Рішення № 7111264, 23.11.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.11.2009Справа №2-7/5828-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ» (95010, м. Сімферополь, вул. Об’їзна дорога Ялта – Євпаторія, 20, ідентифікаційний код 34309090)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра паркету» (95026, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 9/91, кв.35, ідентифікаційний код 35737456)

Про стягнення 8 505,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача - Фоменко Т. О. – директор, протокол № 15/08 від 29.09.2008р.

Від відповідача - не з’явився.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТЦ» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра паркету» про розірвання укладеного між сторонами договору №25-05-2009 від 25.05.2009 р. та стягнення з відповідача 8505,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимогам укладеного між сторонами договору №25-05-2009 від 25.05.2009 р. відповідачем не сплачується винагорода за надану Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТЦ» згоду на розміщення рекламного матеріалу відповідача в будівлі, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ІТЦ» на праві власності. З урахуванням цього, позивач просить розірвати договір №25-05-2009 від 25.05.2009 р., стягнути суму винагороди у розмірі 3500,00 грн., а також 5005,00 грн. пені.

Відповідач у судове засідання двічі не з’явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

25.05.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТЦ» (Власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем’єра паркету» (Замовник) був укладений договір №25-05-2009, згідно з п. 1.1 якого Власник дає згоду Замовнику на розміщення рекламного матеріалу Замовника всередині будівлі над центральною вхідною групою торгівельного комплексу, який розташований за адресою: м. Сімферополь, Об’їзна дорога Ялта-Євпаторія, 20 та належить Власнику на праві власності, а замовник сплачує Власнику винагороду за використання такої згоди відповідно до умов цього Договору.

Права та обов’язки сторін визначені розділом 2 Договору. Так, Власник зобов’язаний надати Замовнику можливість вільного доступу в будівлю торгового комплексу та не перешкоджати розміщенню рекламного матеріалу Замовника протягом строку дії цього договору. Замовник, в свою чергу, зобов’язаний, зокрема, своєчасно сплатити винагороду.

Відповідно до пункту 3.1 Договору розмір винагороди, яка підлягає сплаті Замовником Власнику, складає 10500,00 грн. у тому числі НДВ 1750 грн.

П. 3.2 Договору передбачено, що Замовник сплачує винагороду частинами. Замовник зобов’язаний не пізніше п’яти банківських днів від дати підписання цього Договору сплатити частину винагороди у розмірі 3500,00 грн., у тому числі НДВ 583,33 грн. Починаючи з липня 2009 року Замовник сплачує залишок винагороди щомісячно частинами у розмірі 1750,00 грн., у тому числі НДВ 291,67 грн. але не пізніше 5 числа кожного місяця.

Відсутність рахунку не звільняє Замовника від сплати винагороди, відповідно до умов цього Договору (п.3.3 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем була надана згода на розміщення рекламного матеріалу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра паркету».

Докази невиконання позивачем цього обов’язку в матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

У той же час, відповідачем не була сплачена перша частина винагороди у сумі 3500,00 грн., у зв’язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТЦ» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра паркету» була направлена претензія №322 від 17.06.2009 р. про сплату боргу, припинення договору та необхідність здійснення демонтажу рекламної конструкції.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння міна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, не представив суду доказів сплати винагороди в сумі 3500,00 грн. Отже, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем прийнятих на себе за договором № 25-05-2009р. від 25.05.2009 р. обов’язків по сплаті винагороди, через що вимоги позивача про сплату боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 4.2 Договору сторони обумовили, що у разі несвоєчасної сплати винагороди у строки, передбачені цим Договором, Замовник сплачує Власнику пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Саме на підставі вказаного пункту договору позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра паркету» пеню у загальному розмірі 5005,00 грн.

Проте, позивачем допущені певні помилки при здійсненні розрахунку пені.

Так, статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Відповідно до ч. 1 ст. 231 названого Кодексу законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором. Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань регулюються Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Вказаний висновок суду відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній в п. 49 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».

За таких обставин, суд вважає за необхідне здійснити обчислення розміру пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, виходячи з подвійної облікової ставки Нацбанку України.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в наступних розмірах:

-          за період з 30.05.2009 р. по 14.06.2009 р. – у сумі 36,82 грн. (3500,00 грн. х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 16 дн. (кількість днів прострочення));

-          за період з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. – у сумі 122,36 грн. (3500,00 грн. х 22% : 365 дн. х 58 дн.);

-          за період з 12.08.2009 р. по 22.10.2009 р. – у сумі 141,53 грн. (3500,00 грн. х 20,5% : 365 дн. х 72 дн.);

Отже, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра паркету» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ» складає 300,71 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід мати на увазі, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Суд вважає, що допущені відповідачем порушення умов договору є істотними, оскільки в повній мірі позбавили позивача права на отримання винагороди та подальшого розпорядження нею.

Крім того, п.5.2 Договору чітко передбачено, що Власник має право на дострокове розірвання договору у випадку порушення строків сплати винагороди.

За таких обставин, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ» щодо розірвання договору №25-05-2009 від 25.09.2009 р. суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позщовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір №25-05-2009 від 25.05.2009 р., який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТЦ» (95010, м. Сімферополь, вул. Об’їзна дорога Ялта – Євпаторія, 20, ідентифікаційний код 34309090) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем’єра паркету» (95026, м. Сімферополь, вул. Гагаріна,9/91, кв.35, ідентифікаційний код 35737456).

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єра паркету» (95026, м. Сімферополь, вул.. Гагаріна,9/91, кв.35, ідентифікаційний код 35737456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЦ» (95010, м. Сімферополь, вул. Об’їзна дорога Ялта – Євпаторія, 20, ідентифікаційний код 34309090) суму винагороди у розмірі 3 500,00 грн., пеню у сумі 300,71 грн., 45,58 грн. державного мита та 105,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процес.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.