Рішення № 7111272, 03.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

03.12.2009Справа №2-2/3311-2009 за позовом Державного підприємства "Український державний центр Радіочастот" в особі Філії Кримська філія Українського державного центру радіочастот (95043, м. Сімферополь, вул. Київська, 133-а)

до Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим» (95015, м. Сімферополь, вул.. Батуріна, 13)

про внесення змін у додаток до договору

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: Шевченко – ю/к, Романько – заступник начальника, Фіщенко - начальник відділу, довіреності у справі.

Від відповідача: Гордеєв - представник, довіреність у справі.

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про зобов’язання внести зміни в додаток №1 до договору від 01.7.2008 р. за №01190126/79, який укладено між сторонами.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що між сторонами було укладено договір на виконання робіт, передбачених Граничними тарифами на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язаних з використанням радіочастотного ресурсу України, затверджених Рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України (далі – НКРЗ) 02.03.2006р №217 (далі – Граничні тарифи №217) і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.03.2006р. за №329/12203. Пізніше, в зв'язку з введенням в дію Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язаних з використанням радіочастотного ресурсу України та виділенням номерного ресурсу, затверджених Рішенням НКРЗ 11.12.2008р №1256 (далі – Тарифи №1256) і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.12.2008р. за № 1238/15929, сторонами підписана додаткова угода №1 від 04.01.2009р. Договір укладено відповідно до вимог Закону України «Про радіочастотний ресурс України» від 01.6.2000р. № 1770-ІІІ (далі – Закон №1770). Невід’ємною частиною цього договору є Додаток №1, в якому вказано перелік радіоелектронних засобів зв`язку (далі - РЕЗ) Замовника та вартість робіт (послуг) відносно цих РЕЗ за один календарний рік. Згідно п.4.4 договору «Перелік РЕЗ Замовника і вартість робіт з технічного радіоконтролю параметрів випромінювання РЕЗ та електромагнітної сумісності (далі - ЕМС) РЕЗ за один календарний рік з урахуванням податку на додану вартість, що розраховується відповідно до законодавства України, визначені в Додатку №1, який складається на момент оформлення дозволів та є невід'ємною частиною Договору. У випадку зміни кількості РЕЗ, що експлуатуються Замовником, Виконавець робить відповідний перерахунок суми оплати робіт з технічного радіоконтролю параметрів випромінювання РЕЗ та ЕМС РЕЗ з внесенням змін у Додаток №1». На виконання п.4.4 Договору позивач, при кожній зміні кількості РЕЗ, на які відповідач отримував дозволи на експлуатацію, направляла уточнений Додаток №1 на адресу відповідача. Але відповідач, незважаючи на те, що договір укладено на всі види РЕЗ, відмовлявся підписувати Додаток №1 в редакції позивача, мотивуючи тим, що відносно РЕЗ мовлення він не є користувачем радіочастотного ресурсу і сплату за радіочастотний моніторинг здійснювати не повинен. 08.5.2009р позивач на виконання п.4.4 Договору вихідним №43-06/1965 направив на адресу відповідача уточнений варіант Додатку №1 з переліком РЕЗ, на які на той час відповідачу було видано дозволи на експлуатацію РЕЗ. Але відповідач надіслав на адресу позивача протокол розбіжностей до Додатку №1, яким останній визнав збільшення кількості РЕЗ радіорелейного зв`язку до 10 шт. з відповідним збільшенням вартості робіт (послуг), та заперечує проти включення в Додаток № 1 РЕЗ мовлення типу FTV-210, TXUP-100, TXVP-100, TPA-30 загальною кількістю 5 штук по статті/позиції тарифів 36-1 = 178,30 грн., відносно яких ДП РТПЦ АРК має дозволи на експлуатацію ТБ-13432051 від 13.08.2008г., №ТБ-13432067 від 10.10.2008г., ТБ-13432074 від 07.11.2008г., №ТБ-13432063 від 25.12.2008г., №ТБ-13432077 від 01.04.2009г. терміном дії по 2010-2012рр, що стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.

У судовому засіданні, що відбулося 08.9.2009р, інтереси позивача представляли Шевченко – ю/к, Романько – заступник начальника, Фіщенко - начальник відділу, довіреності у справі, а інтереси відповідача - Полетаєва - представник, довіреність у справі.

Представник позивача 08.9.2009р у судовому засіданні надав суду пояснення від 08.9.2009 р., відповідно до якого додатково обґрунтовує позовні вимоги, та у якому зазначено, що у тексті договору, укладеного між сторонами, була передбачено обов’язок відповідача відносно оплати робіт виконавця в розмірах та строки, передбачені договором, а саме, до 15 числа поточного місяця на підставі дозволів з моменту їх видачі та до моменту зняття радіоелектронних засобів з обліку, перелік яких відображено у додатку №1 до договору. У тексті самого договору сторонами досягнуто угоду та п. 4.4 регламентує порядок перерозрахунку, права та обов’язки позивача на внесення змін у додаток №1 у разі змін обставин – змін кількості радіоелектронних засобів, що підтверджується документально – дозволами, виданими на ім’я відповідача на право експлуатації цих засобів.

У судовому засіданні оголошувалися перерви на 06.10.2009р, 14.10.2009р, 10.11.2009р та 03.12.2009р.

24.9.2009 р. до ГС АР Крим від Державного підприємства "Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим надійшов відзив від 21.9.2009 р. №2511, у якому зазначено, що позивач не має права вимоги від позивача на підписання додатку до договору.

06.10.2009 р. від позивача на адресу ГС АР Крим надійшло пояснення від 05.10.2009 р. №43-05/4933, у якому зазначено, що збільшення суми договору обґрунтовано та підлягає задоволенню. Відповідач не визнає вимоги позивача, посилаючись на те, що він не є користувачем радіочастотного ресурсу по позиціях, вказаних позивачем з наступних причин: мовлення (телерадіомовлення) – створення (комплектування та/або пакетування) і розповсюдження програм, пакетів програм, передач з використанням технічних засобів телекомунікацій для публічного приймання за допомогою побутових теле- та радіоприймачів у відкритий спосіб чи за абонентну плату на договірних засадах (ч.1 ст. Закону №3759); канал мовлення – сукупність технічних засобів мовлення (кабельного, оптичного, радіозв'язку), призначених для розповсюдження теле- та/чи радіопрограм на територію, що визначається параметрами цих засобів, які забезпечують трансляцію в реальному часі однієї телерадіопрограми (ч.1 ст.1 Закону №3759); ліцензія на мовлення – документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж (ч.1 ст.1 Закону №3759); відповідно до ст.1, п. 2 ч.4 ст.5, ч.2 ст.30, п.5 ст.31, ст.24, ст.50 Закону №1770 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, видавши телеорганізації ліцензію на мовлення, тим самим визначила її користувачем радіочастотного ресурсу; відповідач здійснює свою діяльність на підставі ліцензій на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення та радіомовлення, отримує дозволи на експлуатацію РЕЗ телерадіомовлення згідно Рішенню НКРЗ від 10 червня 2008 №1061, але не є суб`єктом оплати збору за користування РЧР та радіочастотний моніторинг.

6 жовтня 2009 року судове засідання після перерви було продовжено за участю тих же представників сторін.

14.10.2009 р. від позивача на адресу ГС АР Крим надійшло пояснення на відзив від 13.10.2009р. №43-05/5080, у якому зазначено, що відповідач є користувачем радіочастотного ресурсу.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду додатковий відзив на позовну заяву від 14.10.2009 р. б/н, у якому зазначено, що право на розповсюдження телерадіопрограм надається тільки телерадіокомпаніям згідно ліцензій, які й повинні оплачувати користування радіочастотним ресурсом України та оплачувати радіочастотний моніторинг. А також вказує, що не розповсюджує телепрограми із застосуванням власних РЕЗ, а надає телерадіокомпаніям телекомунікаційні послуги з експлуатаційно-техничного обслуговування РЕЗ мовлення відповідно до договорів №4-210/9 від 12.12.2006р. з ЗАТ «ТРК «Україна»; №30/13-06 від 25.10.2006р з ВАТ «Київтелемонтаж», № 4-208/10 від 01.01.2007р. з ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», №1/01-2008/3-С/2008 від 28.12.2007р. з АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація (Інтер)» на підставі ліцензій НКРЗ АБ 3 222661, АБ №222694, АБ №222662, АБ №222695 на техничне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного радіомовлення на території АРК та на території м. Севастополя. Також відповідач наполягає на тому, що саме видачею ліцензії на мовлення Національна рада згідно ст.50 Закону №1770 визначає користувача РЧР.

14 жовтня 2009 року після перерви судове засідання було продовжено за участю тих же представників сторін, інтереси відповідача також представляв Гордеєв (довіреність у справі).

10 листопада 2009р судове засідання відбулося за участю тих же представників позивача, інтереси відповідача представляв лише Гордеєв.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення сторін, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами укладений договір від 01.7.2008р. за №01190126/79 на виконання робіт, передбачених Граничними тарифами на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язаних з використанням радіочастотного ресурсу України. 4 січня 2009 року сторонами підписана додаткова угода до договору від 01.7.2008р за №01190126/79. Відповідно до даної угоди, предметом договору являється виконання виконавцем робіт, які передбачені Тарифами на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов’язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу, затверджені Рішенням Національної комісії України з питань регулювання зв’язку №1256 від 11.12.2008р і зареєстровані у Міністерстві юстиції України 25.12.2008р за №1238/15929 (далі – Тарифи), а Замовник приймає і сплачує виконані роботи у порядку і на умовах, передбачених даним Договором. Також були внесені зміни у терміни: технічний радіоконтроль на радіочастотний моніторинг, Граничні тарифи на Тарифи. Згідно Договору, Виконавець (далі - УДЦР) виконує роботи, які передбачені Тарифами на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язаних з використанням радіочастотного ресурсу України та виділенням номерного ресурсу, затв. Рішенням Національної комісії України з питань регулювання зв'язку №1256 від 11.12.2008р., а Замовник (далі - РТПЦ АРК) приймає і сплачує виконані роботи щодо здійснення радіочастотного моніторингу, забезпечення електромагнітної сумісності РЕЗ, які експлуатує Замовник відповідно до дозволів на експлуатацію.

Розрахунки між позивачем і відповідачем за роботи за Договором проводяться згідно діючим Тарифам №1256 шляхом перерахування суми, пред’явленої в платіжному документі на розрахунковий рахунок позивача. (п.4.1).

Позивач проводить нарахування за роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ відповідача за статтями Тарифів на підставі виданих йому дозволів на право експлуатації РЕЗ з моменту їхньої видачі і до моменту зняття РЕЗ з обліку у встановленому порядку або анулюванні дозволів на право експлуатації РЕЗ. (п.4.2).

Перелік РЕЗ відповідача і вартість робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ за один календарний рік з урахуванням податку на додану вартість, що розраховується відповідно до законодавства України, визначені у Додатку №1, що складається на момент оформлення дозволів та є невід'ємною частиною Договору. (п.4.4).

У випадку зміни кількості РЕЗ, що експлуатуються відповідачем позивач робить відповідний перерахунок суми оплати робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ з внесенням змін у Додаток 1.

Позивачем спрямований на адресу відповідача додаток №1 до договору від 01.7.2008р за №01190126/79. Відповідач підписав додаток №1 до вищенаведеного договору з протоколом розбіжностей, виключивши з доповнення розділ 2, а саме: «Вид зв’язку «Аналогове телевізійне мовлення» - радіоелектронні засоби типу FTV-210, TXUP-100, TXVP-100, TPA-30», свою незгоду відповідач мотивує тим, що він не являється користувачем радіочастотного ресурсу.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України, що встановлює шляхи захисту прав суб'єктів господарювання, кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів у тому числі шляхом визнання наявності прав.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнанні або заперечування. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Способи захисту цивільних прав і інтересів перераховані в ч. 2 ст. 16 ЦК України, крім того, згідно ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, встановленим договором або законом.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та про те, що вини підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Згідно ст. 1 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» №1770-ІІІ від 01.6.2000р. користування радіочастотним ресурсом - діяльність, пов'язана із застосуванням радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, що випромінюють електромагнітну енергію в навколишній простір у межах радіочастотного ресурсу; користувач радіочастотного ресурсу - юридична або фізична особа, діяльність якої пов'язана з користуванням радіочастотним ресурсом відповідно до законодавства; присвоєння смуг, номіналів радіочастот - реєстрація дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв у реєстрі присвоєнь смуг, номіналів радіочастот з визначенням смуги, номіналу радіочастот, параметрів випромінювання та умов експлуатації конкретного радіоелектронного засобу.

          Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 30 ЗУ №1770 користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на підставі: ліцензій на мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для розповсюдження телерадіопрограм телерадіоорганізаціями;

Також відповідно до ЗУ «Про телебачення та радіомовлення» від 21.12.1993р. № 3759-ХІІ (далі – Закон №3759) ч. 9 ст. 23 ліцензія на мовлення, видана Національною радою, є єдиним і достатнім документом, що надає ліцензіату право відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, користуватися каналами мовлення за умови наявності у володільців радіоелектронних засобів передбачених законом дозволів на їх експлуатацію.

Відповідно до п. 1, 2 та 6 ст. 41 ЗУ №1770 висновок щодо електромагнітної сумісності у смугах частот загального користування надається УДЦР у порядку, визначеному НКРЗ. Висновок щодо електромагнітної сумісності у смугах частот спеціального користування надає Генеральний штаб Збройних Сил України. Затверджені ЦОВЗ методики розрахунків електромагнітної сумісності є обов'язковими для Генерального штабу Збройних Сил України та УДЦР. Висновок дає право на встановлення, монтаж конкретних радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв з визначеними умовами. Висновок щодо електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів мовлення надається на підставі подання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. До подання додається заявка, форма якої встановлюється НКРЗ.

Відповідно до ч. 1, 3, 13 ст. 42 ЗУ №1770 користувачі радіочастотного ресурсу України повинні отримувати дозволи на експлуатацію відповідних радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, крім засобів та пристроїв, використання яких здійснюється на бездозвільній основі відповідно до цього Закону. Дозволи на експлуатацію у смугах радіочастот загального користування видає УДЦР. Дозволи на експлуатацію у смугах радіочастот спеціального користування видає Генеральний штаб Збройних Сил України. Дозвіл на експлуатацію видається на кожний окремий радіоелектронний засіб або випромінювальний пристрій.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 24 ЗУ №1770 Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення визначає відповідно до законодавства про радіочастотний ресурс України користувачів радіочастотного ресурсу України у смугах радіочастот, виділених для каналів мовлення, мереж мовлення;

Згідно з ч. 2 ст. 50 ЗУ №1770 Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення визначає відповідно до законодавства про радіочастотний ресурс України користувачів радіочастотного ресурсу України у смугах радіочастот, виділених для телерадіомовлення.

Згідно ч. 4 ст. 19 Закону №1770 радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального та спеціального користування здійснюється за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу.

Згідно ст.16 Закону №1770 Позивач – Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" відноситься до сфери управління НКРЗ, здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується НКРЗ, і виконує роботи та надає послуги на договірних засадах. Частиною 4 ст. 16 цього закону закріплено обов`язок УДЦР на договірних засадах здійснювати роботи та надавати послуги, перелік та тарифи на які затверджуються НКРЗ у встановленому порядку. Повноваження позивача поширюються на користувачів радіочастотного ресурсу України, які діють у смугах радіочастот загального користування, позивач зобов`язаний здійснювати радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 16 та ч. 2, ч. 4 ст. 19 Закону № 1770 від 01.6.2000р. Змістом Тарифів на роботи (послуги) УДЦР, пов`язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу, затверджених рішенням НКРЗ від 11.12.2008р. №1256, зокрема пунктом 3.1. передбачено, що роботи з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, випромінюючих пристроїв у смугах радіочастот загального користування виконує ДП УДЦР на платній основі за господарськими договорами з користувачами радіочастотного ресурсу, а пунктом 3.6. передбачено, що у разі, якщо дозвіл на експлуатацію РЕЗ або ВП було отримано користувачем РЧР у поточному місяці, вартість робіт з радіочастотного моніторингу сплачується за повний місяць, у разі припинення користувачем РЧР експлуатації РЕЗ або ВП вартість робіт з радіочастотного моніторингу сплачується за повний поточний місяць, тобто діючим законодавством України у сфері регулювання радіочастотним ресурсом чітко визначено, що сплата залежить від наданих суб`єкту дозволів на експлуатацію РЕЗ або ВП.

На день розгляду спору судом встановлено, що дозволи, надані на ім`я відповідача відносно спірних РЕЗ є діючими, відповідач щодо анулювання цих дозволів не звертався, з позовом про визнання умов укладеного між сторонами договору недійсними не звертався, спірні РЕЗ належать відповідачеві, ці обставини були підтверджені представниками відповідача при розгляді справи у суді.

Судом встановлено, що Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення 19.5.2009р. за № 16а/1225 направила до УДЦР подання про видачу висновків та дозволів на експлуатацію телевізійних передавачів ДП РТПЦ Автономної Республіки Крим, які використовуються для розповсюдження програм ДТРК «Крим» відповідно до ліцензії НР-0090-м від 23.7.2003р. на мовлення, наданій ДТРК «Крим».

На запити позивача та суду Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення роз`яснила, що відповідно до ст. 5 та 57 ЗУ «Про радіочастотний ресурс України» загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, які здійснюють розповсюдження телерадіопрограмм із застосуванням власних або орендованих радіоелектронних засобів, сплачують щомісячний збір за користування радіочастотним ресурсом України від дати видачі дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів. Стаття 42 цього закону зазначає, що користувачі радіочастотного ресурсу повинні отримувати дозволи на експлуатацію відповідних радіоелектронних засобів. Дозвіл на експлуатацію РЕЗ це документ, який засвідчує право власника конкретного радіоелектронного засобу на його експлуатацію (ст. 1 ЗУ о РЧР). В разі надання послуг з розповсюдження програм власними або орендованими радіоелектронними засобами мовлення, користувачем ресурсу є суб`єкт господарювання, який надає такі послуги».

          На вимогу суду відповідачем, а також позивачем надані та додані до матеріалів справи копії контракту на виконання державного замовлення на трансляцію телерадіопрограм ДТРК «Крим», вироблених для державних потреб на 2009р. від 26.02.2009р., укладеного ДП РТПЦ АРК та ДТРК «Крим», предметом якого є розповсюдження (трансляція) ДП РТПЦ АРК телепрограм ДТРК «Крим», яке виконується технічними засобами, зазначеними у додатку №1 до контракту, у тому числі і спірними (5 шт.): телебачення - типу TXTU-100, розташованому у кварталі Єгудина в с. Петрівка АРК, типу TPA-30 по вул. Крайньої,20 у м. Джанкої АРК, типу TXVP-100 по вул. Орджонікідзе, 144 у м. Керчі АРК, типу TXUP-100 по вул. Сергєєва-Ценського, 13 у м. Алушті АРК, типу FTV-210 у с. Дачне Судакської міськради АРК відносно яких ДП РТПЦ АРК одержав відповідні дозволи №№ ТБ-13432077, ТБ-13432067, ТБ-13432063, ТБ-13432074, ТБ-13432051, що діють до 2010-2012рр.

          Судом встановлено та підтверджено відповідачем у ході розгляду справи наданий Контракт є діючим.

Дозволи на експлуатацію власники РЕЗ отримують у відповідності із Положення про надання висновків щодо електромагнітної сумісності та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів №46 від 12.08.2005р. із змінами, внесеними Рішенням НКРЗ №1061 від 10.06.2008р., зареєстрванними в Міністерстві юстиції України 08.07.2008р. за №614/15305.

Згідно п.1.5 вказаного Положення Висновок щодо ЕМС РЕЗ та дозвіл на експлуатацію РЕЗ телерадіомовлення отримує: суб’єкт господарювання, який є власником РЕЗ мовлення і розповсюджуватиме програми мовлення за договором (угодою) з телерадіокомпанією, яка має ліцензію на мовлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Згідно з Розділом 5 Положення про надання висновків щодо електромагнітної сумісності та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів, затв. Рішенням №46 від 12.8.2005р. користувач повинен додержуватися вимог законодавства, державних стандартів, нормативно-правових актів та нормативно-технічних документів, чинних у сфері користування радіочастотним ресурсом України, своєчасно та в повному обсязі вносити до Держбюджету щомісячний збір за користування радіочастотним ресурсом України, а також плату УДЦР за радіочастотний моніторинг, дотримуватися особливих умов дозволів на експлуатацію РЕЗ

Як встановлено судом на момент розгляду судом заявлених позовних вимог є чинною постанова Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №10/198 від 25.02.2009р., у якої адміністративний суд дійшов до висновку, що рішення Національної комісії з питань регулювання зв'язку України №1061 від 10.6.2008 є законним, підстав для визнання його не чинним немає.

Відповідач також не заперечував дії п. 1.5 вищевказаного Положення у редакції рішення НКРЗ №1061 від 10.06.2008р., та розповсюдження усіх вимог цього Положення на ДП РТПЦ АРК при отриманні дозволів на експлуатацію РЕЗ, власником яких відповідач є и які він використовує у своїй господарський діяльності, у тому числі відповідно з Контрактом з ДТРК «Крим».

Згідно п. 1.12. Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, затв. Рішенням НКРЗ №1599 від 16.7.2009р. дані щодо виданих (анульованих) дозволів на експлуатацію РЕЗ (ВП) враховуються шляхом внесення змін у додаток до договору, при цьому у відповідності п. 1.8, 1.9, 1.10 Положення про радіочастотний моніторинг: оплата робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом, здійснюється користувачами РЧР щомісячно на підставі договору з УДЦР відповідно до законодавства. Кожний користувач РЧР укладає з УДЦР договір про проведення радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування. Договір про проведення радіочастотного моніторингу підписується повноважними представниками сторін не пізніше тридцяти календарних днів від дня видачі УДЦР заявникові першого дозволу на експлуатацію РЕЗ (ВП).

Тобто судом встановлено, що діючим законодавством України у сфері користування радіочастотним ресурсом передбачено не пізніше 30 днів укладення договору та обов`язковість укладення договору відносно РЕЗ на які надані дозволи, і не встановлено обмежень щодо РЕЗ відносно їх типу і т.п.

Також судом встановлено, що умови договору від 01.7.2008р. за №01190126/79, який укладено між позивачем і відповідачем відносно обов'язку позивача проведення перерахунку суми оплати за роботи, внесення змін у Додаток №1 у зв'язку зі зміною кількості радіоелектронних засобів зв'язку (п.4.4 договору №01190126/79), є діючими на момент розгляду спору по суті.

Згідно з ч. 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання й інші учасники господарських відносин зобов'язано виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а при відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання - у відповідності вимогами, які в певних умовах звичайно висуваються. Кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, з огляду на інтереси іншої сторони й забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України зміна договору здійснюється у той же формі, як і договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом, або не слідує із звичаїв ділового обігу.

Стаття 188 Господарського кодексу України встановлює такий же порядок внесення змін в умови договору, а саме: сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Аналогічна позиція прописана у ст. 11 ГПК України, де зазначено, що підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Відповідно до ч.5 ст..188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Посилання відповідача відносно того, що у даному разі підлягають застосуванню вимоги ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993р. № 3759-ХІІ та ЗУ «Про телекомунікації» спростовуються наступним:

Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ № 3759 дія цього Закону поширюється на відносини між суб'єктами діяльності в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від їхньої форми власності, мети створення, виду статутної діяльності, а також від способу розповсюдження телерадіопрограм та передач, розрахованих на масове приймання споживачами.

Крім того, згідно з ч. 10 ст. 22 ЗУ №3759 порядок користування радіочастотним ресурсом для потреб телерадіомовлення, забезпечення електромагнітної сумісності, розміщення і експлуатації радіоелектронних засобів мовлення визначається Законом України "Про радіочастотний ресурс України".

Тобто сам ЗУ № 3759 на терміни та вимоги якого посилається відповідач в обґрунтування своєї позиції чітко визначає, що умови користування радіочастотним ресурсом для потреб телебачення (мовлення) регулюються спеціальним законом, яким є ЗУ «Про радіочастотним ресурс».

          Також не є обґрунтованими і посилання відповідача на ЗУ «Про телекомунікації» від 18.11.2003 № 1280-ІV, тому що відповідно до положень ст. 71 ЗУ № 1280: Розподіл і використання радіочастотного ресурсу України для здійснення діяльності у сфері телекомунікацій проводиться відповідно до Закону України "Про радіочастотний ресурс України"., тобто даний закон також має стосовно користування радіочастотним ресурсом відсилочну норму до спеціального законодавчого акту – ЗУ «Про радіочастотний ресурс».

          Суд враховує, що відповідно до ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» у ліцензії на мовлення вказуються загальні характеристики каналу мовлення (ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993р. № 3759-ХП ст.27 ч.3).

Ліцензія на мовлення, видана Національною радою, є єдиним і достатнім документом, що надає ліцензіату право відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, користуватися каналами мовлення за умови наявності у володільців радіоелектронних засобів передбачених законом дозволів на їх експлуатацію (ЗУ Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993р. № 3759-ХП ст.23 ч.9).

Технічну розробку каналу мовлення або мережі мовлення здійснює телерадіоорганізація, яка отримала ліцензію на мовлення, або визначені нею суб'єкти господарювання відповідно до вимог законодавства про телекомунікації та про радіочастотний ресурс України. (ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993р. № 3759-ХП ст.22 ч.3).

Порядок користування радіочастотним ресурсом для потреб телерадіомовлення, забезпечення електромагнітної сумісності, розміщення і експлуатації РЕЗ мовлення визначається Законом України "Про радіочастотний ресурс України" – Закон №1770.

Закон №1770 встановлює правову основу користування радіочастотним ресурсом України, визначає повноваження держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов'язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України.

Згідно статті 1 Закону №1770 користування радіочастотним ресурсом - діяльність, пов'язана із застосуванням радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, що випромінюють електромагнітну енергію в навколишній простір у межах радіочастотного ресурсу, а користувач радіочастотного ресурсу - юридична або фізична особа, діяльність якої пов'язана з користуванням радіочастотним ресурсом відповідно до законодавства.

Згідно ст.5 Закону №1770 суб'єкти господарювання, які здійснюють розповсюдження телерадіопрограм із застосуванням власних або орендованих радіоелектронних засобів; віднесені до загальних користувачів радіочастотного ресурсу України та у відповідності із ст.30 Закону №1770 користування радіочастотним ресурсом України здійснюють на підставі ліцензій на мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та дозволів на експлуатацію РЕЗ.

Дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою – документ, який засвідчує право власника конкретного радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою на його експлуатацію протягом визначеного терміну в певних умовах (ст.1 Закону №1770).

Як вже зазначалося, дозволи на експлуатацію власники РЕЗ отримують у відповідності із Положенням №46 із змінами, внесеними Рішенням НКРЗ №1061 від 10.06.2008р., зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2008р. за №614/15305.

Згідно п.1.5 вказаного Положення Висновок щодо ЕМС РЕЗ та дозвіл на експлуатацію РЕЗ телерадіомовлення отримує: суб’єкт господарювання, який є власником РЕЗ мовлення і розповсюджуватиме програми мовлення за договором (угодою) з телерадіокомпанією, яка має ліцензію на мовлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

До заяви про видачу висновку щодо ЕМС РЕЗ телерадіомовлення додається подання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Із заявою про видачу дозволу на експлуатацію РЕЗ мовлення до УДЦР звертається суб’єкт господарювання, який планує експлуатувати власні або орендовані РЕЗ для розповсюдження телерадіопрограм на підставі відповідної ліцензії на мовлення. Для РЕЗ телерадіомовлення до заяви додаються: копія ліцензії на мовлення - якщо розповсюдження програм телерадіомовлення здійснюватиме власник цієї ліцензії, або копія угоди з власником ліцензії на мовлення та копія цієї ліцензії - якщо розповсюдження програм телерадіомовлення здійснюватиме Заявник на підставі угоди з власником зазначеної ліцензії на мовлення (Рішення НКРЗ №46 п.3.2,4.2, 4.3).

Згідно ч.2 ст.6 Закону №1770 користувачі радіочастотного ресурсу України зобов’язані: дотримуватися стандартів, норм і правил використання радіочастотного ресурсу України; дотримуватися умов, визначених у ліцензіях на користування радіочастотним ресурсом України та в дозволах на експлуатацію; вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому НКРЗ порядку плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування.

Виходячи з викладеного зміст чинних норм: встановлює умови користування радіочастотним ресурсом; визначає користувачем радіочастотного ресурсу власника РЕЗ; зобов’язує власника РЕЗ користуватись радіочастотним ресурсом на підставі відповідних ліцензій і дозволів на експлуатацію.

Відповідач є власником РЕЗ телевізійного мовлення, зокрема один FTV-210, розміщений за адресою м.Судак, с.Дачне, вежа РТПЦ, один ТРА-30, розміщений за адресою м.Джанкой, вул.Крайня, б.20, один TXVP-100, розміщений за адресою с.Петрівка, квартал Єгудіна,13 та два TXUP-100, розміщені за адресами м.Алушта, вул.Сергієва-Ценського, б.13 і м.Керч, вул.Орджонікідзе, б.144 відповідно до виданих дозволів на їх експлуатацію №ТБ-13432051 від 13.08.2008, №ТБ-13432067 від 10.10.2008, №ТБ-13432074 від 07.11.2008, №ТБ-13432063 від 25.12.2008, №ТБ-13432077 від 01.04.2009, які використовує у своїй діяльності для розповсюдження програм мовлення у відповідності із статтями 5, 30, 41, 42 Закону №1770 на підставі Контракту на виконання державного замовлення та трансляцію телерадіопрограм ДТРК «Крим».

В особливих умовах дозволів, які отримав відповідач у відповідності з вище наведеними законодавчими актами, визначено: п.5 Оплата робіт за радіочастотний моніторинг і забезпечення ЕМС РЕЗ здійснюється відповідно діючим Тарифам на роботи (послуги) ДП УДЦР, пов’язані з користуванням РЧР України.

Відповідач відмовляється підписувати Додаток №1 до договору на підставі того, що не є користувачем радіочастотного ресурсу, не зважаючи на те, що отримав відповідні дозволи на експлуатацію власних РЕЗ.

Посилання відповідача у своєму відзиві на те, що право на розповсюдження телерадіопрограм згідно Закону України «Про телебачення і радіомовлення» надається тільки телерадіокомпанії, яка є власником ліцензії на мовлення не є правомірним, тому що порядок користування радіочастотним ресурсом для потреб телерадіомовлення, забезпечення електромагнітної сумісності, розміщення і експлуатації радіоелектронних засобів мовлення визначається Законом України "Про радіочастотний ресурс України", на що є посилання в ч.10 ст.22 Закону №3759.

Додаток №1 до договору у редакції позивача відповідає умовам діючого між сторонами договору і містить лише ті РЕЗ, на які відповідач отримав дозволи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення»: передача (телерадіопередача) - змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт; програма (телерадіопрограма) - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення.

ДП РТПЦ АРК не є цією особою, котра має право створювати інформаційний продукт, тобто не є телерадіорганізацією.

Суперечить діючому законодавству України і твердження відповідача, що суб`єктом сплати збору за користування радіочастотним ресурсом є телерадіокомпанія, тому що відповідно до ч. 6 ст. 57 ЗУ «Про радіочастотний ресурс України» інші користувачі сплачують щомісячний збір за користування радіочастотним ресурсом України від дати видачі дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів.

Отже, враховуючи вищевикладене, з метою відновлення порушеного права позивача, та приведення спірних правовідносин у відповідність з нормами чинного законодавства України, а також враховуючи, що Додаток №1 до договору відповідає умовам договору і містить лише ті РЕЗ, на які відповідач отримав дозволи, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача щодо зобов’язання внести зміни в додаток №1 до договору від 01.7.2008 р. за №01190126/79, який укладено між сторонами, з мотивів їх обґрунтованості.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України віднести на відповідача.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.9.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні.

За згодою представників сторін у судовому засіданні були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення підготовлено та підписано 04.12.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Внести зміни до договору № 01190126/79 від 01.07.2008р. укладеного між Державним підприємством «Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим» (код ЄДРПОУ 01190126, м.Сімферополь, вул.Батуріна, 13, р/р 26004257621001 у КРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», м. Сімферополь, МФО 384436) та Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» (код ЄДРПОУ 01181765, м.Київ, проспект Перемоги, 15 км) в особі Кримської філії Українського державного центру радіочастот (код ЄДРПОУ 23450734, м.Сімферополь, вул.Київська, 133, р/р 260029104 у КРД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021)

Додаток №1 до договору № 01190126/79 від 01.07.2008 станом на 30.04.2009 р. викласти у наступній редакції:

Період виставлення рахунків:

Власник: Державне підприємство Радіотелевізійний передавальний центр Автономної республікі Крим

Юридична адреса          95015, м.Сімферополь, вул.Батуріна, 13

Номер платника ПДВ 011901201296 Номер свідоцтва 00918119 Код 01190126

Поточний рахунок 26004257621001 у КРУ ЗАТ КБ "Приватбанк" МФО 384436

Примітка: сума оплати вказана згідно з “Тарифами на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов’язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу”, що затверджені рішенням Національної комісії України з питань регулювання зв’язку від 11.12.2008 р. №1256, та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25.12 2008 року за № 1238/15929.

3.          Датою внесення змін в додаток №1 вважати дату видачі відповідного дозволу на експлуатацію РЕЗ мовлення.

4.          Стягнути з Державного підприємства «Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим» (код ЄДРПОУ 01190126, м.Сімферополь, вул.Батуріна, 13, р/р 26004257621001 у КРУ ЗАТ КБ «Приватбанк», м. Сімферополь, МФО 384436) на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (код ЄДРПОУ 01181765, м.Київ, проспект Перемоги, 15 км), в особі Філії Кримська філія Українського державного центру радіочастот (код ЄДРПОУ 23450734, м.Сімферополь, вул.Київська, 133, р/р 260029104 у КРД ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021) 85.00 грн. на відшкодування витрат зі сплати держмита, 312.50грн – на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.