Постанова № 71138621, 19.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/3683/17 Головуючий у 1 інстанції: Радченко Е.А.

Провадження № 22-ц/783/5747/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Ф.

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого – Павлишина О.Ф.,

суддів – Мікуш Ю.Р., Мельничук О.Я.,

секретар Бохонко Е.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 10 серпня 2017 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа,-

ВСТАНОВИЛА:

29.05.2017 року ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» звернулося до суду зі скаргою, в якій просило визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Сихівського відділу ДВС щодо не направлення на адресу ПАТ «Львівгаз» постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.12.2013 року, визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення цієї постанови, скасувати постанову та зобов`язати державного виконавця відновити виконавче провадження на підставі судового наказу № 1319/10517/2012. Скарга мотивована тим, що постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу Сихівського районного суду м. Львова за заявою ПАТ «Львівгаз» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожитий природний газ, а також судового збору. В подальшому, 30.12.2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Проте, постанова стягувачу не надходила та про таку стало відомо лише у травні 2017 року з відповіді на відповідний запит. Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу слугувало те, що у боржника відсутнє майно. ПАТ «Львівгаз» вважає таку постанову безпідставною, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутній акт державного виконавця про перевірку майнового стану боржника, опис майна боржника не проводився, не було відповідного звернення державного виконавця для обмеження боржнику права виїзду за кордон. Тому ПАТ «Львівгаз» вважає, що державним виконавцем не вжито всіх заходів щодо виконання судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою в задоволенні скарги відмовлено.

Ухвалу суду оскаржило Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз».

В апеляційній скарзі стверджує, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що жодних доказів надсилання постанови про повернення виконавчого документа рекомендованим листом з повідомленням про вручення державний виконавець не надав, а тому вважає неправильним висновок суду про те, що таке повернення відбулося з дотриманням чинного законодавства. Звертає увагу на те, що судом також не було враховано, що державний виконавець не виконав покладений на нього обов’язок по перевірці майнового стану боржника кожні 2 тижні. Зазначає, що судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп. боржником не оплачено та не надано жодних доказів його оплати. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.

Оскільки в судове засідання не з"явились особи, які беруть участь у справі, колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України слід проводити без участі останніх та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.10.2012 року Сихівським районним судом м. Львова видано судовий наказ № 1319/10517/2012, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Львівгаз» заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 775 грн. 36 коп., а також судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп.

24.09.2013 року судовий наказ надійшов на виконання Сихівського відділу ДВС.

15.10.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу №1319/10517/2012 та боржникам надано строк до 22.10.2013 року для добровільного виконання рішення. Ця обставина підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Крім того, з реєстру вбачається, що згідно з відповіді ДАІ боржник транспортними засобами не володіє. При виході за адресою проживання боржника ліквідного майна не виявлено, про що складено відповідний акт; у зв’язку з відсутністю в матеріалах справи ідентифікаційного коду встановити наявність у боржника нерухомого майна неможливо; встановити місце праці боржників виявилося неможливим. При цьому, за вимогами п. 7 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим документом не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на житло боржника чи земельну ділянку не здійснюється.

Тобто, як вбачається з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, державним виконавцем проведено виконавчі дії, що спрямовані на розшук майна боржника, проте, такого майна виявлено не було, у зв’язку з чим стягнути борг не виявилось можливим.

Представник ПАТ «Львівгаз» посилався на те, що державним виконавцем не було застосовано такого заходу впливу на боржника як обмеження права на виїзд за кордон.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування такого заходу впливу можливе лише в разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням. Зважаючи на те, що виконавче провадження знищено 24.02.2017 року, суд не має можливості перевірити наявність чи відсутність обставин, що свідчать про ухилення боржника від виконання рішення.

При цьому суд правильно врахував, що ПАТ «Львівгаз» не зазначив про обставини, які свідчать про ухилення боржника від виконання рішення суду. Посилання ПАТ «Львівгаз» на те, що державним виконавцем безпідставно не було застосовано обмеження права боржника на виїзд за кордон, є припущенням та жодним чином не підтверджено.

Суд також посилався на п.5.1 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, відповідно до якого право доступу до виконавчого провадження шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчого провадження мають сторони виконавчого провадження, у якому вони беруть участь. Указаний доступ до інформації Єдиного реєстру здійснюється безоплатно та цілодобово з використанням звичайних програмних засобів перегляду інформації у мережі інтернет через веб-сайт, який ведеться Адміністратором Єдиного реєстру. З метою забезпечення доступу до інформації даного реєстру сторонам виконавчого провадження у постанові про відкриття виконавчого провадження роз’яснюється таке право, вказуються адреса відповідного веб-сайту в мережі інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання.

Судом враховано рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Каракуця проти України» (Karakutsya v. Ukraine, 18986/06, 16.02.2017), яким не встановлено порушення права доступу до суду, у зв`язку з тим, що заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді справи протягом одного року та восьми місяців.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що ПАТ «Львівгаз» мало можливість бути обізнаним про хід виконавчого провадження шляхом пошукових запитів у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, проте не виявило зацікавленості в цьому протягом трьох років п`яти місяців.

При цьому, суд також правильно врахував, що скаргу подано лише після знищення виконавчого провадження (про що ПАТ «Львівгаз» було достеменно відомо), усвідомлюючи, що державний виконавець буде позбавлений можливості надати суду будь-які документи з цього виконавчого провадження.

Суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання ПАТ «Львівгаз» на те, що державним виконавцем не було направлено оскаржувану постанову на адресу стягувача. Як зазначалося вище, постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу своєчасно внесена до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, з яким стягувач мав змогу ознайомитись в будь-який час. Крім того, суд правомірно не визнав допустимим доказом надану представником ПАТ «Львівгаз» довідку про те, що копія оскаржуваної постанови в період з 2013 по 2017 роки до ПАТ не надходила, оскільки вказана довідка жодним чином не підтверджена первісними документами, такими як реєстр вхідної кореспонденції.

Крім того, з наданого представником ПАТ «Львівгаз» витягу з абонентського рахунку ОСОБА_2 вбачається, що станом на травень 2016 року заборгованість за спожитий газ була повністю сплачена.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що в ході виконавчого провадження державним виконавцем вжито усі необхідні заходи з метою належного виконання судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ. Повернення виконавчого документа відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства, про що внесено відомості до Єдиного реєстру виконавчих проваджень, доступ до якого має кожна зі сторін виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, правильним висновок суду, що дії державного виконавця були законними, вчинені в межах повноважень державного виконавця, права і свободи заявника не були порушені.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність ухвали вимогам закону спростовуються вищенаведеним. А відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 10 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2017 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

ОСОБА_3