Рішення № 71146580, 18.12.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м.Житомир справа № 806/770/15

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Нагірняк М.Ф., суддів Капинос О.В., Черняхович І.Є.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.,

за участю: позивач ОСОБА_1,

представники відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, УМВС України в Житомирській області, УДАІ України в Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання нечинними і скасування наказів №48 о/с від 16.01.2015 р. та №17 о/с від 26.01.2015р., поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, УМВС України в Житомирській області, УДАІ України в Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання нечинними і скасування наказів №48 о/с від 16.01.2015 р. та №17 о/с від 26.01.2015р., поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 20.03.2015року провадження у справі було зупинено до результатів розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1

Ухвалою суду від 06.11.2017року провадження у справі було поновлено у зв'язку із набуттям чинності вироку Житомирського районного суду Житомирської області від 02.03.2017року відносно ОСОБА_1

Заявою від 16.11.2017року Позивач збільшив свої позовні вимоги в частині стягнення з Відповідачів в солідарному порядку моральної шкоди в розмірі 10000,00грн.

В судовому засіданні Позивач свої збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що з 02.10.1996року проходив службу в органах внутрішніх справ Житомирської області, а з 04.04.2014року перебував на посаді заступника начальника відділення УДАІ УМВС України в Житомирській області. Відповідно до оскаржуваних наказу МВС України від 16.01.2015року №48 о/с "По особовому складу" та наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 26.01.2015року №17 о/с "По особовому складу" звільнений із займаної посади відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014року та згідно з пунктом 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Позивач вважає своє звільнення протиправним, так як таке звільнення мало місце без належного проведення службового розслідування. Вважає, що при звільненні не дотримано вимог Закону України "Про очищення влади", що підтверджується оправдальним вироком Житомирського районного суду Житомирської області, що набув чинності відповідно до Ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 25.09.2017року.

Крім того, Позивач вважає, що такими неправомірними діями Відповідачів йому завдані моральні збитки в розмірі 10000,00грн.

Представник Міністерства внутрішніх справ України, Відповідача-1 по даній справі, в жодне судове засідання не прибув, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, суду направив письмові заперечення проти позову та клопотання про зупинення провадження в даній справі до розгляду Конституційним судом позову щодо конституційності Закону України "Про очищення влади".

Представники Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та Управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Житомирській області, відповідно Відповідача-2 і Відповідача-3, по даній справі, в судовому засіданні проти позову заперечили і пояснили, що відповідно до оскаржуваних наказів до Позивача правомірно були застосовані вимоги Закону України "Про очищення влади", так як Позивачем 08.01.2014року був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно гр.ОСОБА_4, який був учасником акцій протесту "Автомайдан", звільненого від адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року N 743-VII.

Крім того, представники Відповідача-2 і Відповідача-3 зазначили, що Закон України "Про міліцію" з 07.11.2015року втратив чинність і ліквідовані Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та Управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Житомирській області та всі посади в цих установах.

Заслухавши пояснення Позивача, представників Відповідачів, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються уточнені позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов проведення очищення влади (люстрація) щодо заборони окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади, регулюються правовими нормами Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року N1682-VII із змінами та доповненнями (надалі - Закон N1682-VII), що були чинні на день виникнення спору.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що згідно наказу МВС України від 16.01.2015року №48 о/с "По особовому складу" капітан міліції ОСОБА_1, заступник начальника відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області, звільнений зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади від 16.09.2014року та згідно з пунктом 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу).

Зазначений наказ був оголошений (доведений до відому) наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 26.01.2015року №17 о/с "По особовому складу", тобто Позивач вважається звільнений зі служби в органах внутрішніх справ з 26.01.2015року (а.с.16-17).

Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивачем 08.01.2014року був складений протокол про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП. Підставою для складання вказаного протоколу слугував рапорт старшого інспектора ДПС взводу №3 РДПС ДАІ із ЗС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_5 від 30.12.2013року про те, що 29.12.2013року під час несення служби на 20км автодороги Київ-Овруч в с.Нові Петрівці близько 12год 30хв автомобіль "Фольксваген" н.з. АМ4048ВН не виконав вимогу останнього про зупинку, що надавалася за допомогою жезла та свистка, чим порушив п.2.4 Правил дорожнього руху України (а.с22-23).

Як зазначено в дослідженій судом постанові Богунського районного суду Житомирської області від 28.02.2014року, суд за результатами розгляду адмінпротоколу дійшов висновку, що в діях ОСОБА_4 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП (а.с.25).

За приписами п.10 частини другою статті третьої Закону N1682-VII працівник правоохоронного органу, який складав протокол про адміністративне правопорушення лише стосовно особи, звільненої від адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року N 743-VII, підлягає звільненню із займаної посади, яку обіймав у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не був звільнений в цей період з цієї посади за власним бажанням із забороною її займати протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що ОСОБА_4 за результатами розгляду адмінпротоколу, складеного Позивачем, не був звільнений від адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року N 743-VII, ОСОБА_1 не підлягав звільненню із займаної посади в розумінні вимог Закону N1682-VII. Тобто, підстави для звільнення Позивача, зазначені в оскаржуваних наказах, відсутні.

По цій причині суд вважає безпідставним клопотання представника Міністерства внутрішніх справ України про зупинення провадження в даній справі до розгляду Конституційним судом позову щодо конституційності Закону України "Про очищення влади".

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина та їх гарантії, основні обов'язки громадянина визначаються виключно законами України, а згідно з ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із правових гарантій захисту громадян від незаконного звільнення з роботи (служби) є встановлений законами України вичерпний перелік підстав для звільнення працівників та порядок звільнення.

Правовими нормами Закону N1682-VII чітко визначений порядок і строки проведення очищення влади (люстрація) щодо заборони окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади, тобто щодо звільнення таких осіб із зазначених підстав.

Так, відповідно до вимог Прикінцевих та Перехідних положень Закону N1682-VII особи, до яких застосовуються очищення влади (люстрація), підлягають звільненню впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівником органу, до повноважень якого належить звільнення таких осіб.

Суд зазначає, що даний строк, що визначений в Прикінцевих та Перехідних положень Закону N1682-VII, є присікальним строком, тобто, строком, в які нездійснення права викликає припинення цього права.

Загальновідомо, що Закон N1682-VII набрав чинності 16.10.2014року, з дня, наступного за днем його опублікування (офіційне опублікування: Голос України, 2014, 10, 15.10.2014 N 198).

Відповідно до оскаржуваних наказів Позивач звільнений із займаної посади та зі служби в органах внутрішніх справ з 26.01.2015року, тобто в термін, що значно перевищує десятиденний термін з дня набрання чинності цим Законом N1682-VII.

Таким чином, видання оскаржуваних наказів Відповідачами в частині звільнення Позивача мало місце після припинення права на таке звільнення Позивача з підстав, передбачених Законом N1682-VII.

Одночасно, суд зазначає, що підстави і порядок звільнення осіб зі служби в органах внутрішніх справ врегульовані правовими нормами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 (надалі-Положення).

В п.70 Положення ( в редакції на час прийняття оскаржуваних наказів, прямо зазначено, що звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку у званні до полковника міліції включно, проводиться начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ.

Як зазначено в оскаржуваному наказі Міністерства внутрішніх справ України №48 о/с від 16.01.2015 р., Позивач, капітан міліції, звільнений із займаної посади та зі служби в органах внутрішніх справ безпосередньо Міністром внутрішніх справ.

Таким чином, суд робить висновок, що звільнення Позивача із займаної посади та зі служби в органах внутрішніх справ проведено без підстав, передбачених чинним законодавством, та без дотримання встановленого порядку, а тому є незаконним, позовні вимоги Позивача в частині визнання протиправними та скасування наказів Міністерства внутрішніх справ України №48 о/с від 16.01.2015 р. та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області №17о/с від 26.01.2015р. щодо звільнення Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно суд зазначає, що права та повноваження працівників органів внутрішніх справ визначалися правовими нормами Закону України "Про міліцію", який втратив чинність ще з 07.11.2015року згідно із Законом України від 2 липня 2015 року N 580-VIII.

Відповідно до постанови КМ України від 16 вересня 2015 р. N 730 також Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області ліквідовано як юридичну особу публічного права.

Згідно наказу МВС України від 06.11.2015року № 1388 всі посади та вся штатна чисельність працівників Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області скорочена в зв'язку з ліквідацією цього територіального підрозділу МВС України.

За приписами п.10 Розділу XI "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону N 580-VIII працівники міліції, які не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Як зазначено в п.8 Розділу XI "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону N 580-VIII, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача щодо зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України поновити Позивача як капітана міліції в органах внутрішніх справ не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підлягають задоволенню. Судовим рішенням не можна зобов'язати Відповідачів по справі надати можливість виконання Позивачем тих повноважень, які втратили чинність з 07.11.2015року згідно із Законом України від 2 липня 2015 року N 580-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів". В абзаці третьому пункту 18 цієї Постанови прямо зазначено, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

В розумінні вимог п."г" п.64 Положення скорочення чисельності та штатів, в тому числі у зв'язку із ліквідацією установи (органу внутрішніх справ), є самостійною підставою для звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби в запас (з постановкою на військовий облік).

Таким чином, порушене право Позивача, зумовлене незаконним звільненням з посади заступника начальника відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області та зі служби в органах внутрішніх справ, підлягає судовому захисту виключно шляхом визнання його звільненим з 07.11.2015року у зв'язку із ліквідацією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області.

За період вимушеного прогулу в кількості 243дні (з 26.01.2015року по 07.11.2015року) Позивач має право на виплату грошового забезпечення виходячи із середньомісячного його грошового утримання в розмірі 4396,29грн.

Більш того, за приписами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" звільнення Позивача зі служби зв'язку із скороченням чисельності та штатів є підставою для вирішення питання щодо нарахування та виплати йому відповідної одноразової або щомісячної грошової допомоги.

Вказане порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі її ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідне грошове забезпечення, зумовлене вимушеним прогулом з 26.01.2015 року по 07.11.2015р., та звільненням зі служби зв'язку із скороченням чисельності та штатів.

Одночасно суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги Позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00грн.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.95р., під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Разом з тим, Позивач ні в позовній заяві ні в своїх поясненнях в судовому засіданні не зазначив в чому полягає завдана йому моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Більш того, Верховний суд зазначає, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Судові витрати по даній справі відсутні, що виключає необхідність вирішення судом питань щодо їх розподілу або відшкодування.

Керуючись статтями 2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково, визнати протиправним та скасувати наказ МВС України від 16.01.2015року №48 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області, зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014року та згідно з пунктом 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 26.01.2015року №17 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області, зі служби в органах внутрішніх справ у запас Збройних сил (із постановкою на військовий облік) відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014року та згідно з пунктом 62 "а", 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

Вважати звільненим капітана міліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування міста Житомира, підпорядкованого УМВС України в Житомирській області, зі служби в органах внутрішніх справ з 07.11.2015року у зв'язку із ліквідацією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області.

Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період вимушеного прогулу з 26.01.2015 року по 07.11.2015р.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду у порядку, визначеному статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Судді О.В. Капинос

ОСОБА_6

Повне судове рішення складене 21 грудня 2017 року