Ухвала суду № 71125413, 13.12.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Одринської Т.В.

Суддів: Карпушина Г.Л., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2та неповнолітньої ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням. В обґрунтування позову вказали, що ОСОБА_2 не проживає в житловому будинку № 7 по вул.Миру у с. Терентіївка з травня 2012 року, що підтверджується відповідними актами. Малолітня – ОСОБА_5 в даному будинку взагалі не проживала, відповідачка народила її перебуваючи в іншому шлюбі. Позивачі зазначали, що відповідачі проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1, не допомагають їм утримувати будинок у належному стані, всі комунальні послуги сплачуються ними самостійно, тому прохали задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 -задоволено.

Визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_5такими, що втратили право користування жилим будинком № 7 по вулиці Миру у селі Терентіївка Полтавського району Полтавської області.

З рішенням суду не погодилася відповідачка та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим в зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

При цьому апелянтом зазначено, що при постановленні рішення, судом першої інстанції не було враховано, що вона з неповнолітніми дітьми переїхала зі спірного будинку тимчасово.Додатково вказала, що в м. Олександрія проживає разом з неповнолітніми дітьми лише з 2015 року без відповідної реєстрації, іншого житла не має.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_3- адвокат ОСОБА_6 зазначив, що з вересня 2012 року, після розірвання шлюбу з сином позивачки, ОСОБА_2 добровільно виїхала з спірного будинку, з позовом про усунення перешкод у користуванні житлом не зверталась, що є свідченням того, що вона покинула спірний будинок з власного бажання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає.

Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не проживають у спірному будинку понад 1 рік без поважних причин.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності належить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами № 7 по вулиці Миру у селі Терентіївка Полтавського району Полтавської області, по ? частині /а.с.9-10/.

З довідки Новоселівської сільської ради за № 592 від 05.04.2017 року вбачається, що у будинку зареєстровані: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7 / а.с.14/.

Відповідно до рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11.09.2012 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 розірвано /а.с.13/.

Так, згідно частини 1 статті 156 Житлового кодексу (ЖК) України, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються житлом нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

З відома власника будинку (квартири) член його сім'ї має право вселяти в займане їм житло інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не вимагається.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України « Про охорону дитинства» діти члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користування займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, яким було враховано, що відповідачка ОСОБА_2 проживала в спірному будинку як член сім'ї його власника і з його згоди, однак втратила право користування вказаним будинком.

Оскільки, спір між сторонами у справі виник щодо будинку, який знаходиться у приватній власності, вказані відносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

В свою чергу, в позовній заяві зазначено дві правові підстави для позову: ст.71 ЖК України та ст.405 ЦК України. Право вибору підстави позову належить позивачу. Судом першої інстанції досліджено підстави позову та в резолютивній частині рішення визначено застосування ст. 71 ЖК України. В судовому засіданні апеляційної інстанції, представник позивача зазначив, що підставою позову є саме ст. 405 ч.2 ЦК України

Так, в ч.2 ст. 405 ЦК України, передбачені, спеціальні підстави для визнання особи такою що втратила право користування жилим приміщенням власника: у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до акту, складеного 02 червня 2017 року та засвідченого свідками –ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в будинку, належному позивачам, ОСОБА_2 з осені 2012 року не проживає, особисті речі останньої – відсутні. Малолітня ОСОБА_15 у вказаному будинку взагалі не проживала / а.с.16/.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 грудня 2014 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_16, від якого у них народилась донька – ОСОБА_10 / а.с. 55-56,57/.

Відповідно до довідки КП « Житлогосп» відповідачка ОСОБА_2 проживає з чоловіком – ОСОБА_16, сином – ОСОБА_8, донькою – ОСОБА_9, донькою- Дахно Д.О. проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_17,4 / а.с.60/.

Також, у своїх заявах, адресованих суду, відповідачка зазначає свою адресу - м. Олександрія Кіровоградської області, що підтверджує факт її не проживання за спірною адресою.

Згідно зі ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь в справі, виникає спір.

В свою чергу, як було встановлено у судовому засіданні, з позовом до суду про усунення перешкод у користуванні спірним будинком відповідачка не зверталася, доказів щодо протиправної поведінки позивача щодо неї та поважності її не проживання у будинку відповідачкою не надано, як нею і не заперечується факт відсутності за спірною адресою понад 1 рік.

Встановивши зазначені вище обставини, місцевий суд дійшов вірного висновку прозадоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_5такими, що втратили право користування жилим будинком № 7 по вулиці Миру у селі Терентіївка Полтавського району Полтавської області.

Висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2017 року– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий суддя:/ підпис/ ОСОБА_1

Судді: / підпис/ ОСОБА_18 / підпис/ ОСОБА_19

З оригіналом згідно:

Головуючий суддя: __ Т.В. Одринська