Рішення № 71119120, 20.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА

Справа № 753/16073/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Леонтюк Л.К.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9990/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.

при секретарі Крічфалуши С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, до якої приєднався ОСОБА_5, на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 04 квітня 2008 року (далі - кредитний договір), посилаючись на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_4 зобов'язань за договором, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 245 566,78 доларів США.

Повторним заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/357-С від 04 квітня 2008 року в (розмірі 245 566 ( двісті сорок п"ять тисяч п'ятсот шістдесят шість) доларів США 78 центів у гривневому еквіваленті за курсом НБУ ( 24,1874) становить 5 939 621 ( п'ять мільйонів дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч шістсот двадцять одна) гривні 69 копійок, із яких: 87 204 ( вісімдесят сім тисяч двісті чотири) долари США 29 центів, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ ( 24,1874) становить 2 109 244 ( два мільйони сто дев'ять тисяч двісті сорок чотири) гривні 96 копійок - сума заборгованості за кредитом; 91 432 (дев'яносто одна тисяча чотириста тридцять два) долари США 16 центів, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ (24,1874) становить 2 211 506 ( два мільйони двісті одинадцять тисяч п'ятсот шість) гривень 06 копійок - заборгованість за відсотками; 32 549 ( тридцять дві тисячі п'ятсот сорок дев'ять) доларів США 15 центів, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ (24,1874) становить 787 279 ( сімсот вісімдесят сім тисяч двісті сімдесят дев'ять) гривень 32 копійки - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 34 381 ( тридцять чотири тисячі триста вісімдесят один) долар США 18 центів, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ (24,1874) становить 831 591 ( вісімсот тридцять одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна) гривень 35 копійок - пеня за несвоєчасне повернення відсотків. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, до якої приєднався відповідач ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі відповідач порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відмовити, мотивуючи тим, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів. Останній платіж по Кредитному договору Відповідач-1 здійснив 09 вересня 2008 року, а тому за визначенням пункту 4.5. Кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 09 січня 2009 року. Саме з цього моменту у Позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом лише 19 лютого 2016 року, тобто зі спливом строку позовної давності. Заяву про застосування позовної давності було подано відповідачем через канцелярію суду 24 жовтня 2016 року (вх.№ 51947). Також банк пропустив термін звернення до поручителя, встановлений ч.4 ст.559ЦК України. Звернення до суду після спливу передбаченого частиною 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку є підставою для відмови в позові, у зв'язку із припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_6 підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку. До суду апеляційної інстанції позивач надіслав заперечення на апеляційну скаргу, в якій просив скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просив судові засідання проводити без участі представника ПАТ «Укрсоцбанк». У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторінабо інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого Банк зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (транші) в межах максимального ліміту заборгованості до 91 000,00 доларів США та сплатою 14,00 % річних. Пунктом 1.1.1. кредитного договору сторони встановили графік та порядок погашення суми основної заборгованості шляхом виплати щомісячних платежів протягом всього часу дії договору в розмірі 759,00 доларів США щомісячно з кінцевим терміном погашення 03 квітня 2018 року та правом дострокового погашення у випадках, передбачених договором.

За умовами п.1.1.1. Договору кредиту сторони визначили, що погашення суми основної заборгованості здійснюється до 10 числа кожного місяця згідно графіку.

Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору сплата процентів здійснюється не пізніше 10 числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти. У випадку, якщо 10 число місяця є неробочим днем, то Позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно п. 2.4. цього Договору у попередній робочий день.

Згідно з підпунктами 3.3.6., 3.3.7, 3.3.8. договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом та комісії в розмірах та порядку, визначеному договором; здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку; своєчасно та в повному обсязі погашати кредит з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному підпунктом 1.1.1. договору; достроково повернути наявну заборгованість за кредитом та сплатити нараховані проценти, комісію, можливі штрафні санкції у випадках, визначених, в тому числі у пункті 4.5. цього договору.

Пунктом 4.5. цього договору передбачена відповідальність позичальника у разі невиконання (неналежного виконання) останнім обов'язків, визначених у підпунктах 3.3.6., 3.3.7, 3.3.8. цього договору. Так, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником більш ніж 90 календарних днів своїх обов'язків щодо своєчасної сплати кредиту та процентів строк користування кредитом вважається таким, що сплив. Позичальник зобов'язаний протягом 1 робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти та штрафи.

З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 04 квітня 2008 року було укладено договір поруки, відповідно до підпункту 6.2 якого він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Із наданих позивачем письмових доказів вбачається, що на виконання умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 89 500,00 доларів США. Із розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник ОСОБА_4 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів з жовтня 2008 року, останній платіж зі сплати кредиту та процентів здійснено ним 09 вересня 2008 року (а.с. 10-15).

У зв'язку з порушенням позичальником строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом, що встановлені договором та виникненням заборгованості кредитор 16 лютого 2016 року звернувся до суду, пред′явивши позов про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором, а також дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Представник відповідачів заявив про застосування позовної давності, виклавши обґрунтування у письмовій заяві від 24 жовтня 2016 року (а.с. 129-131).

Перевіряючи доводи сторін, надаючи оцінки зібраним у справі доказам, судова колегія виходить з такого.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша сттатті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з пунктом 4.5 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.6. (сплата процентів), 3.3.7 (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту) цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Колегією суддів встановлено, що останній платіж за кредитним договором позичальник ОСОБА_4 здійснив 09 вересня 2008 року, а тому за визначенням пункту 4.5 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 10 грудня 2008 року.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості за кредитом, суд першої інстанції не врахував, що у зв'язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов'язання (п. 4.5. договору), та що банк мав право з 11 грудня 2008 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду лише 16 лютого 2016 року, тобто поза межами цього строку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_4 24 жовтня 2016 року подав до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давність до вимог ПАТ «Укрсоцбанк» (а.с.129-132).

У відповідності до вимог частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо повернення позичальником ОСОБА_4 кредиту в повному обсязі після встановленого договором строку для погашення остаточного траншу та за наявності заяви відповідача ОСОБА_4 про застосування позовної давності до пред'явлених ПАТ «Укрсоцбанк» вимог є помилковим.

За наведених обставин, судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 з підстав пропуску строку позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, про що заявлено відповідачем ОСОБА_4

В частині вирішення заявлених вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до поручителя ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, що договором поруки, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання усіх зобов'язань боржника за основним договором не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як зазначалося вище, сторони кредитного договору встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань за щомісячним погашенням платежів. Крім того, пунктом 4.5 кредитного договору сторони врегулювали питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Як встановлено колегією судді при розгляді справи, що позичальник ОСОБА_4 здійснив останній платіж 09 вересня 2008 року. Строк користування кредитом достроково сплив 10 грудня 2008 року, а з позовом до поручителя кредитор звернувся 16 лютого 2016року.

Отже, змінивши строк виконання основного зобов'язання, кредитор зобов'язаний був пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Встановленні обставини у справі свідчать про те, що вимогу до поручителя ОСОБА_5 про повернення боргових сум кредитор пред'явив більш ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов'язання.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати, тому суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

Покладаючи на поручителя ОСОБА_5 обов'язок щодо виконання ним основного зобов'язання, суд першої інстанції не врахував положення частини четвертої статті 559 ЦК України, не перевірив доводів представника відповідача ОСОБА_5, викладених у запереченнях щодо звернення кредитора до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов'язання, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог кредитора про стягнення з поручителя заборгованості за основним договором.

Отже, обставини на які відповідач ОСОБА_4 посилається в апеляційній скарзі, до якої приєднався ОСОБА_5, як на підстави перегляду судового рішення знайшли своє підтвердження.

Неправильне застосування судом першої інстанції зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, тому відповідно до статті 309 ЦПК України судове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, до якої приєднався ОСОБА_5 задовольнити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий

Судді: