Вирок № 7113623, 19.11.2009, Малинський районний суд Житомирської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №1-4|2009 рік

19 листопада 2009 року Малинський районний суд Житомирської області в складі

головуючої судді Збицької К.Д.

з участю секретаря Гузікової І.І.,

прокурора Гойдала О.Є.,

захисника ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Малині кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженки села Вишевичі Радомишльського району Житомирської області, українки, громадянки України, з повною вищою освітою, незаміжньої, яка проживає в АДРЕСА_1, зареєстрована в селі Вишевичі Радомишльського району Житомирської області, працює завідуючою аптекою МП «Даша» в м. Києві, інваліда 2-ї групи, раніше не судимої,

за ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, -

встановив :

15 квітня 2007 року близько 10-ї години на 83 кілометрі автодороги Київ-Ковель водій автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3, рухаючись в напрямку міста Києва, не дотрималася вимог п.10.1, 12.1, 14.2 в) Правил дорожнього руху, а саме: перед зміною напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не вибрала безпечної швидкості, не врахувала дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перед початком обгону не переконалася в тому, що зустрічна смуга, на яку вона виїжджала, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхала на зустрічну смугу, де зіткнулася із зустрічним автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10. В результаті зіткнення водії автомобілів ОСОБА_10 та ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, а пасажирка автомобіля FORD FOKUS ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння, від яких померла на місці пригоди.

Підсудна ОСОБА_3 визнала свою вину частково та показала, що 15 квітня 2007 року на власному автомобілі CHEVROLET AVEO вона їхала на станцію Тетерів зустріти брата. На автодорозі було багато транспортних засобів. Здійснюючи обгін фури, майже порівнялась із її кабіною, коли побачила на зустрічній смузі руху автомобіль. Намагаючись уникнути зіткнення, закінчувала маневр обгону, але не розрахувала швидкості зустрічного автомобіля. Її автомобіль перед фурою став на бокові колеса, виїхав на зустрічну смугу, де й сталося зіткнення. Не заперечуючи факту порушення нею правил дорожнього руху при здійсненні маневру обгону, що призвело до зіткнення, причиною цьому вважає недостатність водійського стажу до одного року, неправильне розрахування швидкостей руху автомобілів свого та зустрічного, а також те, що водій фури не сприяв їй закінченню маневру обгону, хоча реально міг зменшити швидкість та взяти вправо, а вона та потерпілий як водії не зрозуміли один одного. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди загинула донька потерпілого, а вона сама стала інвалідом 1-ї групи. Щиро кається та просить не позбавляти її волі.

2.

Крім часткового визнання вини підсудною її винуватість підтверджується показаннями потерпілого, свідків, письмовими доказами у справі.

З показань потерпілого ОСОБА_10, який має стаж водія понад 20 років, 15 квітня 2007 року він разом з донькою ОСОБА_5 1988 року народження на власному автомобілі FORD FOKUS зі швидкістю 90-95 км/год. їхав по автодорозі Київ-Ковель в місто Коростень до матері. Дорожнє покриття було незадовільне, тому зменшив швидкість. В зустрічному напрямку рухався вантажний автомобіль фура, за ним ряд автомобілів. На відстані 30-40 метрів побачив автомобіль підсудної, який виїхав із-за фури та почав маневр обгону. Відстань для звершення обгону була недостатньою, тому він почав гальмувати, майже повністю зїхав на праве узбіччя, але підсудна різко вивернула кермо вліво, її автомобіль виїхав на зустрічну смугу і на узбіччі сталося зіткнення, в результаті чого загинула його донька, а він отримав тілесні ушкодження, роздробив пяту.

Під час відтворення обстановки та обставин події 9 травня 2007 року потерпілий ОСОБА_10 підтвердив свої показання та показав на місцевості місце розташування транспортних засобів під час дорожньо-транспортної пригоди (а.с.40-41 т.1).

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які рухались автомобілем ВАЗ по автодорозі Ковель-Київ в напрямку Києва зі швидкістю до 90 км/год., показали, що за кермом їхнього автомобіля був ОСОБА_6, а його дружина ОСОБА_7 на передньому сидінні пасажира. Перед ними рухався вантажний автомобіль фура. Підсудна на автомобілі CHEVROLET AVEO сріблястого кольору обігнала їхній автомобіль й пішла на обгін вантажного. На зустрічній смузі руху вони помітили зустрічний автомобіль, який наближався. Тоді водій автомобіля CHEVROLET AVEO, закінчуючи обгін, щоб дати дорогу зустрічному автомобілю, різко повернув вправо, при цьому ліві колеса відірвались від землі, автомобіль занесло на зустрічну смугу і майже на обочині сталося зіткнення.

За показаннями водія автомобіля DAF-XF 95 свідка ОСОБА_8, даними на досудовому слідстві та у судовому засіданні, які були оголошені судом, біля 11-ї години 15 квітня 2007 року він рухався по автодорозі Київ-Ковель в напрямку Києва зі швидкістю близько 60 км/год. Довжина його автомобіля складає 15 метрів. Під час руху помітив, що зустрічний автомобіль почав пригальмовувати та зміщатись ближче до узбіччя. В дзеркало заднього виду побачив, що його автомобіль обганяє автомобіль CHEVROLET AVEO сріблястого кольору, який знаходився посередині напівпричепа на зустрічній смузі руху. Зрозумів, що автомобіль, який рухався назустріч, намагається уникнути зіткнення, однак автомобіль CHEVROLET AVEO закінчив маневр обгону, виїхав на свою смугу руху, різко змінивши траєкторію, від чого автомобіль кинуло в ліву сторону на зустрічну смугу, де він почав рухатися назустріч автомобілю FORD, який перед зіткненням майже зупинився. Сталося зіткнення (а.с.50-51 т.1). Свої показання він підтвердив при відтворенні обстановки та обставин події (а.с.52-54 т.1).

Будучи допитаним у судовому засіданні 1 серпня 2008 року свідок ОСОБА_8 дав аналогічні показання та зауважив, що підсудна встигла обігнати його автомобіль і, не впоравшись з керуванням, різко повернула кермо вліво та зіткнулась із автомобілем FORD майже лоб в лоб. Вона не намагалась гальмувати. Її автомобіль після обгону став на два колеса (а.с. 61зв.-63 т.2).

Наявність причинного звязку між порушенням вимог Правил дорожнього руху під час керування автомобілем підсудною ОСОБА_3 та виникненням дорожньо-транспортної пригоди доведена наступними доказами:

3.

- протоколом огляду місця пригоди, схемою та фототаблицею до нього, якими зафіксовано розташування транспортних засобів після пригоди на правому узбіччі зустрічної відносно до напрямку руху підсудної смуги руху, гальмівний шлях автомобіля

FORD FOKUS, що веде з проїзної частини на праве узбіччя, водій якого приймав всі необхідні заходи для уникнення зіткнення з автомобілем CHEVROLET AVEO та попередження дорожньо-транспортної пригоди; застосування ременя безпеки пасажиркою ОСОБА_5 (а.с.3-12);

- протоколами огляду транспортних засобів від 15 квітня 2007 року, відповідно до яких автомобілі отримали механічні пошкодження в передній частині, а саме: в автомобілі CHEVROLET AVEO р.н. НОМЕР_1 розбите лобове скло, деформований всередину передній капот, деформовано та вмято всередину двигун, бампер, передню підвіску, декоративну решітку, обидва передні крила, знищені фари та показники поворотів, деформований кузов, ліве та праве передні колеса (а.с.14-18 т.1); у автомобілі НОМЕР_2 деформований кузов автомобіля, передні двері, передні крила, капот, передня частина вмята всередину, розбите лобове скло, скло в лівих передніх дверях автомобіля, мається вмятина на даху в передній правій частині біля середньої стійки, розірване посередині днище автомобіля (а.с.19 т.1).

Зазначені транспортні засоби визнані речовими доказами, приєднані до справи та автомобіль CHEVROLET AVEO залишений на зберіганні в Малинському МВ УМВС України в Житомирській області, а автомобіль FORD FOKUS переданий потерпілому ОСОБА_10 (.с.28,29 т.1).

Згідно висновків технічної експертизи №3/470 від 03.08.2007 року та №3/471 від 06.08.2007 року ні в автомобілі CHEVROLET AVEO р.н. НОМЕР_1, яким керувала підсудна ОСОБА_3, ні в автомобілі НОМЕР_2, яким керував потерпілий ОСОБА_10, не виявлено будь-яких ознак раптової відмови або технічних несправностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли б знаходитися у причинному звязку з виникненням аварійної обстановки і даної дорожньо-транспортної пригоди (а.с.76-93, 97-120 т.1).

Проведеною транспортно-трасологічною експертизою №3/469 від 3 серпня 2007 року встановлено, що первинний контакт досліджуваних транспортних засобів відбувся передніми частинами автомобілів CHEVROLET AVEO р.н. НОМЕР_1 та FORD FOKUS р.н. НОМЕР_3. В момент первинного контакту поздовжні осі автомобілів розташовувались від кутом біля 170 градусів при загальному русі транспортних засобів в зустрічних напрямках. Далі проходив послідовний вхід у контакт всіх зазначених у висновку частин та деталей транспортних засобів (а.с.124-134 т.1).

Із висновку автотехнічної експертизи №3/475 від 07 серпня 2007 року видно, що в умовах місця пригоди, при заданих вихідних даних, з технічної точки зору, причиною виникнення аварійної обстановки і даної дорожньо-транспортної пригоди є рух автомобіля CHEVROLET AVEO р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, в напрямку смуги руху зустрічного автомобіля НОМЕР_2, в момент, коли водій ОСОБА_10 не мав технічної можливості уникнути пригоди своїми односторонніми діями.

Для уникнення зіткнення водій автомобіля CHEVROLET AVEO р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинна була діяти відповідно до вимог п.п.10.1, 11.3, 12.1, 14.2 в) Правил дорожнього руху України. При цьому відповідно до вимоги п.14.2 в) перед початком обгону вона повинна була переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку вона буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, тобто,

4.

врахувати, що транспортний засіб, що обганяється, продовжує рухатися, і відстань, необхідна для його випередження, весь час збільшується; поява зустрічних транспортних засобів зменшує необхідну для обгону відстань внаслідок додавання швидкостей зустрічних транспортних засобів; смуга, на яку виїжджає транспортний засіб, що обганяє, повинна бути вільною від транспортних засобів (а.с.161-163 т.1). Цих вимог підсудна не дотрималась.

За висновком судово-медичної експертизи №59 від 14.06.2007 року причиною смерті ОСОБА_5 явилась тупа сполучена травма голови, грудей, живота і кінцівок, яка супроводжувалась травматичним шоком тяжкого ступеню, що зумовило зупинку серцевої діяльності, дихання та функцій центральної нервової системи. При судово-медичному дослідженні виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівого плеча, синців, ран та саден голови, тулубу, кінцівок, розриву селезінки, печінки, крововиливів під мякі оболонки головного мозку, мозочку, грудного відділу аорти, нижньої долі лівої легені, лівої надниркової клітковини, субдурального крововиливу, розриву підшкірно-жирової клітини живота, які мають ознаки тяжких, що є небезпечними для життя в момент заподіяння, могли виникнути від ударної дії твердих тупих предметів і знаходяться у прямому причинному звязку зі смертю (а.с.57-60 т.1).

Під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_10 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягли за собою тривалий розлад здоровя у вигляді закритого багатоуламкового перелому правої пяткової кістки зі зміщенням уламків, струсу головного мозку при наявності гематом повік обох очей (висновок судово-медичного експерта №146 від 31.07.2007 року, а.с.70-72 т.1), а сама підсудна згідно висновку №145 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягли тривалий розлад здоровя (а.с.64-66 т.1).

Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності суд визнає доведеним, що підсудною ОСОБА_3 були допущені порушення вимог п.п.10.1, 12.1, 14.2 в) Правил дорожнього руху України, які знаходиться в причинному звязку з дорожньо-транспортною пригодою та смертю ОСОБА_5, і кваліфікує її дії за ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України.

При визначенні підсудній виду і міри покарання суд враховує, що вона вперше з необережності вчинила злочин, який класифікується як тяжкий. Раніше вона не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалася, характеризується позитивно. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди та тяжкого онкологічного захворювання стала інвалідом 2-ї групи, а 9 листопада 2009 року їй встановлена 1-а група інвалідності.

Вона щиро розкаялась, частково добровільно відшкодувала завдану шкоду, що відповідно до ст.66 Кримінального кодексу України є обставинами, які помякшують покарання. Обставин, які обтяжують покарання згідно із ст.67 зазначеного кодексу, судом не встановлено.

З огляду на обставини справи, особу підсудної, стан її здоровя, враховуючи думки потерпілих, звернення Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Інституту реабілітації та соціальних технологій», тяжкість наслідків суд визнає за необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів призначити мінімальне покарання у виді позбавлення, передбачене санкцією статті, за якою вона засуджується, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. При цьому суд визнає за можливе застосування ст.75 Кримінального кодексу із звільненням від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком.

5.

Потерпілими у справі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (вони ж цивільні позивачі) на досудовому слідстві заявлені цивільні позови про відшкодування моральної та матеріальної шкоди: ОСОБА_10 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 84057грн.80коп. у звязку з пошкодженням автомобіля, 7500грн. витрат на лікування, всього 91557грн.80коп. та моральної в розмірі 100000 грн. (а.с.174 т.1), ОСОБА_9 про відшкодування 18000грн. майнової шкоди, що полягає у витратах на поховання доньки, та 100000грн. моральної (а.с.182 т.1).

Крім того у відповідності до ст.92 ч.1 КПК ОСОБА_1 просить відшкодувати йому витрати, повязані з викликами до суду, що складаються з добових та витрат на придбання пального, у розмірі 353,9грн. (а.с.1,15-17,66 т.2), проти чого підсудна як цивільний відповідач не заперечує.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 (він же цивільний позивач у кримінальній справі та представник потерпілої ОСОБА_9.) відмовився від позову в частині відшкодування моральної шкоди як йому, так і ОСОБА_9, про що надав заяву (а.с.200 т.2). Також просить враховувати, що страховою компанією «GENERAELI GARANT» йому виплачено 24990грн. страхового відшкодування у звязку з пошкодженням автомобіля та 2648 грн. у звязку з пошкодженням здоровя (а.с.93,94 т.2), а підсудна частково добровільно відшкодувала йому майнову шкоду в розмірі 24тис. гривень, про що подав заяву. Таким чином всього йому відшкодовано 51638 гривень.

При вирішенні питання щодо задоволення цивільного позову суд виходить з положень ст.60 ЦПК України, яка передбачає, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Свої вимоги потерпілий ОСОБА_9 про понесені на лікування витрати у розмірі 7500 гривень, а потерпіла ОСОБА_9 на проведення християнського обряду похорон у розмірі 18000 гривень не підтвердили документально, тому підстав для їх задоволення суд не вбачає.

Таким чином у задоволенні цивільного позову у кримінальній справі ОСОБА_9 суд відмовляє за недоведеністю, а цивільний позов ОСОБА_10 задовольняє частково у розмірі 32773грн.70коп. (84057.80 + 353.9) (24990 + 2648 + 24000).

Суд також покладає на підсудну відповідно до ст.93 КПК відшкодування витрат на проведення експертиз у розмірі 1000грн.35коп. (а.с.77,98,125,139,160).

Речові докази автомобілі CHEVROLET AVEO р.н. НОМЕР_1 та FORD FOKUS р.н.НОМЕР_3 підлягають поверненню за належністю.

Керуючись ст.ст.323,324,327 Кримінально-процесуального кодексу України, -

засудив :

визнати винною ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити засуджену від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі за умови, що вона

6.

протягом встановленого судом іспитового строку два роки не вчинить нового злочину та виконає покладений на неї відповідно до п.3 ч.1 ст.76 цього Кодексу обовязок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 на відшкодування майнової шкоди та витрат, повязаних з явкою до суду, 32773 (тридцять дві тисячі сімсот сімдесят три) гривні 70 копійок.

В решті позовних вимог ОСОБА_10 та в позові ОСОБА_9 про відшкодування майнової шкоди відмовити за безпідставністю.

Стягнути із ОСОБА_3 на відшкодування витрат по проведенню експертиз 1000 (одну тисячу) гривень 35 копійок на розрахунковий рахунок НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області № 35229005000096, код 25574601, банк УДК в Житомирській області, МФО 811039.

Речові докази повернути за належністю: автомобіль CHEVROLET AVEO р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3, автомобіль НОМЕР_2 ОСОБА_10.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуюча