Вирок № 71120712, 15.12.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/4829/17

Провадження №1-кп/359/367/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2017 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарях Пустовіт А.Б., Тоцької К.О., Пугач Д.О.,

за участю прокурорів Каспрука Д.І., Мельника А.С., потерпілого ОСОБА_1, його представників адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4, його захисника адвоката ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження за провадження №12017110000000038, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (гуртожиток), проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1,

по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, за наступних обставин.

Так, 21 січня 2017 року о 21 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по вул. Київський Шлях в м. Бориспіль Київської області, поблизу будинку № 1 Д, в напрямку від м. Києва до м. Харків.

Керуючи указаним транспортним засобом, ОСОБА_4, в порушення вимог пункту 2.3 б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року (далі Правила дорожнього руху), згідно з якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, - проявив недбалість, не був уважний до дорожньої обстановки, та порушуючи вимоги пункту 8.7.3. е) Правил дорожнього руху («Сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух») і пункту 8.10. Правил дорожнього руху, згідно якого, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів, - виїхав на заборонений червоний сигнал світлофору на регульований світлофором пішохідний перехід, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, котрий перетинав проїзну частину вул. Київський Шлях, з права на ліво, відносно напрямку руху автомобіля НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4, в межах регульованого пішохідного переходу.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження та був доставлений в Бориспільську центральну районну лікарню. У подальшому, 09.02.2017 року ОСОБА_13 від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №5/495 від 14.03.2017 року смерть ОСОБА_1 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток мозкового черепа та обличчя, яка ускладнилась розвитком пневмонії.

Грубе порушення водієм ОСОБА_4 пунктів 2.3 б), 8.7.3. е) та 8.10. Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному звязку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілому ОСОБА_1

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_1, тобто скоїв кримінальне правопорушення злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

З цього приводу, потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до обвинуваченого та страхової компанії товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Домінанта», що залучена до участі у справі в якості співвідповідача. Згідно поданого цивільного позову, потерпілий просив стягнути з відповідачів 104128 грн. 04 коп. на відшкодування завданої матеріальної шкоди та 300000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Крім того, в забезпечення позовних вимог потерпілого, судом згідно ували від 30.06.2017 року накладено арешт на транспортний засіб автомобіль НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_4

Розгляд даного кримінального провадження здійснювався судом відповідно до позиції державного обвинувачення та потерпілого шляхом допиту обвинуваченого, потерпілого, свідків сторони обвинувачення, та дослідження доказів сторони обвинувачення, доказів заявленого цивільного позову, характеризуючи особу обвинуваченого доказів, процесуальних витрат та речових доказів у справі.

В судовому засіданні, ОСОБА_4 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав, зазначив, що розкаявся у скоєному та висловив намагання відшкодувати завдані ним потерпілому збитки, цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 визнав частково в межах доведеного, а по завершенню судового розгляду просив застосувати до нього положення Закону України «Про амністію в 2016 році», про що подав письмову заяву.

Щодо обставин кримінального правопорушення, то повідомив, що дійсно 21 січня 2017 року, близько 21.00 год., він керував технічно справним транспортним засобом «MITSUBISHI LANCER» реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить йому на праві власності, повертався до м. Бориспіль з родиною дружиною та батьками дружини, та поруч із зупинкою громадського транспорту «35 км» виїхав на перехрестя, яке регулювалось світлофором, який саме горів сигнал не може повідомити, оскільки не памятає, однак вважає, що якщо органом досудового слідства встановлено, що він рухався на червоний сигнал світлофору, то це відповідає дійсності. В подальшому його транспортний засіб вчинив наїзд на пішохода в межах пішохідного переходу, який перетинав проїжджу частину швидким кроком, і якого він побачив за 10 метрів до його транспортного засобу, він застосовував екстрене гальмування, однак не зміг уникнути зіткнення. При цьому була темна пора доби, освітлення було вуличне, був незначний дощ, ожеледиці не було, він не поспішав, рухався зі швидкістю близько 60 км/год. в крайньому лівому ряді. Після наїзду зупинив транспортний засіб, потім він та пасажири його автомобіля намагались викликати швидку та поліцію. Більш детально пояснити не може, оскільки перебував в шоковому стані та пройшов тривалий час. Керував транспортним засобом тверезим, що підтверджується аналізом приладом «Драгер», та повідомив порядок проходження медичного огляду на стан спяніння, сам огляд відбувся через 20-30 хвилин після події.

Зазначив також, що намагався надавати матеріальну допомогу потерпілому і для лікування загиблого і в подальшому після його смерті, однак не зміг домовитись з родичами загиблого з цього приводу, відкладає кошти на картковий рахунок для відшкодування збитків. Досвід водіння становить близько 10 років, раніше до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягався, офіційно не працевлаштований, однак підробляє в таксі, проживає з дружиною, яка перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною, та малолітньою дитиною.

Потерпілий ОСОБА_13 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди зазначив, що очевидцем він не був, однак приймав участь в слідчих діях, в тому числі і при проведенні слідчого експерименту.

Повідомив про одяг в якому останній перебував в цей день 21.01.2017 року, обставини за яких дізнався про подію. Вважає, що обвинувачений у скоєному не розкаявся, своєї вини не визнав, давав суперечливі покази, в тому числі і намагався свідчити, що винуватцем ДТП був його син, який перебігав дорогу. Із-за того, що ОСОБА_4 казав нещиро та неправдиво, він припинив з ним спілкування та не бажав від нього допомоги, в тому числі і з причин важкого стану сина. При цьому за запропоновану матеріальну допомогу обвинувачений та його родичі просили якісь письмові розписки, що також викликало здивування. Висловив зауваження щодо порядку проходження медичного огляду та його порушення, несвоєчасність останнього, а також щодо експертизи транспортного засобу у звязку з пошкодженням стійки.

Цивільний позов підтримав повністю та просив задовольнити його в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_7 повідомив, що був очевидцем дорожньо-транспортної пригоди 21.01.2017 року, оскільки в цей день близько 21.20 год., рухався на автомобілі в крайній правій полосі по напрямку до м. Бориспіль. На першому світлофорі при вїзді до м. Борисполя на зупинився перед світлофором на червоне світло, де його транспортний засіб був єдиними. В машині він був не один, а ще було два свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15, яка на час проведення судового засідання перебувала за місцем проживання в Італії. В момент, коли вони зупинились, та зупинились інші транспортні засоби на зустрічній смузі перед наступним світлофором, він побачив, як в лівому ряду на червоне світло проїхав перехрестя на великій швидкості темний «Ланцер», потім загорілись габаритні вогні стопів, різко почала гальмувати, потім він почув хлопок і транспортний засіб зупинився. Як водій, повідомив, що швидкість автомобіля була близько 100 км/год. На його думку, зважаючи на те, що він бачив на відстані, транспортний засіб почав гальмування десь за два-три метри від пішохідного переходу. Чи відбувся удар на пішохідному переході сказати не може, бо в безпосередній близькості він не був. Одразу ж як загорівся зелений сигнал світлофору, і підїхавши до місця ДТП, він побачив тіло потерпілого якого збила указана машина. Самого удару не бачив, одна удар прийшовся в ліву частину даного автомобіля, про що свідчать пошкодження автомобіля, по напрямку руху автомобіля в лівій полосі руху. При цьому водій приймав лівіше по напрямку руху, ближче до зустрічної смуги руху. На місці ДТП відмітив негативну реакцію водія та пасажирів даного автомобіля. Так, водій погрожував, коли свідок телефонував до поліції та повідомляв номери його автомобіля, а сам водій ходив навколо місця ДТП та жодного виклику до поліції чи швидкої не вчинив. Зважаючи на те відношення, свідок вирішив залишитись до кінця, та приймав участь в першочергових слідчих діях.

Свідок ОСОБА_8 в суді повідомив, що він перебував на зупинці громадського транспорту по вул. Київський шлях в м. Борисполі в напрямку центру міста, та очікував власну маршрутку, та помітив, як з маршрутного транспортного засобу, яка підїхала зі сторони Києва вийшов молодий хлопчина, який пішов до пішохідного переходу на іншу сторону дороги. Потім побачив, як машини на протилежність стороні дороги, що рухались в напрямку м. Києва, почали зупинятись перед пішохідних переходом. Через секунд 10 справа від себе він почув сильний свист, а обернувшись побачив людину яка падала від удару транспортним засобом та була відкинута ним. Підійшовши, він побачив, транспортний засіб та хлопчину, який лежав на проїжджій частині дороги за пішохідним переходом в напрямку до зупинки, де він перебував, який не подавав ознак життя. Після чого почали зупинятися інші транспортні засоби та збігатися люди. Він повідомив потерпілого, що є свідком та очевидцем ДТП на наступний день, оскільки його дружина побачила оголошення в Інтернеті.

Свідки ОСОБА_6 повідомив, що він безпосередньо проїжджав місце події вже після дорожньо-транспортної пригоди, в напрямку до м. Борисполя. Бачив, що зупинилась велика кількість транспортних засобів та скупчення людей, підїхавши ближче він побачив автомобіль темного кольору та неподалік по напрямку руху останнього людину, яка лежала на дорожньому покритті.

Свідок ОСОБА_11 повідомив суду, що він керував транспортним засобом КІА «Серато», АА4654КІ, 21.01.2017 року, та рухався в напрямку м. Києва. Після того, як загорівся червоний сигнал світлофора він зупинив свій транспортний засіб, рухався в лівій полосі. Потім почув шум гальм і побачив, що в зустрічному напрямку різко гальмував інший транспортний засіб «Мітсубісі» темного кольору. Одразу не зрозумів, що сталось, а потім коли вийшов то побачив, що була збита людина на пішохідному переході, яка не подавала ознак життя.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомив, що він не був очевидцем ДТП, та приїхав на місце пригоди потім за проханням ОСОБА_4, та зазначив, що відносно обставин цієї події нічого повідомити не може.

Свідок ОСОБА_10, яка є родичем обвинуваченого, та перебувала в транспортному засобі обвинуваченого на момент наїзду на пішохода, в судовому засіданні повідомила, що обставин дорожньо-транспортної пригоди не памятає, оскільки перебувала на задньому сидінні, тому якихось деталей теж повідомити не може, за дорожньою обстановкою не слідкувала. Після пригоди, намагалась надати медичну допомогу та поїхала з потерпілим до лікарні.

Допит свідка ОСОБА_16 здійснити судом не надалось можливим, оскільки останній помер 31.05.2017 року, про що свідчить копія свідоцтва про смерть останнього (а.с. 235).

Свідок ОСОБА_12 відмовилась від надання показів в суді відносно обвинуваченого, який є її чоловіком, на підставі ст. 63 Конституції України.

Інші свідки сторони обвинувачення не допитувались у звязку з відмовою від їх допиту, зважаючи на проживання в Італії свідка ОСОБА_15 та відсутність можливості допиту свідка ОСОБА_17 З цього приводу сторони кримінального провадження не заявляли їх допит як доказ, а тому судом не викликались, а відповідна відмова прокурора від допиту останніх прийнята судом.

Також судом досліджені інші докази сторони обвинувачення.

Так, згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схеми до протоколу від 21.01.2017 року (а.с. 159-165), встановлена дорожня обстановка на місці події, наявність дорожньої розмітки, вуличного освітлення, наявність пішохідного переходу та світлофора в справному стані, місце знаходження потерпілого та транспортного засобу обвинуваченого на місці пригоди з привязкою до дорожньої розмітки та місцевості, якими підтверджується регулювання даного перехрестя світлофором, який був у справному стані, наявність пішохідної доріжки та освітлення в темну пору доби.

Протоколом огляду та затримання транспортного засобу від 21.01.2017 року, згідно якого оглядом транспортного засобу встановлено пошкодження автомобіля НОМЕР_3, а саме: деформовано передня права фара, права частина переднього бамперу, пошкодження лобового скла в правій його частині (а.с. 166), відповідно до якого встановлено, що саме указаний транспортний засіб мав механічні пошкодження в наслідок ДТП.

Згідно акту судово-токсикологічного дослідження від 24.01.2017 року №35, проведеного за наслідками дослідження крові ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, метилового, етилового спирту, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено, що свідчить, що загиблий на момент пригоди та наїзду на нього був тверезий.

Документом квитанцією тесту «Драгер», від 21.01.2017 року, що підтверджує проведення медичного освідування відносно водія ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, на стан спяніння, згідно якого результат становив 0,00 проміле (а.с. 168), що свідчить про те, що водій на момент дорожньо-транспортної пригоди був тверезим.

Згідно висновків експертів Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 02.03.2017 року №204ат, №205ат (а.с. 169-176), згідно яких встановлено, що система робочого гальма, рульове керування і елементи підвіски транспортного засобу «MITSUBISHI LANCER» реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент ДТП перебували в справному стані, несправностей, які б перешкоджали нормальні роботі цих систем керування не встановлено. В процесі наїзду з тілом пішохода контактувала передня права частина даного автомобіля (права частина переднього бампера, права передня блок-фара, праве переднє крило та права частина капоту, а також права частина вітрового скла автомобіля). Наїзд автомобілем НОМЕР_3, на пішохода стався на половині проїзної частини призначені для руху в напрямку до м. Харкова. Встановити експертним шляхом більш точне розташування місця наїзду даним автомобілем на пішохода ОСОБА_13, тим більше розташування місця наїзду відносно елементів дороги, не надається можливим, в звязку з відсутністю в наданих на дослідження матеріалах кримінального провадження необхідного для цього комплексу слідової інформації.

Згідно запису відеокамери спостереження ОСББ «Київський шлях 1Д» та протоколу огляду диску із записом з камер спостереження указаного будинку, розташованого в м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 1-Д, та аналізу такого відео (а.с. 177-184), встановлено, що в вечірній час 21.01.2017 року о 21.20 год., вулиця Київський шлях мала освітлення, світлофор на перехресті працював, і транспортні засоби зупинились на червоний сигнал світлофора, наявність яскравого світла фар транспортного засобу, який наближався на значній швидкості до пішохідного переходу зі сторони м. Києва, після того, як зупинились інші транспортні засоби, та силуети транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди.

За висновком судово-медичного експерта №5/495 від 14.03.2017 року (а.с. 185-187), відповідно до якого при проведенні експертизи трупа ОСОБА_13 було виявлено ушкодження: черепно-мозкову травму (забійні рани тімяної ділянки голови, перелом склепіння та основи черепа, лівої виличної кістки, крововиливи під і над оболонки головного мозку, забої головного мозку) і забої легень. Всі ушкодження виникли від дії тупих предметів, могли утворитись в результаті зіткнення автомобіля з пішоходом. черепно-мозкова травма має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, між нею та настанням смерті існує прямий зв'язок. Забої легень оцінити за ступенем тяжкості не є можливим через невизначеність їх клінічного перебігу та наслідків. Смерть ОСОБА_1 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток мозкового черепа та обличчя, яка ускладнилась розвитком пневмонії. В той же час, в момент первинного контакту з автомобілем ОСОБА_13 перебував у вертикальному чи близькому до нього положенні, був звернений до автомобіля лівою частиною тіла. Визначити, чи перебував ОСОБА_13 на момент первинного контакту в статиці чи динамиці, не є можливим. Слідів переїзду через тіло не виявлено.

За протоколом проведення слідчого експерименту від 21.03.2017 року (а.с. 188-190), проведеного за участю потерпілого ОСОБА_1, поблизу будинку №1-д по вул. Київський шлях в м. Борисполі, та участю свідків ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які повідомили обставини дорожньої обстановки, згідно яких підтвердили, що транспортні засоби в обох напрямках руху зупинились на забороняючий сигнал світлофора, та пішоходи розпочали рух через вулицю Київський шлях по пішохідному переходу неподалік від указаного будинку та зупинки транспорту «35 км», а також повідомили про рух транспортного засобу «Мітсубісі» темного кольору, який проїхав на значній швидкості перехрестя на червоний сигнал світлофору та вчинив наїзд на пішохода, який переходив вулицю у встановленому для цього місці, та повідомили обстановку на дорозі після ДТП.

За протоколом слідчого експерименту від 21.03.2017 року (а.с. 191-192) за участю потерпілого, ОСОБА_4 та захисника, згідно якого підозрюваний повідомив свою версію подій, що відбулись. Згідно указаного протоколу, ОСОБА_4 повідомив, що проїхав перехрестя на зелений сигнал світлофора. При цьому до протоколу були внесені зауваження щодо того, що указаний експеримент проведено за погодних умов, що не відповідали часу скоєння наїзду, а тому дані можуть відрізнятись.

За висновком експерту Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 20.04.2017 року №604ат (а.с. 193-195), в заданій згідно постанови слідчого про призначення експертизи дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних водій автомобіля НОМЕР_3, повинен був діяти відповідно до вимог п.8.7.3. е) та п. 8.10 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість попередити наїзд на пішохода ОСОБА_13, при заданому комплексі вихідних даних, полягала у виконанні водієм автомобіля указаних вимог ПДР.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 18.04.2017 року (а.с. 196-204), за участю потерпілого ОСОБА_13Г, за участю статистка та понятих, проведено відповідні заміри, з урахуванням відео з камер спостережень будинку 1-д по вул. Київський шлях в м. Борисполі (ОСББ «Київський шлях 1-Д») та здійснено посекундні розрахунки з урахуванням показів свідків та показів обвинуваченого.

За наслідками проведеної експертизи експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 16.05.2017 року №12-1/786-9/336 (а.с. 205-213), відповідно до досліджених відео файлів з камер спостережень будинку, та матеріалів кримінального провадження, перед дорожньо-транспортною пригодою силует досліджуваної особи, рухаючись з лівої частини кадру вправо, минув ділянку дороги, що знаходиться на відстані 16,9 метрів та зафіксований на відстані, що складає менше 9 метрів до ближньої межі розмітки пішохідний перехід. На наданих на експертизу відео файлах в нічний та денний час доби зображена одна й таж саме ділянка місцевості. Покази водія автомобіля «MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 в частині місця виходу пішохода на проїзну частину та в свою чергу і місця наїзду, з технічної точки зору, є неспроможними. За даних дорожніх обставин водій автомобіля повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.2 та п.12.3 Правил дорожнього руху України. Зважаючи на те, що покази обвинуваченого є з технічної точки зору неспроможними,експерт не надав відповіді на питання, чи міг водій ОСОБА_4 уникнути зіткнення з пішоходом ОСОБА_13

Повідомлення обвинуваченим обставин щодо проїзду ним перехрестя на зелений сигнал світлофора та те, що потерпілий зненацька вискочив перед його автомобілем, суд розцінює як спосіб уникнення ним відповідальності за вчинене, а також спростовуються указаними вище показами свідків та відповідними експертними висновками, які виключають спроможність таких показів з їх технічної точки зору.

Інші докази, окрім тих, що характеризують особу обвинуваченого, понесені процесуальні витрати та речові докази у справі судом не досліджувались.

З урахуванням указаних безпосередньо досліджених судом доказів, встановлено, що водій ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_3, дійсно порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: пунктів 2.3 б) (проявив недбалість, не був уважний до дорожньої обстановки), вимоги пунктів 8.7.3. е) та п. 8.10 (не зупинився при забороняючому сигналі світлофора перед перехрестях чи відповідною дорожньою розміткою), - виїхав на заборонений червоний сигнал світлофору на регульований світлофором пішохідний перехід, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, котрий перетинав проїзну частину вул. Київський Шлях, з права на ліво, відносно напрямку руху автомобіля НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_4, в межах регульованого пішохідного переходу.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження та був доставлений в Бориспільську центральну районну лікарню. У подальшому, 09.02.2017 року ОСОБА_13 від отриманих тілесних ушкоджень помер.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним, незважаючи на розбіжність в показах ОСОБА_4 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілому. Таку кваліфікацію дій ОСОБА_4 суд вважає правильною.

Додаткові обставини, які сприяли настанню цих наслідків, судом не встановлено. Тому між діяннями ОСОБА_4 та наслідками у вигляді смерті потерпілого, існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Обвинувачений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був і міг їх передбачити. Це свідчить про наявність в його діяннях злочинної недбалості. Вчинений злочин є закінченим.

Враховуючи викладене, суд дійшов до переконання, що ОСОБА_4 повинен бути засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто за порушення під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що помякшують та обтяжують покарання, у звязку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_4 вчинив злочин з необережності, який відноситься до тяжких злочинів.

Щодо наявності помякшуючих його відповідальність обставин, суд, у відповідності до ст. 66 КК України, не вбачає підстав для визнання його щирого каяття та сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину.

Указане підтверджується показами наданими ним при проведенні слідчих експериментів, необхідності додаткового проведення експертиз, на спростування позиції обвинуваченого, з урахуванням його показів щодо проїзду перехрестя на дозволяючий сигнал світлофору, та те, що потерпілий вискочив перед керованим ним транспортним засобом за межами пішохідного переходу.

З цього приводу суд не сприймає вибачення останнього як щирі та такі, що свідчать про каяття останнього.

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченому, судом, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

З цього приводу, суд звертає увагу на наявний в матеріалах кримінального провадження доказ проходження медичного огляду на стан спяніння, який встановив негативний результат (0,00 проміле).

Позиція потерпілого щодо неналежного проведення медичного огляду та недотримання відповідного порядку, не може сприйматися судом як доказ наявності у обвинуваченого стану спяніння, оскільки допитані в судовому засіданні свідки, які безпосередньо були на місці ДТП, з цього приводу, суду не повідомили, що останній перебував в стані алкогольного спяніння. Таким чином, усі сумніви трактуються на користь обвинуваченого. Допустимих та належних доказів зворотньому державним обвинуваченням і потерпілим суду не надано. Тому підстав для визнання такої квитанції використання пристрою «Драгер» неналежним доказом у суду немає.

При врахуванні особи ОСОБА_4, суд бере до уваги те, що обвинувачений раніше не судимий, до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України не притягався, за місцем свого проживання характеризуються з позитивного боку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину сина, ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 218).

Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України з позбавленням права керування транспортними засобами.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

В той же час, обвинуваченим заявлено клопотання про застосування до нього амністії, зважаючи на вчинення ним злочину необережності та наявності на утриманні малолітньої дитини, щодо якої він не позбавлений батьківських прав.

При вирішенні клопотання обвинуваченого про застосування до нього амністії суд виходить з наступного.

7 вересня 2017 року набрав чинності Закон України № 1810-VIIІ від 22.12.2016 року «Про амністію у 2016 році», відповідно до якого, питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, повязаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.

Вчинений ОСОБА_4 злочин є тяжким, що вчинений з необережності.

Обвинувачений не підпадає під перелік осіб, визначених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», відносно яких амністія не застосовується.

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 має неповнолітню дитину, яка станом на 07.09.2017 року є неповнолітньою, відносно якої він не позбавлений батьківських прав. Злочин вчинено до набрання законом про амністію законної сили, тобто до 07.09.2017 року.

Прокурор при вирішенні даного питання поклався на вимоги КПК України, а потерпілий та його представник просили призначити обвинуваченому реальне покарання без звільнення від його відбування. Захисник обвинуваченого клопотання підтримав.

Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Згідно вимог ст. 12 КК України, злочин, який вчинив ОСОБА_4 не є особливо тяжким, оскільки передбачено покарання до восьми років позбавлення волі.

Суд вважає, що оскільки ОСОБА_4 є батьком малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_8, тобто на день набрання 07.09.2017 чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» має дитину віком менше 18 років, щодо неї не позбавлений батьківських прав, то є всі підстави для задоволення заявленого клопотання на підставіп. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Однак, суд вважає за необхідне застосувати положення даного закону лише щодо основного покарання, повязаного з ізоляцією від суспільства.

Як зазначалось вище, в ході розгляду кримінального провадження потерпілий пред'явив до ОСОБА_4 та ТДВ «СК «Домінанта» цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 31-52).

З цього приводу до участі в справі залучені в якості співвідповідача указану страхову компанію, представник якої подав свої заперечення та просив у задоволенні позову відмовити повністю щодо вимог заявлених до ТДВ «СК «Домінанта».

Обвинувачений та його захисник проти задоволення цивільного позову в повному обсязі заперечили, зважаючи на можливість задоволення вимог в межах доведеного.

Прокурор вважав за доцільне вказаний цивільний позов задовольнити. Потерпілий та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

З урахуванням викладеного заявлений цивільний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів АК/0643093, цивільно-правова відповідальність, як особи, яка керувала транспортним засобом автомобіля НОМЕР_4, та його власником, на час ДТП 21.01.2017 року, була застрахована в товаристві з додатковою відповідальністю «СК «Домінанта».

Те, що ОСОБА_4 є власником указаного автомобіля підтверджується відповідним свідоцтвом серії СХО №844079, виданим Центром 3242.

Відповідно дост. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії договору і є страховим випадком, внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну здоровю становить 200 000 грн., а за шкоду, заподіяну майну потерпілого 100 000 грн., розмір франшизи 1000 грн.

Статтею 23 вищевказаного закону передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражда ннях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 24.1. ст. 24 зазначеного закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було завдано, як матеріальної шкоди (повязаної з лікуванням сина до його смерті, організацією поховання), яка підтверджується відповідними доказами, перевіреними судом на відповідність оригіналам, так і моральної шкоди здоровю потерпілому ОСОБА_1, внаслідок загибелі його сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка є не відновлювальною.

З цього приводу, судом встановлено, що батько ОСОБА_13 та родина загиблого понесли вимушені матеріальні витрати на медичне лікування сина, та подальшу організацію його поховання, отримання юридичних послуг, в загальному розмірі 104128 грн. 04. коп., що підтверджується наданими копіями товарних чеків, квитанцій, касових чеків, медичних висновків. Дані витрати понесені в період лікування загиблого ОСОБА_1 та відповідно до медичних призначень, тобто вони направлені на відновлення стану здоров'я, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень при ДТП, що, нажаль, не надалось можливим.

Тому, суд вважає, що відповідні витрати, за виключенням надання юридичної допомоги, підлягають стягненню зі страхової компанії на користь потерпілого, тобто в сумі 90128 грн. 04 коп., що відповідає ліміту завданої шкоди. Інша частина завданих матеріальних витрат у розмірі 14000 грн. на правову допомогу підлягає стягненню з обвинуваченого. Таким чином судом розподілено витрати на відшкодування матеріальних збитків самостійно, зважаючи на викладені вище вимоги закону.

Судом встановлено, що у звязку із загибеллю сина, ОСОБА_13 отримав значні матеріальні страждання, які повязані з втратою близької та рідної людини, сина. Тому така завдана моральна шкода підлягає відшкодуванню. ЇЇ розмір, що заявлений у вимогах, на думку суду, відповідає тяжкості страждань, переживань та фізичного болю, які відчув на собі потерпілий, у звязку із значною зміною його соціального статусу, родинної втрати.

Слід зазначити, що за ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому (батькам), яким завдано моральної шкоди внаслідок загибелі (смерті), - моральна шкода у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, що становить 38400 грн. 00 коп. (3200 грн. х 12), які підлягають стягненню зі страхової компанії.

Щодо вимоги потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування завданої моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає, що вони підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановлено, що у зв'язку із тілесними ушкодженнями, отриманими внаслідок ДТП, син потерпілого ОСОБА_13 помер, тому потерпілий, як батько, зазнав фізичний біль, а також сильні душевні переживання та страждання. З урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, яких зазнав він, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого 261600 грн. завданої моральної шкоди.

В рахунок погашення завданих збитків слід також звернути стягнення на арештований транспортний засіб ОСОБА_4

Таким чином, на думку суду, позовні вимоги потерпілого підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на проведення судових експертиз у розмірі 6495 грн. 20 коп.,

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжні заходи не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено, зважаючи на необхідність застосування закону про амністію щодо обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 100, 122, 124, 126, 127-129, 318, 322, 342-351, 358,363-368 КПК України, ст.ст. 217, 373 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Застосувати положення п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, та звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на шість років.

Додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три роки виконувати окремо, з моменту вилучення указаних прав.

Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили: автомобіль марки «MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, - залишити під арештом в забезпечення стягнення коштів за цивільним позовом потерпілого ОСОБА_18; ДВВ диски, що містять записи з камер спостережень ОСББ «Київський шлях 1-Д» та слідчих експериментів, - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1) на користь держави (р/р 31112106700004, одержувач: Бориспільське УДКСУ /м. Бориспіль/21081100, ЄДРПОУ 38007070, МФО 821018, назва: адміністративні штрафи та інші санкції), - 6495 (шість тисяч девяносто пять) грн. 20 коп. витрат на залучення експерта.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_9, АДРЕСА_2) 14000 грн. матеріальних збитків понесених внаслідок залучення правової допомоги, 261600 грн. 00 коп. на відшкодування завданої моральної шкоди, а всього 275600 (двісті сімдесят пять тисяч шістсот) грн. 00 коп.

Звернути стягнення в рахунок погашення сум за цивільним позовом на автомобіль марки «MITSUBISHI LANCER», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Домінанта» (м. Київ, вул. Саксаганського, 119, код ЄДРПОУ 35265086) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_9, АДРЕСА_2) 90128 грн. 04 коп. завданої матеріальної шкоди та 38400 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, а всього 128528 (сто двадцять вісім тисяч пятсот двадцять вісім) грн. 04 коп.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя С.М.Вознюк