Рішення № 71134017, 05.12.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/3356/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого судді: Бисага Т.Ю.

суддів: Фазикош Г.В., Готра Т.Ю.,

секретарі: Терпай С.М.,

за участі сторін – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Благодійного обласного фонду «Хесед Шпіра» ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 червня 2017 року у справі за позовом Закарпатського обласного благодійного фонду «Хесед Шпіра» до Мукачівської міської ради, приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору дійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

Закарпатський обласний благодійний фонд «Хесед Шпіра» просить визнати дійсним договір довічного утримання (догляду) №8/15 укладеного 15 квітня 1998 року між благодійним обласним фондом «Хесед Шпіра» та ОСОБА_4

Вказує на те, що 15.04.1998 року між Закарпатським обласним благодійним фондом «Хесед Шпіра» та ОСОБА_4 було укладено договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_4 отримувала все необхідне матеріальне забезпечення та догляд, їй надавалась матеріальна допомога на суму 114 025, 10 грн., однак від нотаріального посвідчення договору остання ухилилась внаслідок важкої хвороби.

Надалі позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати дійсним договір довічного утримання (догляду) №8/15 від 15 квітня 1998 року, укладений між благодійним обласним фондом «Хесед Шпіра» та ОСОБА_5 щодо передання ОСОБА_5 на користь «Хесед Шпіра» квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2(Дзержинського) в м.Мукачево.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Благодійного обласного фонду «Хесед Шпіра» ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір датований 15.04.1998 року. Набувачем по договору являється БОФ «Хесед Шпіра», який фактично створений у 1999 році. Крім того, договір містить посилання на ст.ст.234-235 ЦК України, який набув чинності 01.01.2004 року. А тому вважав договір нікчемним.

Однак, з таким висновком не погоджується колегія апеляційного суду, оскільки такий не ґрунтується на обставинах справи, встановлених під час судового засідання.

За змістом ст.425 ЦК УРСР, за договором довічного утримання одна сторона, що є непрацездатною особою за віком або станом здоров’я (відчужувач), передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов’язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.

Відповідно до пп.4 та 9 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

До договорів, що були укладені до 1.01.2004 і продовжують діяти після набрання чинності ЦК, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Зокрема, благодійний фонд «Хесед Шпіра» став у договірних відносинах правонаступником благодійного фонду «Магенавот», який припинив свою діяльність. В тому числі, і договір довічного утримання, який укладався між БФ «Магенавот» та гр. ОСОБА_4 був прийнятий до виконання у порядку правонаступництва. В подальшому зміст (текст) договору проводився у відповідність із чинним законодавством України, а остаточна редакція договору містила посилання на норми нового Цивільного кодексу України.

Така практика фактичних правовідносин, які виникли між БОФ «Хесед Шпіра» та ОСОБА_6 врегульована положеннями частини третьої ст.631 ЦК України, яка дозволяє сторонам розповсюдити умови договору на правовідносини між ними, які виникли до укладення договору.

Таким чином, висновок суду про нікчемність договору довічного утримання не відповідає вимогам цивільного законодавства.

Суд вказав у рішенні, що право власності на

нерухоме майно, яке передано за договором довічного утримання на користь БОФ «Хесед

Шпіра», ОСОБА_5 набула на підставі рішень виконавчого комітету Мукачівської

ради за №263 від 23.10.2012р. та №240 від 23.10.2012 року. Суд першої інстанції зробив висновок, що станом на 1998 рік квартири, вказані у договорі довічного утримання, у власності ОСОБА_5 не перебували, а тому і не могли бути предметом

договору довічного утримання.

Однак, із наявної у матеріалах справи довідки КП «Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №98-вих. від 15.07.2016 року встановлено, що підставою для винесення вищевказаних рішень виконавчого комітету Мукачівської міської ради в частині оформлення прав власності за ОСОБА_5 відповідно довідки про сплату пайових внесків, видані житлово-будівельними кооперативами «Латориця» №100 від 27.08.1994р. та «Підсніжник» №10 від 20.08.1994 року.

Таким чином, у відповідності до ч.1 ст.15 Закону України «Про власність», який був чинний станом на момент видачі вищевказаних довідок, ОСОБА_5 набула право власності на квартири, оскільки повністю внесла свій пайовий внесок за нерухоме майно.

Отже, жодних перешкод для передачі вищевказаних квартир за договором довічного утримання у ОСОБА_5 не було.

Із показань свідків, допитаних в судовому засіданні в першій інстанції, було встановлені обставини, які свідчили про те, що договір довічного утримання між сторонами укладався, відбулося його фактичне виконання у вигляді надання пожиттєвої матеріальної підтримки та допомоги.

Таким чином, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, договір виконувався фактично, а нотаріальне його посвідчення не відбулося з об'єктивних причин (хворобаОСОБА_4Б.).

Недійсним договір довічного утримання в судовому порядку не визнавався.

Право власності на квартири зареєстровано за ОСОБА_5.

Права Мукачівської міської ради не порушені.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та суперечать матеріальному закону.

Відповідно до ст.309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, судова колегія,

Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Благодійного обласного фонду «Хесед Шпіра» ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 червня 2017 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати дійсним договір довічного утримання (догляду) №8/15 від 15 квітня 1998 року, укладений між благодійним обласним фондом «Хесед Шпіра» та ОСОБА_5, щодо передання ОСОБА_5 на користь «Хесед Шпіра» квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_4 (Дзержинського) в м. Мукачево.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді