізнаності боржника про таку постанову та про строк, у який він може добровільно виконати таке рішення.

З матеріалів справи вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.07.2016р. ВП №51635223 була отримана позивачем 21.07.2016 року.

Постанова про відкриття виконавчого провадження 13.07.2016р. ВП №51635223 на момент вирішення даної справи судом не оскаржувалась, не скасована та протиправною не визнана.

Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2016 року по справі № 813/6618/15 набрала законної сили 10.11.2016 року.

Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Судом встановлено, що позивачем не було виконано рішення суду, щодо якого за виконавчим листом №813/6618/15 від 30.05.2016 відкрито виконавче провадження № ЄДРВП №51635223 і не доведено наявності поважних причин його невиконання, а отже, відповідачем правомірно та обґрунтовано прийнято постанови від 18.11.2016 про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їхнього задоволення.

Керуючись ст.ст. 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України (бул-р Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 37471912) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді В. А. Кузьменко

О.П. Огурцов