Рішення № 7112276, 18.12.2009, Господарський суд Чернігівської області

18.12.09

Господарський суд Чернігівської області

_____________________

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20                               Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

17 грудня 2009 року Справа № 21/144

Позивач:                    Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП-ОІЛ",

вул. Артема, 37-41, м. Київ, 04053

Відповідач:                    Мале приватне підприємство виробничо-комерційний центр "Регіон",

вул. Незалежності, 2, м. Бобровиця, Бобровицький район,

Чернігівська область, 17400

Предмет спору:           про стягнення заборгованості 164854,31 грн.

Суддя Белов С.В.

Представники сторін:

Позивач: Пиріг Н.О., довіреність № 12/10 від 12.10.2009 року, помічник адвоката.

Відповідач: не з’явився

          В судовому засіданні оголошувалась перерва згідно ст. 77 ГПК України.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП-ОІЛ" подано позов до Малого приватного підприємства виробничо-комерційного центру "Регіон" про стягнення заборгованості у розмірі 164854,31 грн. (160690,50 грн. основного боргу, 4163,81 грн. пені).

Представником позивача подано заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 13.10.2009 року представник позивача виклала позовні вимоги та просила задовольнити позов в повному обсязі, з урахуванням зменшення.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.10.2009 року подав відзив на позовну заяву, позовні вимоги не визнав, але визнав наявність суми боргу перед позивачем.

Представником відповідача в судовому засіданні 03.11.2009 року подано клопотання про продовження строку вирішення спору до 25.12.2009 року, у зв’язку з неможливістю закінчення розгляду справи в двомісячний строк, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Дану заяву письмово підтримав представник позивача.

Ухвалою господарського суду від 03 листопада 2009 року продовжено строк вирішення спору до 25 грудня 2009 року.

До початку судового засідання 17 грудня 2009 року від відповідача надійшли клопотання-факсограма та телефонограма про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю явки представника відповідача в судове засідання, за станом здоров’я. Відповідних доказів суду відповідачем не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив наступне.

Клопотання сторін про залучення документів до матеріалів справи підлягають задоволенню, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, у зв’язку з ненаданням відповідачем відповідних доказів, як безпідставне, а також у зв’язку з закінченням у даній справі 25 грудня 2009 року строку вирішення спору.

Суд, проаналізувавши клопотання позивача про забезпечення позову та матеріали справи, прийшов до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не зазначено обставин з якими останній пов’язує можливість утруднення або невиконання судового рішення, а захист прав, свобод та інтересів позивача є можливим без вжиття в судовому порядку таких заходів, як накладення арешту на грошові кошти, крім того позивачем не подано доказів на підтвердження таких обставин.

21 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП-ОІЛ" та Малим приватним підприємством виробничо-комерційним центром "Регіон" було укладено договір поставки нафтопродуктів № 2110/1, у відповідності до якого позивач зобов’язався поставляти відповідачу нафтопродукти (товар), а відповідач зобов’язався приймати та сплачувати вартість отриманого товару на умовах передбачених Договором.

Зазначений вище договір є договором поставки.

          Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов вищезазначеного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 237540,50 грн. по видаткових накладних:

-          № 120.1 від 16 квітня 2009 року на суму 67918,50 грн.;

-          № 128.1 від 25 квітня 2009 року на суму 20668,20 грн.;

-          № 138 від 28 квітня 2009 року на суму 65865,15 грн.;

-          № 140.1 від 29 квітня 2009 року на суму 65865,15 грн.;

-          № 142 від 30 квітня 2009 року на суму 17223,50 грн.

(Довіреність ЯПЛ № 146598 від 01 квітня 2009 року) /а.с. 10-13/.

У відповідності до п. 3.1. договору поставки нафтопродуктів № 2110/1 від 21 жовтня 2008 року, сплата за товар провадиться покупцем на протязі 7 (семи) банківських днів з дати отримання товару.

В порушення умов вищезазначеного договору, відповідачем частково сплачено

вартість отриманого товару, станом на дату подачі позовної заяви до суду, у розмірі 76850,00 грн. /виписки банку в матеріалах справи /а.с. 49-50//.

Крім того, за період з 23 липня 2009 року по 16 грудня 2009 року, відповідачем

додатково сплачено частину заборгованості, про що свідчать виписки банку /в матеріалах справи /а.с. 50-52// та копії актів звірки взаємних розрахунків /в матеріалах справи/, у зв’язку з чим позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 43966,10 грн. основного боргу, 3784,38 грн. пені, а також судові витрати по справі.

Будь-які документи, які б спростовували зазначений факт відповідачем суду не надано.

Заява позивача про зменшення позовних вимог, в якій позивач зменшує суму основного боргу до 43966,10 грн., а суму пені до 3784,38 грн., підлягає розгляду по суті.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У зв’язку з чим, провадження у справі в частині стягнення 116724,40 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3784,38 грн. підлягає задоволенню, оскільки такі дії не суперечать законодавству та не порушують чиї –небудь права та охоронювані законом інтереси

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 43966,10 грн. боргу є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, а також виходячи з заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3784,38 грн. за період з 14.05.2009 року по 31.10.2009 року, нараховану у відповідності до п. 6.1 Договору, згідно з яким за порушення термінів оплати вартості товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Згідно ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Виходячи із змісту п. 1 ст. 230 та п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), розмір якої може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання.

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3784,38 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат, пов’язаних з наданням юридичної допомоги. В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач надав договір № 1 + про надання юридичних послуг від 02.09.2009 року, довіреність, копію свідоцтва про державну реєстрацію Адвокатського об’єднання „Адвокатська контора „ЛОГОС”, копію свідоцтва про реєстрацію адвокатського об’єднання № 432 від 21.09.2004 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 63 від 07.09.2009 року, яка свідчить про оплату позивачем 5000,00 грн. за надання юридичної допомоги.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Крім того, відповідно до роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/78 від 04.03.1998 року (зі змінами) витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

          На підставі викладеного вище, вимога позивача щодо стягнення 5000,00 грн. витрат, пов’язаних з наданням юридичної допомоги, підлягає частковому задоволенню, пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 4988,49 грн.

У відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись п. 1 ст. 230, п. 4 ст. 231, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

          1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 116724,40 грн. основного боргу.

2. Позов задовольнити повністю, з урахуванням зменшення.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства виробничо-комерційного центру „Регіон” (вул. Незалежності, 2, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400, код ЄДРПОУ 21401944, р/р 26005960065661 в ЧОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 353014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІП-ОІЛ” (вул. Артема, 37-41, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 34926321, р/р 26008027770861 в АКБ „Укрсоцбанк” міська дирекція, МФО 322012) 43966,10 грн. основного боргу, 3784,38 грн. пені, 4988,49 грн. витрат з надання юридичної допомоги, 1644,74 грн. державного мита, 235,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Белов С.В.