Ухвала суду № 71119248, 13.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/5295/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Цокол Л.І.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

секретаря судового засідання Зайчишиної Т.В.

за участю прокурора Фомченкова В.М.

представників власника майна, адвокатів Шевченко О.Б., Дмитренко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «АГРІКОЛ» - адвоката Шевченка О.Б. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Пилипчука А.Ю., погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Фомченкова В. та накладеноарешт на речі та предмети виявлені та вилучені 27.09.2017 року в ході проведеного огляду земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3, а саме: 60 сушилок для тютюну, які передані на відповідальне зберігання директору ТОВ «АГРІКОЛ» ОСОБА_5; тютюн та тютюнова сировина вагою приблизно 6т, яка передана на відповідальне зберігання директору ТОВ «АГРІКОЛ» ОСОБА_5.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям визначеним в статті 98 КПК України, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання та накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «АГРІКОЛ» - адвокат Шевченко О.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити та зобов'язати слідчого повернути товариству «АГРІКОЛ» вилучене майно.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що товариство «АГРІКОЛ» має статус третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт.

Так, адвокат вказує на порушення слідчим суддею вимог ст. 172 КПК України, що потягло за собою порушення прав товариства щодо внесення заперечення стосовно поданого слідчим клопотання.

Далі апелянт вказує на те, що відповідно до пояснень директора товариства «АГРІКОЛ» ОСОБА_5, сушарки в кількості 60 штук та вирощений тютюн належать саме товариству. Додає, що огляд, відповідно до ухвали, проведено 27 вересня 2017 року, майно товариство набуло статусу тимчасово вилучене, у зв'язку із чим клопотання, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, повинно було бути подано до суду на наступний день, а ухвала мала бути постановлена 02 жовтня 2017 року.

Крім того, адвокат звертає увагу суду на те, що товариство не має жодного відношення до протиправної діяльності посадових осіб ТОВ «Вікторія Ленд», жодних господарських взаємовідносин між ними не існує. Додає, що слідчий під час допиту директора ОСОБА_5 питань стосовно ТОВ «Вікторія Ленд» не ставив.

Також автор апеляційної скарги вказує, що товариство «АГРІКОЛ» не займається виробництвом тютюнових виробів.

У підсумку адвокат вказує на те, що арешт майна товариства грубо порушує права товариства щодо права власності на належне йому майно.

Одночасно апелянт зазначає, що копію оскаржуваного судового рішення отримано апелянтом 05.10.2017 року, апеляційна скарга подана до суду 10.10.2017 року, а отже у строки, визначені ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку представників власників майна, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник в судовому засіданні участі не приймали, копію оскаржуваної ухвали отримали 05.10.2017 року, апеляційна скарга подана до суду 10.10.2017 року, п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 42017000000001073, відомості про яке 05.04.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204, ст. 227, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Слідчий в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Пилипчук А.Ю., за погодженням із прокурором другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Фомченковим В., звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на речі та предмети виявлені та вилучені 27.09.2017 року в ході проведеного огляду земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року задоволено.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого в межах кримінального провадження № 42017000000001073 про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та, прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на порушення слідчим суддею вимог ст. 172 КПК України, заслуговують на увагу, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить.

Твердження апелянта про те, що сушарки в кількості 60 штук та вирощений тютюн належать товариству «АГРІКОЛ», не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, що має місце у даному випадку, з урахуванням наявної у матеріалах провадження постанови про визнання арештованого майна речовими доказами від 27.09.2017 року (а.с. 118-119).

Доводи апеляційної скарги в частині порушення слідчим вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час огляду, здійснюваного на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено. Порушень ініціатором клопотання вказаних вимог, колегія суддів не вбачає.

Крім того, клопотання слідчого надійшло до суду 03.10.2017 року, рішення постановлено 04.10.207 року, а отже з дотриманням вимог ч. 1 ст. 172 КПК України.

Посилання адвоката на те, що товариство «АГРІКОЛ» не має жодного відношення до протиправної діяльності посадових осіб ТОВ «Вікторія Ленд», жодних господарських взаємовідносин між ними не існує, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів, тобто це не вимагає доведення причетності особи до кримінального правопорушення.

Окрім того, додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема протокол допиту свідка ОСОБА_6 (а.с. 36), протокол допиту свідка ОСОБА_7 (а.с. 42), протокол обшуку (а.с. 48), рапорт (а.с. 56), протокол огляду місця події (а.с. 70) та ін.

Твердження апелянта про те, що слідчий під час допиту директора ОСОБА_5 питань стосовно ТОВ «Вікторія Ленд» не ставив, не є визначеною законом самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Посилання апелянта на те, що товариство «АГРІКОЛ» не займається виробництвом тютюнових виробів, не є предметом розгляду у даному судовому засіданні, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.

Доводи апелянта про те, що накладення арештугрубо порушує права товариства щодо права власності на належне йому майно, є необгрунтованими, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце, з огляду на ненадання апелянтом, всупереч вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, відомостей про повне блокування роботи товариства.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Пилипчука А.Ю. та накладено арешт на речі та предмети виявлені та вилучені 27.09.2017 року в ході проведеного огляду земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3, - залишити без змін, а апеляційну скаргупредставника ТОВ «АГРІКОЛ» - адвоката Шевченка О.Б. - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ______ ______

Масенко Д.Є. ГлинянийВ.П. Паленик І.Г.