Постанова № 71120504, 19.12.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/490/15-ц Головуючий у 1-й інст. Коцюба О. М.

Категорія 27 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й.,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 квітня 2015 року (дата виготовлення повного тексту: 05.05.2015), ухвалене головуючим-суддею Коцюбою О.М. у м. Новоград-Волинському,

встановила:

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариства «ОСОБА_2 Аваль» (далі ОСОБА_2) звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором в сумі 50403,36 доларів США та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що 23.06.2008 між Банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір договором № 014/1842/73/135577 (далі - Договір), за яким їй надано кредит у розмірі 36000,00 доларів США у строк до 23.06.2015 зі сплатою 13,80% річних за користування кредитом. З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника між Банком та відповідачем 21.01.2010 було укладено додаткову угоду № 1, за якою було змінено графік погашення заборгованості, шляхом збільшення строку кредиту до 17.07.2016. Однак відповідач належним чином не виконувала умови Договору, кредит не повертає, тому ОСОБА_2 був змушений звернутися до суду.

Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 квітня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 заборгованість за кредитом у розмірі 284280 грн. 04 коп., яка складається із 236352 грн. 38 коп. заборгованості за кредитом, 37927 грн. 66 коп. заборгованості за відсотками та 10000 грн. пені. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із судовим рішенням ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення так, як вона не отримувала копії позовної заяви та додатків до неї, також не отримувала судових повісток які направлялись на невірну адресу. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Також суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення.

Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» судове рішення в апеляційному порядку не оскаржено.

В апеляційному суді представник Банку доводи апеляційної скарги не визнав і просив залишити судове рішення без змін.

Відповідач та її представник будучи належним чином повідомленими у порядку, визначеному цивільно-процесуальним законом у судове засідання не з’явилися повторно. Будь-яких заяв та клопотань не подали. У відповідності до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку, що неявка відповідача та її представника не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення із таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 5, 6 статті 81 ЦПК України).

Згідно положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції судове рішення відповідає зазначеним вимогам.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 порушила умови договору, внаслідок чого утворилася вказана заборгованість. Разом з тим суд прийшов до висновку про зменшення розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту до 10000 грн.

Зобов’язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема договорів.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 23.06.2008 між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 014/1842/73/135577, згідно якого позивач зобов’язаний надати відповідачу споживчий кредит у розмірі 36000,00 доларів США строком на 84 місяці до 23.06.2015. У свою чергу відповідач згідно даного договору прийняла на себе зобов’язання сплачувати кредитні кошти та відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 13,80 % річних щомісячними платежами згідно графіка погашення кредиту та платежів. (а.с.10-17).

Позивач виконав свої зобов’язання за Договором належним чином, відповідач отримала кредитні кошти в сумі 36000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером від 17.07.2008 (а.с.18).

21 січня 2010 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 та збільшено строк кредиту на 12 місяців (а.с.19-21).

В порушення вимог Договору ОСОБА_3 неналежно виконує свої зобов’язання по кредиту, своєчасно не повертає кредитні кошти та не сплачує відсотки за їх користування .

У результаті неналежного виконання зобов’язань перед позивачем у відповідача утворилася заборгованість за кредитом у розмірі 50403,36 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 19 січня 2015 року становило 796763 грн. 05 коп., і складається із: 14951,69 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становило 236352, 38 грн. - заборгованості за кредитом, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 3968,32 доларів США; 2399,31 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ 37748,88 грн. - заборгованості за відсотками, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками 2388,00 доларів США; 33052,36 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ 522483,01 грн. пені, що підтверджується розрахунком заборгованості від 19 січня 2015 (а.с.6-9).

У спростування вказаного розрахунку відповідачем будь-яких доказів не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як убачається із рішення, суд істотно зменшив розмір нарахованої банком пені, виходячи із засад розумності та справедливості, а в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків задовольнив позовні вимоги повністю. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки будь-яких доказів у спростування розрахунку заборгованості по кредиту, який долучено до позовної заяви, відповідачем ОСОБА_3 не надано.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки у матеріалах справи відсутні докази такого повідомлення. Проте, колегія зазначає, що як відповідач так і її представник, який належним чином був повідомлений, повторно не з’явилися на розгляд справи до апеляційного суду, доказів у спростування висновку суду першої інстанції не надали, тому ці доводи апеляційної скарги не впливають на правильність ухваленого судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують рішення суду та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 квітня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді: