Ухвала суду № 71119037, 13.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/4643/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції:Тарасюк К.Е.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

секретаря судового засідання Зайчишиної Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу генерального директора ТОВ «Джерман Центр» ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 Станкова О.П. та накладеноарешт на майно, яке 23.06.2017 року вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, генеральний директор ТОВ «Джерман-Центр» ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на системний блок чорного кольору № 01100001, - 1 штука, який вилучено під час обшуку за адресою АДРЕСА_1, та належить ТОВ «Джерман-Центр», та в цій частині постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на даний системний блок.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвала суду є незаконною та необгрунтованою, оскільки висновки суду, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Так, апелянт зазначає про порушення при розгляді даного клопотання вимог ст. 172 КПК України та зазначає, що в порушення п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України судом в ухвалі не зазначено порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що в порушення ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання прокурором подано до суду 04 липня 2017 року, тобто більше ніж через 10 діб після проведення обшуку (23.06.2017 р.), тобто більше ніж 240 годин. Додає, що власник арештованого приміщення ОСОБА_3 жодним чином не відноситься до даного кримінального провадження, і відповідно не може бути особою, до якої мають бути застосовані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Далі апелянт зазначає, що за фабулою даного кримінального провадження, ознаки злочину, по яких провадження внесено до ЄРДР, мають місце до службових осіб багатьох підприємств, але не до ТОВ «Джерман-Центр». Додає, що на момент розгляду клопотання, службовим особам товариства, про майно яких йдеться у клопотанні, не повідомлено про підозру.

У підсумку директор зазначає, що вилучений в ТОВ «Джерман-Центр» системний блок комп'ютера головного бухгалтера використовується для здійснення законної господарської діяльності ТОВ «Джерман-Центр», а не «фіктивних» підприємств, зазначених в фабулі даного кримінального провадження.

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування причин пропуску такого строку вказує, що оскаржувану ухвалу постановлено слідчим суддею без виклику у судове засідання власника майна, копія оскаржуваної ухвали власнику майна не направлялася, а про її існування апелянт дізнався 25.08.2017 року, апеляційна скарга подана до суду 01.09.2017 року.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судове засідання по розгляду згаданої апеляційної скарги призначено слуханням в апеляційній інстанції на 13 грудня 2017 року, про що надіслано повідомлення прокурору 13.11.2017 року, апелянт повідомлений шляхом телефонограми 13.11.2017 року, проте в судове засідання ні прокурор, ні апелянт не з'явились, про причини своєї неявки суду не повідомили.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні участі не приймав, копія оскаржуваної ухвали власнику майна не направлялася, про оскаржувану ухвалуапелянт дізнався 25.08.2017 року, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Київської місцевої прокуратури № 6 перебувають матеріали кримінального провадження № 32016100060000117, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Прокурор Київської місцевої прокуратури № 6 Станков О.П. звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке 23.06.2017 року вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року задоволено.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора в межах кримінального провадження № 32016100060000117 про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора та, прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене в клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна, заслуговують на увагу, з урахуванням вимог ст. 172 КПК України, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить. З цих же обставин не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і посилання апелянта на те, що в ухвалі не зазначено порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Також необгрунтованими є посилання апелянта на необхідність скасування ухвали слідчого судді з тих підстав, що слідчим порушено строк звернення до суду з клопотанням про арешт, оскільки такий термін для майна дозвіл на вилучення якого надано ухвалою про обшук, законом не встановлено.

Посилання апелянта на те, що службовим особам товариства не повідомлено про підозру, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки метою накладення арешту у даному кримінальному провадженні є збереження речових доказів, тобто це не вимагає доведення причетності особи до кримінального правопорушення, з цих же підстав необгрунтованими є посилання апелянта на те, що власник арештованого приміщення ТОВ «Джерман-Центр» не відноситься до даного кримінального провадження.

Посилання апелянта на те, що вилучений в ТОВ «Джерман-Центр» системний блок комп'ютера головного бухгалтера використовується для здійснення законної господарської діяльності ТОВ «Джерман-Центр», не може бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки це майно є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні і його збереження вимагає накладення арешту.

Необхідним буде відмітити, що додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити генеральному директору ТОВ «Джерман Центр» ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарженняухвали слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 Станкова О.П. та накладеноарешт на майно, яке 23.06.2017 року вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1, залишити без змін, а апеляційну скаргу генерального директора ТОВ «Джерман Центр» ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ______ ______

Масенко Д.Є. Глиняний В.П. ПаленикІ.Г.