Рішення № 71119145, 13.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер 753\1964\16ц Головуючий у 1 інстанції - Комарцева Л.В.

Апеляційне провадження № 22-ц\796\11000\2017 Суддя-доповідач - Шахова О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів: Болотова Є.В.,Поліщук Н.В.

при секретарі - Пащенко О.П.

розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2,треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки

за апеляційною скаргою ПАТ "Універсал Банк"

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року ПАТ "Універсал Банк" звернулось до суду з зазначеним позовом,який після уточнень, обгрунтовав тим, що 06.06.2008 року між ВАТ Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL 3832, на підставі якого останньому були надані кредитні кошти у розмірі 716 000 дол. США та 34 304дол. США. Для забезпечення виконання зобов'язань в рамках кредитного договору між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 06.06.2008 року , у відповідності до якого в іпотеку банку було передано нежиле приміщення під №69, 1-го поверху, загальною площею 159,6 кв.м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 та договір іпотеки від 06.06.2008 року , у відповідності до умов якого в іпотеку було передано нежилі приміщення з №1 по №16 (групи приміщень №65а) в літері А, загальною площею 148,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. За рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.08.2012 року за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_4.з останнього стягнуто кредитну заборгованість у сумі 793 248,13 дол. США, що еквівалентно 6 338 052,56 грн.13.12.2016 року відповідно до договорів про задоволення вимог іпотекодержателя ОСОБА_2 став власником зазначених нежилих приміщень.

Починаючи з липня 2016 року з інформаційних довідок з Державного Реєстру прав власності на нерухоме майно банку стало відомо, що майно яке перебувало в іпотеці 30 травня 2016 року відчужено ОСОБА_6на підставі договору купівлі-продажу., який,в свою чергу 17 жовтня 2016 року це майно продав ОСОБА_3Обидва правочини посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є.

1 січня 2017 року предмет іпотеки вибув із власності ОСОБА_3 та перейшов у власність ОСОБА_2на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя,виданим приватним нотаріусом приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С.В подальшому банку стало відомо, що обтяження з предметів іпотеки були зняті на підставі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2015 року про справі № 488\9785\15-ц за позовом ОСОБА_4 до ПАТ "Універсал Банк" про визнання договорів іпотеки припиненими,проте на запит банку до зазначеного суду отримано відповідь, що таке рішення судом не приймалось.

З підстав ст. 23 ЗУ "Про іпотеку" позивач вважаючи,що до ОСОБА_2 перейшли всі права та обов'язки за іпотечними договорами укладеними між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4, позивач просив суд в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ "Універсал Банк" за генеральним договором від 06.06.2008 року в сумі 793 248,13 дол. США, що еквівалентно 6 338 052,56 грн. звернути стягнення на предмети іпотеки: нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (нежиле приміщення під №69 1-го поверху, загальною площею 159,6 кв.м. та нежилі приміщення з №1 по №16 групи приміщень № Інші 65а в літері «А», загальною площею 148,40 кв.м.), які належать ОСОБА_2 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.12.2016 року №1832, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною 3 309 000 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року ПАТ "Універсал Банк" відмовлено в задоволені позову. Не погодившись з рішенням суду представник банку подав апеляційну скаргу та посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, оскільки суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та належним чином не дослідив і не надав належної оцінки наявним в справі доказам,просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову банку.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що судом не враховано факт неодноразового переходу права власності на спірні нежитлові приміщення під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на це майно на користь ПАТ «Універсал Банк» та як наслідок не застосовано до спірних правовідносин ст. 23 Закону України «Про іпотеку» та поширення її дії, зокрема,до відповідача ОСОБА_2, і у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпаде підстава виключення цього запису. Таким чином, на думку представника банку, ухвалюючи рішення про відмову в позові, судом фактично позбавлено банк права на отримання суми заборгованості за кредитним договором,у відповідності до його умов та безпідставно звільнено відповідача від встановленої законом і умовами договору іпотеки відповідальності за невиконання умов договору.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала,з підстав в ній викладених та просила задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечував та просив її відхилити. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог закону.

Інші особи,які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належно, проте про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторін,або інших осіб,які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи в апеляційному суді.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.06.2008 року між ВАТ Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL 3832, на підставі якого останньому були надані кредитні кошти у розмірі 716 000,00 доларів США та 34 304,00 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань в рамках кредитного договору між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 06.06.2008 року №2215, у відповідності до умов якого в іпотеку банку було передано нежиле приміщення під №69, 1-го поверху, загальною площею 159,6 кв.м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1 та договір іпотеки від 06.06.2008 року №2217, у відповідності до умов якого в іпотеку було передано нежилі приміщення з №1 по №16 (групи приміщень №65а) в літері А, загальною площею 148,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також, судом встановлено, що умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а тому і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

У зв'язку із допущеною заборгованістю зі сплати чергових платежів позивач у 2012 році скористався своїм правом на пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором. Наслідком такого звернення стало ухвалення Шевченківським районним судом м. Києва від 09.08.2012 року у цивільній справі № 2-910/11 рішення, яким користь ПАТ «Універсал Банк» стягнуто з ОСОБА_4 кредитну заборгованість у сумі 793 248, 13 доларів США, що еквівалентно 6 338 052, 56 грн. Рішення суду набрало законної сили та є чинним.

Відмовляючи ПАТ "Універсал Банк" в задоволені позову суд першої інстанції, встановивши приведені обставини дійшов висновку про зміну строку основного зобов'язання відповідно до рішення суду про стягнення заборгованості, а тому вважав, що право задовольнити забезпеченні іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у зв'язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі у нього виникло з 05.08.2009 року (момент порушення зобов'язання) та з 09.08.2012 року з моменту набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09.08.2012 року, тобто позивач міг пред'явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі або набрання законної сили рішення суду).

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Як вбачається , згідно статті 4 договору іпотеки від 6 червня 2008 року, сторонами було погоджено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду та в порядку передбаченому Законом України «Про іпотеку» .

Право власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, які складають предмет іпотеки ПАТ «Універсал Банк» неодноразово переходило від однієї особи до іншої Так, 30.05.16 року право власності на підставі купівлі-продажу перейшло до ОСОБА_6,який 17.10.16 року продав ці приміщення ОСОБА_3 Обидва договори посвідчені приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. В подальшому ці приміщення передавались в іпотеку згідно іпотечного договору від 27 жовтня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С.

13 грудня 2016 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за яким право власності на спірні нежитлове приміщення № 69 та нежитлові приміщення з № 1 по № 16 (групи приміщень 65А в літ. А), що знаходиться за адресою:м. Київ, АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_2

Обтяження з предметів іпотеки були припинені на підставі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29.06.2015 року по справі №488/9785/15-ц.

Проте за повідомленням суду таке рішення не приймалось і цивільна справа в провадженні суду не зареєстрована. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору і звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності і обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ "Універсал Банк". Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що судом фактично позбавлено банк права на отримання суми заборгованості за кредитним договором,у відповідності до його умов та безпідставно звільнено відповідача від встановленої законодавством і умовами договору іпотеки відповідальності за невиконання умов договору.

За змістом ст.1 ЗУ"Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном,що залишається у володінні і користуванні іпотекодателя,і іпотекодержатель у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку встановленому цим Законом.

Таким чином, у разі невиконання боржником зобов'язання кредитор має переважне право вимоги на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки та переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи, навіть і в випадку не доведення до цієї особи інформації про обтяження майна, а тому ОСОБА_2 як особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набув статус іпотекодавця, а тому і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Як вбачається з Генерального договору про надання кредитних послуг строк його дії встановлено до 1.06.2028 року. Строк дії договору на час звернення позивача до суду не сплинув і основне зобов'язання боржником не виконане.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Так, відповідно до положень вказаної статті, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно висновку про вартість майна, складеного ПП "Консалтингова група АРГО-ЕКСПЕРТ" від 4 липня 2016 року вартість предмету іпотеки за договорами іпотеки від 6 червня 2008 року становить 3 309 000 грн.

Відповідно до ст.41 ЗУ "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки проводиться шляхом продажу його на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження,передбаченої ЗУ "Про виконавче провадження",з дотриманням вимог передбачених цим Законом.

Поряд з цим, колегія суддів не вбачає підстав для застосування строків позовної давності за позовом ПАТ "Універсал Банк",оскільки про порушення прав щодо предмету іпотеки, банку стало відомо в липні 2016 року з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і, як зазначено вище, строк дії кредитного договору не сплинув.

На підставі ст. 88 ЦПК з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати у зв'язку зі зверненням до суду з позовом (1 378 грн) та за подачу апеляційної скарги (1 515,80 грн.)

Керуючись ст.ст. 303,304, 307,309, 313- 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити.

В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ "Універсал Банк" за Генеральним договором ВL від 6 червня 2008 року в сумі 793 24 дол.США, що еквівалетно 6 338 052,56 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлові приміщення які розташовані в м. Києві, АДРЕСА_1 (нежиле приміщення під №69 1-го поверху, загальною площею 159,6 кв.м. та нежилі приміщення з №1 по №16 групи приміщень № Інші 65а в літері «А», загальною площею 148,40 кв.м.), які належать ОСОБА_2 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.12.2016 року №1832, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною 3 309 000 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" 2 893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 80 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді: