Рішення № 7111971, 16.12.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.09           Справа № 18/194-09. за позовом: Приватного підприємства Інженерно-технічного центру «Екотерм–ГАЗ», м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе-Будіндустрія», м. Суми

Про стягнення 50 200 грн. 94 коп.

Суддя С.В. ЗАЄЦЬ

При секретарі судового засідання Ж.М. Гордієнко

За участі представників сторін:

Від позивача – Титаренко П.В.

Від відповідача – Кисельов В.М.

Суть спору: Позивач, відповідно до позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача на вою користь суму заборгованості за виконані роботи по зовнішнім мережам газопостачання об`єкту «Будівництво офісних приміщень по пл. Незалежності, 3 в м. Суми» відповідно до договору № 18-08 від 15.07.2008р. в розмірі 50200 грн. 94 коп., з яких 39 846 грн. 00 коп. – основна заборгованість за виконані роботи, 4 615 грн. 58 коп. – пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 4 781 грн. 52 коп. – інфляційні збитки, 957 грн. 84 коп. – 3% річних, а також 502 грн. 10 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, в позовній заяві позивач просить суд вжити заходи по забезпеченню позову.

Відповідно до відзиву за № 1054 від 19.11.2009р. на позовну заяву, відповідач зазначає про невірне нарахування позивачем суми основного боргу відповідача та штрафних санкцій, у зв`язку з чим заперечує проти позовних вимог та вимоги позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову.

Представником позивача 14.12.2009р. суду була подана заява про уточнення позовних вимог б/н від 14.12.2009р., в якій зазначає про зменшення розміру основного боргу відповідача та штрафних санкцій та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 43194 грн. 67 коп. заборгованості за виконані роботи відповідно до договору № 18-08 від 15.07.2009р., з яких 34125 грн. 48 коп. – основна заборгованість, 3702 грн. 37 коп. – пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 5118 грн. 82 коп. – інфляційні збитки, 248 грн. 00 коп. – 3% річних. Зазначена заява, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.

В судове засідання представник відповідача подав клопотання за № 1143 від 16.12.2009р., в якому визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 34125 грн. 48 коп., але просить суд зменшити пеню на 80% з зв`язку з тяжким фінансовим становищем.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 18-08 на виконання робіт по зовнішнім мережам газопостачання об`єкту «Будівництво офісних приміщень по пл. Незалежності, 3 в м. Суми» від 15.07.2008р., відповідно до п. 1.1 якого Субпідрядник (позивач) зобов`язується виконати власними і залученими силами та засобами будівельно-монтажні роботи по зовнішнім мережам газопостачання об`єкту «Будівництво офісних приміщень по пл. Незалежності, 3 в м. Суми», у обсягах, визначених проектно-кошторисною документацією та договірною ціною.

Відповідно до п. 3.2 зазначеного договору, відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати виконані роботи.

Відповідно до п. 4.3 вищезазначеного договору, оплата за виконані роботи проводиться відповідачем на банківський рахунок позивача платежами, кожен з яких у розмірі 100% вартості виконаних у звітному місяці робіт за вирахуванням пропорційної частини суми авансу, - протягом 5-ти банківських днів від дати підписання сторонами Актів прийому – передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Строк виконання робіт визначений в п. 5.1 зазначеного договору, відповідно до якого, початок виконання робіт – 16.07.2008р., закінчення виконання робіт – 05.09.2008р.

Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт виконання робіт позивачем підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в № 1 за липень 2008 року, № 2 за липень 2008 року, за серпень 2008 року, за вересень 2008 року, за жовтень 2008 року та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за липень 2008 року, за серпень 2008 року, за вересень 2008 року, за жовтень 2008 року, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками і копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.24-43).

Представником позивача 14.12.2009р. суду була подана заява про уточнення позовних вимог б/н від 14.12.2009р., в якій зазначає про зменшення розміру основного боргу відповідача та штрафних санкцій та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 43194 грн. 67 коп. заборгованості за виконані роботи відповідно до договору № 18-08 від 15.07.2009р., з яких 34125 грн. 48 коп. – основна заборгованість, 3702 грн. 37 коп. – пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 5118 грн. 82 коп. – інфляційні збитки, 248 грн. 00 коп. – 3% річних. Зазначена заява, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.

Відповідач свої зобов‘язання за договором № 18-08 на виконання робіт по зовнішнім мережам газопостачання об`єкту «Будівництво офісних приміщень по пл. Незалежності, 3 в м. Суми» від 15.07.2008р. виконав частково, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за виконані роботи, враховуючи подану позивачем заяву б/н від 14.12.2009р. про уточнення позовних вимог, склала 34 125 грн. 48 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

Таким чином, оскільки відповідач розрахунки з позивачем за виконані роботи провів частково, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

На день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем, враховуючи подану позивачем заяву б/н від 14.12.2009р. про уточнення позовних вимог, склала 34 125 грн. 48 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору № 18-08 на виконання робіт по зовнішнім мережам газопостачання об`єкту «Будівництво офісних приміщень по пл. Незалежності, 3 в м. Суми» від 15.07.2008р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов’язання.

Представник відповідача в судовому засіданні визнає суму основної заборгованості перед позивачем в розмірі 34125 грн. 48 коп. повністю.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позовні вимоги щодо стягнення 34 125 грн. 48 коп. заборгованості за виконані роботи є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору № 18-08 від 15.07.2008р., позивач, враховуючи подану позивачем заяву б/н від 14.12.2009р. про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 248 грн. 00 коп. 3% річних та 5 118 грн. 82 коп. інфляційних збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 3% річних та інфляційних збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім цього, позивачем, враховуючи подану заяву б/н від 14.12.2009р. про уточнення позовних вимог, заявлені вимоги по стягненню пені у розмірі 3 702 грн. 37 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату вартості виконаних робіт у вигляді стягнення пені передбачена п. 7.3 договору № 18-08 від 15.07.2008р., за яким за прострочення оплати за виконані роботи відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В судове засідання представник відповідача подав клопотання за № 1143 від 16.12.2009р., в якому визнає заборгованість перед позивачем в розмірі 34125 грн. 48 коп., але просить суд зменшити пеню на 80% з зв`язку з тяжким фінансовим становищем. Представник позивача заперечує проти заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені.

Ч. 1 п. 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Також відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, враховуючи те, що з відповідача на користь позивача судом стягнуто інфляційні збитки в сумі 5 118 грн. 82 коп. та 3% річних в сумі 248 грн. 00 коп., враховуючи тяжке фінансвое становище відповідача, принципи добросовісності, розумності та справедливості, закріплені в ст. 3 Цивільного Кодексу України та, керуючись ст. 233 Господарського Кодексу України і ст. 551 Цивільного Кодексу України, суд задовольняє подане відповідачем клопотання № 1143 від 16.12.2009р. про зменшення розміру пені частково та зменшує розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 50%.

Відповідач не надав суду доказів погашення 34 125 грн. 48 коп. основної заборгованості за виконані роботи відповідно до договору № 18-08 на виконання робіт по зовнішнім мережам газопостачання об`єкту «Будівництво офісних приміщень по пл. Незалежності, 3 в м. Суми» від 15.07.2008р., 1851 грн. 18 коп. пені, 248 грн. 00 коп. 3% річних, 5118 грн. 82 коп. інфляційних збитків, в зв’язку з чим вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви позивач звернувся до господарського суду Сумської області з вимогою про застосування заходів щодо забезпечення позову в порядку ст. 66 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на рахунки в кредитних установах на суму, еквівалентну 50200 грн. 94 коп., та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна, що йому належить.

В обґрунтування даної вимоги позивач послався на те, що у разі неприйняття мір забезпечення позову у подальшому утрудниться чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Оцінивши викладене, суд враховує, що статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Разом з тим, як вбачається з вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, із якими пов’язується застосування вищевказаних заходів.

А саме, позивач зазначає про великий розмір боргу та тривалий термін прострочення виконання відповідачем зобов`язань по договору № 18-08 від 15.07.2008р., а тому є підстави для вжиття заходів по забезпеченню позову. Вказані обставини, на думку позивача, можуть призвести до неможливості виконання рішення господарського суду в разі задоволення позову.

Проте, суд визначає, що вказане твердження не можна визнати достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів на його підтвердження та не мотивовано твердження про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення при стягненні грошових сум.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд з’ясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів – з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців – учасників судового процесу.

Більш того, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідних доводів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках в кредитних установах на суму, еквівалентну 50200 грн. 94 коп., та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна, що йому належить, позивач не наводить.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України “Забезпечення позову”, розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, змістом якої є накладення арешту на грошові кошти на рахунки в кредитних установах на суму, еквівалентну 50200 грн. 94 коп., та заборона відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна, що йому належить, є необґрунтованою та порушує збалансованість інтересів сторін.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 47-1, 49, 80, 82, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

          В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрунзе-Будіндустрія» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 34013232) на користь Приватного підприємства Інженерно-технічного центру «Екотерм-ГАЗ» (40022, м. Суми, вул. Привокзальна, 6, код 30032801) 34 125 грн. 48 коп. боргу, 1 851 грн. 18 коп. пені, 248 грн. 00 коп. 3% річних, 5 118 грн. 82 коп. інфляційних збитків, 431 грн. 95 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У забезпеченні клопотання позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову – відмовити.

4.          Наказ видати після набранням рішення законної сили.

СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Повний текст рішення підписаний 17.12.2009р.

Суддя