Рішення № 71119173, 14.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Марцинкевич В.А.

№ 22-ц/796/11264/2017 Доповідач - Борисова О.В.

справа №755/862/15-ц

м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

при секретарях: Куркіній І.B., Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання договорів недійсними,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №800000015 від 28.12.2006 року, яка виникла станом на 30.11.2014 року у розмірі 1567703 грн. 03 коп., та складається із: заборгованості за кредитом - 1483841,97 грн.; заборгованості по відсоткам - 53769,84 грн.; пені - 30091,22 грн. та стягнути судовий збір в розмірі 3654 грн.

В обґрунтування вимог посилався на те, що 28.12.2006 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №800000015.

28.12.2006 року між сторонами було укладено договір про внесення змін і доповнень №2 до кредитного договору №800000015, відповідно до умов якого банк надав відповідачам кредит у розмірі 105000 дол. США.

Позивач зазначав, що банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачам кредит у повному обсязі, однак останні умови кредитного договору не виконують, грошові кошти не повертають, а тому просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором.

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання кредитного договору №800000015 від 28.12.2006 року, укладеного між нею таПАТ «Альфа-Банк» недійсним та про визнання іпотечного договору №800000015-И від 28.12.2006 року, укладеного між нею та ПАТ «Альфа-Банк» недійсним.

Свої вимоги мотивувала тим, що кредитний договір укладено в іноземній валюті, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Вказувала, що у зв'язку з відчуженням ОСОБА_1 належної йому частки у складі майна на користь позичальника ОСОБА_3 та переходом до неї права власності на підставі договору від 21.12.2010 року, сторонами до кредитного договору було укладено додаткову угоду №4 від 21.12.2010 року, відповідно до якої у договорі залишився один позичальник - ОСОБА_3

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2015 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість по кредитному договорі в сумі 1552611 грн. 81 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 1483841,97 грн.; заборгованість по відсоткам - 53769,84 грн.; пеня - 15000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судові витрати у сумі по 1827 грн. з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання договорів недійсними відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.08.2015 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись частково з рішенням суду першої інстанції в частині представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 скасувати та змінити рішення в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_1

В обґрунтування вимог посилалася на те, що відповідно до позовної заяви ОСОБА_3 зазначена як відповідач, а ОСОБА_1 як відповідач-1. У прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути заборгованість саме з відповідача, а не з відповідачів, чи з відповідача та відповідача-1 у солідарному порядку. Аналогічно викладений і п. 3 позовної заяви. Однак, суд першої інстанції у порушення ст. 11 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог, самостійно змінивши предмет позову, стягнувши у солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість по кредитному договорі в сумі 1552611 грн. 81 коп.

Вказувала, що 21.12.2010 року між ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору №800000015.

Відповідно до даної додаткової угоди, у зв'язку із відчуженням ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 належної йому частки у складі майна, що належить даним особам на праві спільної часткової власності, сторони домовилися внести зміни до кредитного договору, відповідно у договорі залишився один позичальник - ОСОБА_3

Зазначила, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що станом на 21.12.2010 року ОСОБА_1 вже не був позичальником за кредитним договором №800000015 від 28.12.2006 року та відповідно особою, яка повинна сплачувати грошові кошти за цим договором.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Позивач ПАТ «Альфа-Банк»у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання згідно з ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2015 року в частині задоволення вимог ПАТ«Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними апелянтом не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не перевіряється.

Задовольняючи позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2006 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №800000015, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 105000 дол. США, зі сплатою 11,5% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 28.12.2031 року ( п.п. 1.1., 1.2.,1.3.,1.4 договору).

Вподальшому між сторонами було укладено договір про внесення змін і доповнень №2 до кредитного договору №800000015 від 01.06.2009 року та договір про внесення змін і доповнень №3 до кредитного договору №800000015 від 22.04.2010 року ( а.с. 15, 16-17).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 28.12.2006 року між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, згідно якого ЗАТ «Альфа-Банк» було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка належить їм на праві власності.

21.12.2010 року між ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору №800000015.

Відповідно до умов додаткової угоди №4, у зв'язку із відчуженням ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 належної йому частки у складі майна, що належить даним особам на праві спільної часткової власності, сторони домовилися внести зміни до кредитного договору, відповідно у договорі залишився один позичальник - ОСОБА_3

Преамбулу кредитного договору було викладено у наступній редакції: ПАТ «Альфа-Банк» є кредитором, а позичальником є ОСОБА_3, а разом за текстом вони є сторони.

Пункт 2.2 кредитного договору було викладено в наступній редакції - «позичальник зобов'язаний за свій рахунок укласти договори страхування на користь банку на строк, не менший, ніж строк дії цього договору від ризиків».

Пункт 8.1 кредитного договору було доповнено п. 8.1.1., згідно якого сторони, а саме: ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк» погодились внести до договору застереження, яке є третейською угодою в розумінні ст.12 Закону України «Про третейські суди» та досягнуто згоди щодо розгляду усіх спорів.

21.12.2010 року між ПАТ «Альфа-Банк», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін і доповнень №3 до іпотечного договору №800000015-И, посвідченого 28.12.2006 року приватним нотаріусом КМНО Івановою С.М., за реєстрованим №9322, згідно умов якого у зв'язку з укладенням сторонами додаткової угоди №4 до кредитного договору №800000015 від 28.12.2006 року, а також у зв'язку з відчуженням іпотекодавцем 2 (ОСОБА_1.) належної йому частки у складі предмету іпотеки на користь іпотекодавця 1 (ОСОБА_3.) та переходом права власності на предмет іпотеки до іпотекодавця 1 на підставі договору дарування 1/2 частки квартири, посвідченого 21.12.2010 року приватним нотаріусом КМНО Івановою С.М., за реєстрованим №9322 сторони домовилися внести зміни до іпотечного договору №800000015-И, посвідченого 28.12.2006 року приватним нотаріусом КМНО Івановою С.М., за реєстрованим №9322.

В преамбулі іпотечного договору найменування та реквізити сторін викладено у наступній редакції: ПАТ «Альфа-Банк» є іпотекодержателем, а іпотекодавцем є ОСОБА_3, а разом за текстом вони є сторони.

Пункт 3.1 ст.3 іпотечного договору викладено в наступній редакції: «предметом іпотеки за цим договором є квартира, що складається із однієї кімнати, загальною площею 43,00 кв.м та житловою площею 18,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю.

Так, зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема, договорів.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Частинами 3, 4 ст. 653 ЦК України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2010 року у ОСОБА_1 після укладення додаткової угоди № 4 до кредитного договору №800000015 зобов'язання за кредитним договором №800000015 від 28.12.2006 року припинилися, а відтак у останнього відсутній обов'язок сплачувати на користь позивача ПАТ «Альфа-Банк» будь-які грошові кошти за вищевказаним кредитним договором.

Суд першої інстанції, розглянувши справу не перевірив доводів ОСОБА_3 щодо укладення додаткової угоди №4 до кредитного договору №800000015 та дійшов передчасного висновку про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову в частині вимог до відповідача ОСОБА_1

Згідно з ч.2 ст.318 ЦПК України залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 цього кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість апеляційної скарги, а тому ухвала Апеляційного суду м. Києва від 05.08.2015 року в частині залишення без змін рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2015 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості по кредитному договорі в сумі 1552611,81 грн. та судових витрат у розмірі 1827 грн. підлягає скасуванню.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

А тому, колегія суддів вважає необхідним рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26.05.2015 року щодо стягнення судових витрат з відповідачів на користь ПАТ «Альфа-Банк» в сумі по 1827 грн. з кожного скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судові витрати у розмірі 3654 грн.

Також з позивача ПАТ «Альфа-Банк» на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати понесені ним за подання апеляційної скарги у розмірі 5091, 24 грн.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 305, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 318 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2015 року в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість по кредитному договорі в сумі 1552611 грн. 81 коп. та судових витрат у розмірі 1827 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року в частині залишення без змін рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2015 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість по кредитному договорі в сумі 1552611 грн. 81 коп. та судових витрат у розмірі 1827 грн. скасувати.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 травня 2015 року в частині стягнення судових витрат з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» в сумі з 1827 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати у розмірі 3654 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714 на користь ОСОБА_1судові витрати у розмірі 5091 грн. 24 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: