Рішення № 7111287, 07.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

07.12.2009Справа №2-23/4851-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Осавіахім", м. Сімферополь

До відповідача Відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод", с.Громівка Сакського району

про спонукання до виконання умов договору

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Гальчинська М.П., представ. за довір. № 93 від 12.05.2009 р.

Від відповідача – Торшина Л.О., представ. за довір. б/н від 30.01.2009 р.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про спонукання до виконання умов договору відповідального зберігання від 27.05.2008р., а саме: просить видати 763550кг пшениці 4 класу, що знаходилась на відповідальному зберіганні з червня 2008р.

Представник позивача у судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, заявив усне клопотання про призначення експертизи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд

Встановив :

27 травня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Осавіахім" (поклажодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Сакський комбікормовий завод" (зберігач) було укладено договір про відповідальне зберігання.

Відповідно до п.1.1 договору зберігач зобов'язується за плату прийняти на зберігання сільськогосподарську продукцію, яка передається поклажодавцем, та повернути продукцію поклажодавцю в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.3.1.1 договору зберігач зобов'язаний прийняти на відповідальне зберігання у поклажодавця продукцію і, за необхідності, довести її до відповідної кондиції з ціллю забезпечення стійкого зберігання вказаної продукції.

Згідно п.6.2. договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання своїх зобов'язань за договором.

За період з 28 червня 2008 року по 04 березня 2009 року ТОВ «Осавіахім» передало ВАТ «Сакський комбікормовий завод» на зберігання пшеницю м'яку 4-го класу у кількості 931450 кг, про що свідчать складські квитанції.

13 липня 2009 року представники поклажодавця звернулись до зберігача з листом про видачу у період з 13.07.2009 року по 23.07.2009 року пшениці 4-го класу у кількості 931450 кг.

Відповідно до п.3.1.3 договору, на першу вимогу поклажодавця зберігач зобов'язується видати або переоформити продукцію при наявності нижче вказаних документів:

- оригіналу листа з проханням видати або переоформити продукцію, підписаного керівником поклажодавця, при цьому підпис повинен бути завірений оригінальною печаткою поклажодавця;

- довіреності на отримання продукції;

- оригіналу складської квитанції на зерно, виданої зберігачем поклажодавцю.

В порушення умов договору зберігач видав позивачу 167900 кг пшениці, а решту зерна до цього часу не повернув, будь-яких мотивованих пояснень щодо невиконання умов договору не надав.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч.2 ст.938 ГК України, якщо строк зберігання речі у договорі не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно статті 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Крім того, відповідно до ст. 956 ЦК України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням на засадах підприємницької діяльності.

Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію, просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво.

Таким чином, між сторонами склалися відносини щодо зберігання товару, а саме пшениці 4-го класу - на товарному складі.

Факт передачі саме цього товару підтверджується складськими квитанціями №31 від 27.06.2008, №32 від 27.06.2008, №36 від 28.06.2008, №37 від 28.06.2008, №40 від 29.06.2008, №46 від 01.07.2008, №47 від 02.07.2008, №58 від 04.07.2008, №62 від 05.07.2008, №73 від 24.07.2008, №143 від 04.03.2009 року.

Однак, свої зобов'язання щодо виконання умов договору щодо видачі товару поклажодавцеві відповідач не виконав.

Стосовно посилань відповідача на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Осавіахім" заборгованості за надані послуги зі зберігання та переробці зерна, суд вважає необхідним зазначити, що наданий відповідачем акт звірки розрахунків станом на 14.09.2009р. та не підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Осавіахім", не є доказом існування такої заборгованості, крім того відповідачем не було заявлено зустрічної позовної вимоги про стягнення заборгованості.

Клопотання відповідача про призначення експертизи задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Згідно ч.2 ст.79 ГПК України Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку, зокрема, призначення господарським судом судової експертизи.

Тобто, у даному випадку – це право, а не обов’язок суду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

У пункту 2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/424 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 11.11.1998р. вказано, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідач не конкретизував яку експертизу необхідно призначити, які питання поставити експерту та не довів суду необхідність її проведення для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування.

Таким чином підстав для призначення експертизи не має.

На підставі вищевикладеного, суд вважає що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Оскільки при поданні позову позивачем було сплачено 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу замість 236,00грн., з нього підлягає стягненню в дохід Державного бюджету 118,00грн. недоплачених витрат.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 07.12.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 14.12.2009р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

ВИРІШІВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство "Сакський комбікормовий завод" виконати умови договору відповідального зберігання від 27.05.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Осавіахім" та Відкритим акціонерним товариством "Сакський комбікормовий завод", а саме видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Осавіахім" 763550кг пшениці 4 класу, що знаходилась на відповідальному зберіганні з червня 2008р.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод" (96548, АР Крим, Сакський район, вул.Промишлена, 1, р/р №26003840100011 у КФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 384942, ЗКПО 30167878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Осавіахім" (97560, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Данілова, 62, р/р №26006000231249 в АКБ ЧБРР, м.Сімферополь, МФО 384577, ЗКПО 31578500) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод" (96548, АР Крим, Сакський район, вул.Промишлена, 1, р/р №26003840100011 у КФ ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 384942, ЗКПО 30167878) у дохід Державного бюджету (р/р 31218259700002 Держбюджет м.Сімферополя, код платежу 22050000, Банк УДК у м.Сімферополі ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ЗКПО 34740405) 118,00грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.