Рішення № 7111596, 10.12.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2009 р. Справа № 17/160

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М. при секретарі судового засідання Нижник О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства "Трейд Лайн Івано-Франківськ", вул. Коновальця,

425-А, м.Івано-Франківськ, 76000

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Надвірнянська автобаза" Майданська,10, м.Надвірна, Івано-Франківська область, 78400

про стягнення 10026 грн. 58 коп.

За участю представників:

Від позивача: Русак М.П.- керівник ДП "Трейд Лайн Івано-Франківськ,

Від відповідача: Костюк І.І. - керівник ВАТ "Надвірнянська автобаза"

встановив: заявлено позов про стягнення 10026 грн. 58 коп., в тому числі 8544 грн. основного боргу, 145 грн. 86 коп. інфляційних нарахувань, 948 грн. ,03 коп. - 50% річних від простроченої суми, 388 грн. 69 коп. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, подав суду докази оплати боргу в сумі 2000 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

20.08.2009 року між ВАТ "Надвірнянська автобаза" (покупець) та ДП "Трейд Лайн Івано-Франківськ" (постачальник) було укладено договір поставки товару за № 36.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується протягом дії договору поставляти покупцю товар окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості (далі за текстом "Товар"), що остаточно погоджується сторонами в специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний приймати товар, та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Згідно п.5.1 покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману партію товару згідно накладної в термін, вказаний в накладній, з моменту отримання цієї партії.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач одержав товар, що підтверджується накладною №А5-Н9232-006 від 20.08.09 на суму 8544 грн. та довіреністю НАА №001356 від 20.08.09, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи .

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов’язання згідно договору належним чином не виконував. В строк зазначений в накладні№А5-Н9232-006 від 20.08.09 не розрахувався. Борг станом на день пред'явлення позову становив 8544 грн. Частину боргу в сумі 2000 грн. відповідачем сплачено 10.12.09 (фіскальний чек №0497 від 10.12.09 на суму 2000 грн), тільки після звернення позивача до суду з позовом з порушенням строків встановлених в накладній.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про задоволення вимог в позивача в частині стягнення боргу в сумі 6544 грн.

В частині стягнення 2000 грн. боргу у відповідності до п.1-1 ст.80 ГПК України провадження у справі слід припинити.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 10.2 договору у випадку затримки оплати товару покупцем за вимогою постачальника сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання.

Позивачем відповідачу нараховано пеню в сумі 388 грн. 69 коп., яка підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов’язанню, правова природа яких, є самостійним від договірної неустойки (пені) способом захисту прав і забезпечення виконання зобов’язань.

Пунктом 10.3 договору встановлено, що при простроченні платежу більше одного місяця постачальник має право додатково стягнути з покупця 50% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 145 грн. 86 коп. інфляційних нарахувань, 948 грн. ,03 коп. - 50% річних від простроченої суми підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити в частково, стягнути з відповідача 6544 грн. основного боргу, 145 грн. 86 коп. інфляційних нарахувань, 948 грн. 03 коп. - 50% річних від простроченої суми, 388 грн. 69 коп. пені. В частині стягнення 2000 грн. основного боргу відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України провадження у справі припинити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності з ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509,526,546 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,193,216,265,230,231,Господарського кодексу України 49,83, 82-84, п.1-1 ст.80, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Надвірнянська автобаза" Майданська,10, м.Надвірна, Івано-Франківська область (ідентифікаційний код 01268644) на користь Дочірнього підприємства "Трейд Лайн Івано-Франківськ", вул. Коновальця, 425-А, м.Івано-Франківськ (ідентифікаційний код 35765771) 6544 грн. основного боргу, 145 грн. 86 коп. інфляційних нарахувань, 948 грн. 03 коп. - 50% річних, 388 грн. 69 коп. пені, 102 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 2000 грн. припинити провадження у справі відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

                                                            рішення підписане 15.12.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______