Постанова № 71147713, 12.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2017 року № 826/9428/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомГромадської організації "Наша Влада" до треті особиДепартаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ"провизнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови від 27.11.2013 №20589/0/12/009-13

за участю:

представник позивача: Срібняк В.С. (довіреність від 20.07.2017 № 76)

представник відповідача: Крайня Л.В. (довіреність від 17.07.2017),

представник третьої особи 1: Тіунов С.В. (довіреність від 11.12.2017 № 010-00/5462),

представник третьої особи 1: Ференець А.В. (довіреність від 02.11.2017 № 010-00/4741),

представник третьої особи 2: Приколотіна Ю.П. (довіреність б/н від 11.12.2017)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська організація "Наша Влада" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання протиправними та скасування містобудівні умови та обмеження забудови від 27.11.2013 №20589/0/12/009-13.

У судовому засіданні 12.12.2017 до участі у справі в якості третьої особи залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАЙ "

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки наміри забудови земельної ділянки за адресою м. Києві, вул. Щорса, 19 зазначені в містобудівних умових та обмеженнях забудови від 27.11.2013 №20589/0/12/009-13 не відповідають основній містобудівній документації населеного пункту - Генеральному платну міста Києва, відповідач відповідно до положень чинного законодавства не мав права їх видавати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обгрунтовує тим, що містобудівні умови та обмеження забудови від 27.11.2013 №20589/0/12/009-13 були видані ним відповідно до вимог чинного законодавства. Також відповідач посилався на те, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки жодним чином не впливають на права та інтереси позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

У судовому засіданні представники третіх осіб заперечили проти позовних вимог, надали суду письмові заперечення та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, суд, -

В С Т А Н О В И В:

31.10.2013 та 21.11.2013 Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявами щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на об'єкт "Будівництво житлово - адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського призначення та наземним і підземним паркінгами" за адресою вул. Щорса, 19 у Печерському районі м. Києва.

27.11.2013 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано Публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №20589/0/12/009-13 на об'єкт будівництва "Будівництво житлово - адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського призначення та наземним і підземним паркінгами на місці майнового комплексу хлібокомбінату №1, цех №2 (літ. А, Г, Б, В, Е, Д), що зносяться", який розташований за адресою м. Київ, вул. Щорса, 19.

Громадська організація "Наша Влада" не погоджуючись з містобудівними умовами та обмеженнями забудови від 27.11.2013 №20589/0/12/009-13 звернулась з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Пунктом 1 часини першої статті 29 зазначеного Закону встановлено, що містобудівні умови та обмеження є основними складовими вихідних даних.

Частинами другою та третьою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.

Згідно з частиною п'ятою статті 29 зазначеного Закону містобудівні умови та обмеження містять: назву об'єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об'єкта; інформацію про замовника; відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); мінімально допустимі відстані від об'єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; планувальні обмеження (охоронні зони пам'яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об'єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); охоронні зони об'єктів транспорту, зв'язку, інженерних комунікацій, відстані від об'єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. Перелік зазначених умов є вичерпним.

Відповідно до частин восьмої дев'ятої та десятої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника. Завдання на проектування об'єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

Отже, правовими наслідками видачі замовнику будівництва містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є виникнення у замовника будівництва прав на проектування об'єкта будівництва для здійснення забудови земельної ділянки.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

В Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 781/11/13-10 від 01.06.2010 зазначено наступне.

Нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

З'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Правовими наслідками видачі відповідачем Публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 27.11.2013 №20589/0/12/009-13 на об'єкт будівництва "Будівництво житлово - адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського призначення та наземним і підземним паркінгами на місці майнового комплексу хлібокомбінату №1, цех №2 (літ. А, Г, Б, В, Е, Д), що зносяться", який розташований за адресою м. Київ, вул. Щорса, 19 є виникнення у Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" прав на проектування вказаного об'єкта будівництва для здійснення забудови земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем оскаржується саме акт індивідуальної дії.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем доказів на підтвердження того, що факт здійснення проектування об'єкта будівництва "Будівництво житлово - адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського призначення та наземним і підземним паркінгами на місці майнового комплексу хлібокомбінату №1, цех №2 (літ. А, Г, Б, В, Е, Д), що зносяться" та забудови земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Щорса, 19 порушує чи може привести до порушення його прав та інтересів чи прав та інтересів його членів суду надано не було, як і не було надано суду відповідних доказів.

Отже, враховуючи те, що оскаржуване рішення безпосередньо не стосуються прав та інтересів позивача та у суду відсутні докази того, що воно породжує для позивачів настання будь-яких юридичних наслідків та впливає на його права та обов'язки, суд дійшов висновку про те, що не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови від 27.11.2013 №20589/0/12/009-13.

З огляду на зазначене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст постанови складений 20.12.2017.