Постанова № 71136492, 18.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №331/5901/17 Головуючий у 1-й інстанції: Жукової О.Є.

Провадження №22-ц/778/4495/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України, третя особа Прокуроратура Запорізької області про стягнення шкоди, спричиненої бездіяльністю посадових осіб та злочином,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив судна підставі ст.ст.1167, 1174, 1177 ЦК України стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на його користь на відшкодування моральної шкоди 10000 гривень та на відшкодування майнової шкоди 108262,5 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 зазначив, що 29.05.2016 року на нього було здійснено разбійний напад. Внаслідок злочину йому були заподіяні тілесні ушкодження, а також було зірвано золоті прикраси на загальну суму щонайменше 108262,5 гривень .

За даним фактом було відкрито кримінальне провадження № 12016080020001843. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється СВ Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області.

Оскільки досудове розслідування триває близько 15 місяців , тобто понад розумний строк, по кримінальному провадженню невідкладні слідчі дії не виконувалися більше 3-х місяців, він неодноразово звертався зі скаргами до різних органів та посадових осіб, вважає, що посадовою особою ГУНП України в Запорізькій області - працівниками кримінального розшуку та слідчим Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області порушені його законні права та йому заподіяна моральна шкода.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання своїх службових обовязків працівниками поліції він позбавлений можливості відшкодувати завдану йому злочином матеріальну шкоду шляхом стягнення її із злочинців. Оскільки через неправомірну бездіяльності службових осіб національної поліції злочинців не було встановлено, на думку позивача, ця шкода має бути відшкодована за рахунок Державного бюджету України.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За змістом ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому майнової та моральної шкоди внаслідок протиправних дій (бездіяльності) посадових осіб органів досудового розслідування та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та отриманою шкодою.

Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, що Олександрівським ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудовое розслідування у кримінальному провадженні № 12016080020001843, внесеному до ЄРДР 29.05.2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України .

Згідновитягу із ЄРДР, 29.05.2016 року невстановлені особи, діючи за попередньою змовою між собою, знаходячись біля 5-го підїзду будинку 24 по вулиці Леппіка м. Запоріжжі, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, відкрито викрали майно, яке належить ОСОБА_4, чим завдали останньому значну матеріальну шкоду на суму 118000 грн..

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, жодній особі не повідомлено про підозру.

ОСОБА_3 є стороною кримінального провадження, має процесуальний статус потерпілого .

В ході досудового розслідування ОСОБА_3 06.06.2016 року звертався зі скаргою до начальника Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області щодо неналежного здійснення досудового розслідування, 30.07.2016 року ним було надане слідчому клопотання про вилучення носія інформації, на якому зафіксовані обставини , що можуть бути доказами.

Також, судом встановлено, що 26 серпня 2016 року ГУ НП в Запорізькій області надано відповідь на скаргу ОСОБА_3. У вказаній відповіді наголошено на те, що слідчому Мушину С.В. суворо вказано та розяснено щодо недопущення порушень вимог чинного законодавства , зобов»язано начальника СВ взяти на особистий контроль хід досудового розслідування у кримінальному провадженні. Також вказаним листом роз»яснено ОСОБА_3 право на звернення до слідчого судді в порядку визначеному КПК України.

Стан розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12016080020001843 , внесеному до ЄРДР 29.05.2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України , був предметом обговорення оперативної наради при в.о. начальника відділу прокуратури Запорізької області 10.08.2016 року , за наслідками якої було складено протокол та вказано прокурору Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 на невідповідність стану досудового розслідування у кримінальному провадженні вимогам КПК, попереджено слідчого про необхідність проведення необхідних слідчих дій у найкоротші строки.

Разом з тим, як встановлено судом та визнано позивачем, його клопотання були задоволенні слідчим, до слідчого судді зі скаргами на бездіяльність слідчого він жодного разу не звертався.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України ( редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи норми ст.ст.27, 31 ЦПК України, позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016080020001834 на теперішній час триває, позивач не оспорював , що його клопотання як потерпілого, хоча і зі спливом певного терміну , однак були виконані, зі скаргами на дії слідчого Шапрунов М.А., в порядку визначеному ст. 303 КПК України, жодного разу не звертався.

На час розгляду позову про відшкодування моральної шкоди факт порушення розумних строків або протиправність дій слідчого в межах кримінального провадження в порядку кримінального судочинства не встановлений, а рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб вважаються правомірними, поки не встановлено протилежне.

Враховуюче вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутні підстави для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди .

Судом першої інстанції обгрунтовано залишені без задоволення і вимоги про відшкодування за рахунок держави майнової шкоди, завданої злочином.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України,шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Обов`язковою умовою участі у цивільному судочинстві того чи іншого субєкта від імені Держави України є відповідність позовних вимог компетенції та повноваженням такого органу влади.

Відповідно до ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права і обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Частиною 2 ст. 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Диспозиція ч. 2 ст. 1177 ЦК України має банкетний характер, так як виходячи з її змісту, випадки і порядок відшкодування шкоди Державою за рахунок коштів Державного бюджету мають передбачатися законом.

Тобто, положення ч. 2 ст. 1177 ЦК України, можуть бути реалізовані виключно на підставі спеціального закону, який на час розгляду справи в Україні не прийнято.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі,в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До повноважень Управління Державної Казначейської Служби України не належить відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок вчинення кримінального правопорушення під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке не закрите.

Зважаючи на те, що досудове розслідування триває, рішення про закриття кримінального провадження слідчим не приймалося, строки притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності не сплинули, ОСОБА_3 не позбавлений права відповідно до вимог ст. 128 КПК України предявити цивільний позов під час кримінального провадження, передбачених законом підстав для покладання на державу обовязку відшкодувати потерпілому шкоду, завдану злочином, не має.

Доводи апеляційної скарги про доведеність факту бездіяльності посадових осіб поліції і прокуратури, неналежного виконання ними своїх посадових обовязків є безпідставними.

Відповідно до ст. 303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора. За результатами розгляду такої скарги можуть бути прийняті такі рішення: про скасування рішення слідчого чи прокурора у випадку визнання його незаконним; про зобов'язання припинити дію у випадку визнання її незаконною; про зобов'язання вчинити певну дію у випадку визнання бездіяльності незаконною.

В порядку, передбаченому ст.303 ЦПК України ОСОБА_3 рішення, дії чи бездіяльність органу досудового розслідування не оскаржував, судове рішення про визнання бездіяльності незаконною не визнавалася. Відповідь прокуратури на скаргу ОСОБА_3, лист Дніпровського ВП ГУНПП в Запорізькій області з повідомленням про результати проведення службового розслідування, протокол оперативної наради не свідчать про невідповідність дій органів досудового розслідування вимогам законодавства.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне посилання суду першої інстанції на ст. 128 КПК України, є некоректними. Способи захисту майнового права потерпілого, порушеного внаслідок вчинення злочину, регламентується нормами процесуального законодавства. Строки давності притягнення особи, яка скоїла злочин, до кримінальної відповідності не скінчились, досудове розслідування триває, а отже не втрачена можливість відшкодування майнової шкоди винною особою.

Оскільки судом правильно вирішена справа, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, як про це вимагає позивач.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст.268, 374,375,382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2017 року по цій справі залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: