Рішення № 7112095, 01.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2009 р. Справа № 61/273-09

вх. № 8578/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Овчаренко М.В., довіреність б/н від 31.12.2008р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Дніпровської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України", Дніпропетровська область, м.Нікополь

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Харківська область, Балаклійський район, с. Червона Гусарівка

про стягнення 6868,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" в особі Дніпровської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" , звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором кредиту № ДК 208-53 від 18.09.2008 року: за основною сумою кредиту - 5002,00 грн., за відсотками - 1756,60 грн. та пені у сумі 109,62 грн., разом - 6868,22 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні 01.12.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання, призначене на 01.12.09р. не зявився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини незявлення суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином , про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення , яке долучено судом до матеріалів справи (арк.спр.20).

Присутній в судовому засіданні 01.12.2009р. представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

18.09.08р. між ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” та відповідачем було укладено договір кредиту №ДК 208-53, відповідно до п.1.1-2.1 якого Кредитор (позивач) зобов'язався надати Позичальникові (відповідачу) грошові кошти (кредит) на розвиток власного бізнесу у розмірі 10000,00грн., а Позичальник зобов"язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування на умовах, передбачених цим договором.

Кінцевою датою повернення кредиту, відповідно до п.3.2. Кредитного договору є 21.09.2009р.

Позивач свої зобов"язання за кредитним договором №ДК 208-53 від 18.09.08р. виконав в повному обсязі, надавши ФОП ОСОБА_2 кредит у сумі 10000,00грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи видатковим касовим ордером №212 від 18.09.08р.

Як встановлено в процесі розгляду даної справи, ФОП ОСОБА_2 свої зобов'язання за Кредитним договором виконувала несвоєчасно та не в повному обсязі. Так, ФОП ОСОБА_2 до каси позивача, в якості погашення кредиту було сплачено 4998,00 грн., та відсотків за його користування на суму 1752,00 грн.

Внаслідок порушення ФОП ОСОБА_2 зобов'язань за Кредитним договором №ДК 208-53 від 18.09.08р. щодо своєчасного та повного повернення кредиту, у неї утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день подачі позовної заяви складає 5002,00 грн.

Фінансовим кредитом, відповідно до ст. 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.01р., є кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під певні проценти.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором . Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов"язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення суми неповерненого кредиту в розмірі 5002,00 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не визнана відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 109,62 грн. пені за непогашення у строк платежів за кредитним договором №ДК 208-53 від 18.09.08р.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 7.1. Договору за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом, оплаті відсотків за користування кредитом, відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням вказаного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 109,62 грн. є обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5.1 Договору кредиту №ДК 208-53 від 18.09.2008р. позичальник повинен сплатити кредиторові відсотки у розмірі 2,9 % на місяць, у зв"язку з чим позивач нарахував відповідачу відсотки у сумі 1756,60 грн., які є обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

З огляду на наведене вище, та приймаючи до уваги, що відповідач не своєчасно та не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором №ДК 208-53 від 18.09.08р. щодо своєчасного повернення кредиту, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за даним договором по поверненню кредиту в сумі 5002,00 грн., пені у сумі 109,62 грн. та відсотків у сумі 1756,60 грн. З урахуванням чого позовні вимоги, суд вважає обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі, а вказані суми стягненню з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 15, 526, 553, 554, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (64265, АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України" в особі Дніпровської філії (53224, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 46-а, к.3, р/р 26505218614500, в АКИБ “УкрСиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 35183716) 5002,00 грн. основного богу, 109,62 грн. пені, 1756,60 грн. відсотків, 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 03.12.2009р.

Справа №61/273-09.