Ухвала суду № 71139175, 20.12.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/2546/16-к 20.12.2017

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: № 11-кп/784/809/17 Головуючий суду першої інстанції:

Категорія: ч.3 ст.185 КК України ОСОБА_1

Доповідач апеляційного суду:

ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого Маркової Т.О.

суддів Куценко О.В., Міняйла М.П.,

за участю секретаря Клімової Л.В.

розглянувши за матеріалами кримінального провадження №12016150050001049 апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та першого заступника прокурора Миколаївської області Білоуса О.В. на вирок Корабельного районного суду м.Миколаєва від 7 вересня 2017 року відносно

ОСОБА_3, 5 січня1989 року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

- 01.11.2007 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч.2 ст.309, 70 КК України на 2 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;

- 02.07.2008 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185, ст.198, ст. 70 ч.4, 71 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- 07.06.2012 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

-14.03.2016 року Вільнянським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185, ст.71 КК України на 4 роки 7 місяців позбавлення волі;

- 22.11.2016 року Запорізьким районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 4 роки 8 місяців позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

учасники судового провадження

прокурор: Кучеренко Д.С.

обвинувачений: ОСОБА_3

В с т а н о в и в :

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції та вимог апеляційних скарг.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним за ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів за даним вироком та вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 22.11.2017 року шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно покарання визначити у вигляді 4 років 8 місяців позбавлення волі.

Вирішено питання стосовно речових доказів.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок стосовно ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за оскаржуваним вироком у виді 5 років позбавлення волі та вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 22.11.2016 року у виді 4 років 8 місяців позбавлення волі та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Під час апеляційного розгляду повторно дослідити матеріали, що характеризують ОСОБА_3 та дані про його судимості.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок змінити, зарахувати в строк відбуття покарання весь строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обвинувачений ОСОБА_4 вважає вирок суду в частині призначеного покарання незаконним та таким, що підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що судом невірно застосовані положення ст.72 КК України про необхідність зарахування в строк відбуття покарання весь строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважаю зазначений вирок суду незаконним та таким, що підлягає зміні в частині призначеного ОСОБА_3 покарання з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Суд, на думку прокурора, хоча і послався, але не повною мірою врахував, що ОСОБА_3, який має п'ять непогашених судимостей за вчинення аналогічних тяжких злочинів проти власності, знову вчинив тяжкий злочин. Попри застосування раніше до обвинуваченого інституту звільнення від відбування покарання з випробовуванням належних висновків той не зробив, на шлях виправлення не став, та через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, будучи працездатною особою молодого віку, обрав для себе вчинення корисливих злочинів на території різних областей України як засіб збагачення й задоволення власних потреб.

Судом при призначенні ОСОБА_3 покарання як обставини, що його пом'якшують, враховано повне визнання вини, відсутність тяжких наслідків від злочинних дій обвинуваченого, активне сприяння у розкритті злочину.

Проте, окрім повного визнання своєї вини, жодна з обставин, що визнані судом пом'якшуючими покарання, не підтверджена матеріалами провадження й не вмотивована у вироку.

ОСОБА_3 не відшкодував потерпілим як матеріальну, так і моральну шкоду.

За таких обставин, призначення ОСОБА_3 покарання на строк, наближений до мінімально передбаченого санкцією ч.3 ст.185 КК України, не сприятиме його виправленню і запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Апелянт також не погоджується і з застосованим судом принципом призначення покарання за сукупністю злочинів, а саме поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 22.11.2016.

Крім того суд, застосовуючи положення ч.4 ст.70 КК України, у резолютивній частині вироку склав покарання за оскаржуваним вироком та вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 22.06.2017 року, який стосовно ОСОБА_3 не ухвалювався.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 повторно 21.04.2016 року близько 23.00 год., за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, з корисливих мотивів, скориставшись, що їх дії є непомітними для оточуючих, шляхом пошкодження вікна проникли до приміщення будинку №20а по вул.Липовій, м. Миколаєва звідки викрали майно, належне ОСОБА_5 на загальну суму 16 310 грн., з місця вчинення злочину зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

Він же, повторно 23.04.2016 року близько 23.00 год. за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, з корисливих мотивів, скориставшись, що їх дії є непомітними для оточуючих, шляхом пошкодження вікна проникли до будинку № 37 по вул.4 Козацька м. Миколаєва, звідки таємно викрали майно, належне ОСОБА_6, на загальну суму 23 466,44 грн., з місця вчинення злочину зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 і прокурора на підтримку своїх апеляційних скарг та їх заперечення, вивчивши матеріали справи, повторно дослідивши дані про особу обвинуваченого, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини злочину, які викладені у вироку, кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України судом встановлені правильно і апелянтами не оспорюється.

Щодо призначеного ОСОБА_3 покарання, то апеляційний суд вважає його достатньо мотивованим і обґрунтованим.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд врахував тяжкість скоєного злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, відсутність тяжких наслідків його вчинення, особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується негативно, наявність помякшуючих обставин, а саме повне визнання вини, активне сприяння у розкритті злочину, відсутність обтяжуючих обставин.

З урахуванням цих обставин, що стосуються особи обвинуваченого та вчиненого злочину, суд призначив покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі.

Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. З урахуванням цього, підстав вважати призначене обвинуваченому покарання таким, що не відповідає вимогам кримінального законодавства, апеляційний суд не вбачає.

Посилання прокурора на те, що ОСОБА_3 неодноразово судимий за скоєння аналогічних тяжких корисливих злочинів, судимість за які не погашена, на шлях виправлення не став не можуть бути прийняті до уваги, оскільки при призначенні покарання були враховані судом першої інстанції.

Доводи прокурора про невідшкодування шкоди потерпілим не можуть бути взяті до уваги, оскільки не є суттєвою підставою для призначення більш суворого покарання, а крім того, апеляційний суд враховує, що деяке викрадене майно повернуто потерпілим.

Посилання прокурора на те, що суд, застосовуючи положення ч.4 ст.70 КК України, у резолютивній частині вироку склав покарання за оскаржуваним вироком та вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 22.06.2017 року, який стосовно ОСОБА_3 не ухвалювався, є безпідставним оскільки ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва була виправлена описка у даті ухвалення вказаного вище вироку, а саме на 22.11.2016 року.

Що ж стосується вимоги обвинуваченого про зарахування йому у строк відбуття покарання весь строк його тримання під вартою, а саме з 23 квітня 2017 року до набрання вироком законної сили, то вона підлягає задоволенню частково.

Згідно матеріалів провадження, за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 22.11.2016 року ОСОБА_3 перебував під вартою з 26.04.2016 року. Вирок набрав законної сили 13.02.2017 року, тому вказаний період підлягає зарахуванню в строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

З урахуванням наведеного, вирок суду підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 424, 532 КПК України апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково, апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області Білоуса О.В. залишити без задоволення.

Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 7 вересня 2017 року у відносно ОСОБА_3 - змінити.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 в строк покарання у вигляді позбавлення волі - строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, з 26 квітня 2016 року по 13 лютого 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: