Постанова № 7111087, 26.11.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

26 листопада 2009 р. № 10/34-719 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий суддя

Судді:Борденюк Є.М.

Могил С.К., (доповідач)

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Тернопільський комбайновий завод"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.09.2009

у справі№ 10/34-719 господарського суду Тернопільської області

за позовомТОВ "Ресурс-Інвест"

доВАТ "Тернопільський комбайновий завод"

простягнення 356 203, 22 грн.,

за участю представників сторін :

позивача :не з’явились,

відповідача :не з’явились, В С Т А Н О В И В :

У квітні 2009 року до господарського суду з позовом до ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" про стягнення 225 010, 04 грн. основного боргу, 111 829, 99 грн. збитків від інфляції та 19 363, 19 грн. річних звернулось ТОВ "Парк –Сервіс".

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23 червня 2009 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2009 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначає про порушення судами норм матеріального права, на підставі чого просить суд касаційної інстанції скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції і не направляти справу на новий розгляд.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як встановлено судами, 08 лютого 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Національна екологічна компанія" (продавець) та відкритим акціонерним товариством "Тернопільський комбайновий завод" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 8, згідно з умовами якого продавець прийняв на себе зобов’язання передати у власність покупця належну йому продукцію в кількості та вартістю згідно Специфікації, а покупець - прийняти та оплатити її. Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що сума договору складає 225010,04 грн. Відповідно до положень п. 3.1 договору, оплата продукції проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів покупцем на розрахункових рахунок продавця на протязі вісімдесяти календарних днів з моменту підписання дійсного договору. При цьому, датою оплати вважається дата списання грошових коштів на користь продавця банком Покупця. Відповідно до п. 4.2 договору, поставка продукції продавцем здійснюється на умовах франко-склад зі складу продавця протягом одного дня з моменту підписання договору сторонами.

Судами з’ясовано, що 08 лютого 2006 року продавець виконав свої договірні зобов’язання, відвантажив покупцю продукцію, загальною вартістю 225 010, 04 грн., на підтвердження чого надав судам видаткову накладну №РН-0000006 від 08.02.2006 та податкову накладну № 7 від 08.02.2006. Продукція покупцем була прийнята через уповноважену особу –Ухача Володимира Антоновича, який діяв на підставі довіреності серії ЯЛУ № 772768 від 08.02.2006.

За таких обставин, на підставі наданих сторонами доказів, судами встановлено, що кінцевий строк оплати продукції покупцем –29 квітня 2006 року. Проте, всупереч умовам укладеного договору, ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" отриману продукцію не оплатив.

Як з’ясовано судами, 18 січня 2007 року між ТОВ "Національна екологічна компанія" (кредитор) та ТОВ "Ресурс-Інвест" (набувач вимоги) укладено Угоду №18/1-07 про уступку вимоги, згідно умов якої кредитор передає, а набувач приймає право вимоги за Договором купівлі-продажу від 08.02.2006 між кредитором та ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" (боржником). Пунктом 2 Угоди сторонами визначено, що набувач вимоги одержує право вимагати від боржника належного виконання таких зобов’язань: повернення несплачених матеріальних цінностей згідно специфікації № 1 до договору купівлі-продажу № 8 від 08.02.2006, або розрахунок за отриману продукцію згідно з договором купівлі-продажу № 8 від 08.02.2006 на загальну суму 225010,04 грн. в тому числі ПДВ 37501,86 грн. Згідно з п. 3 Угоди, кредитор прийняв на себе зобов’язання протягом одного календарного року з моменту підписання угоди сповістити боржника про зроблену уступку права вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 17/12/07-01 від 17.12.2007 ТОВ "Національна екологічна компанія" повідомило відповідача про заміну кредитора. Окрім того, судами встановлено, що позивач також повідомив відповідача про уступку вимоги листом № 24/12/07-1 від 24.12.2007.

23 липня 2008 року позивач направив відповідачу претензію № 65 про сплату боргу в сумі 291 095,20 грн., яку відповідач залишив без відповіді та виконання.

Вирішуючи господарський спір між сторонами справи, суди обох інстанцій керувались положеннями ст. 516 ЦК України, згідно з якою, заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Враховуючи, що позивач як набувач вимоги та кредитор виконали приписи ст. 516 ЦК України, письмово повідомили відповідача про заміну кредитора у зобов’язанні, суди визнали позовні вимоги про стягнення боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, керуючись приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, якими на боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, покладено обов’язок на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, суди попередніх інстанцій визнали наданий позивачем розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних обґрунтованим та документально підтвердженим.

До зазначеного висновку суди дійшли виходячи з того, що сторони повинні належним чином виконувати взяті на себе зобов’язання, відповідач своєчасно не сплатив заборгованість за отриманий товар, відтак, сума боргу підлягає відшкодуванню з урахуванням офіційного індексу інфляції та трьох процентів річних на загальну суму 356 203,22 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись у повному обсязі з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з приписами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поряд з цим, п. 2 Угоди визначено, позивач набув право вимоги від відповідача сплати боргу в розмірі 225 010, 04 грн. (або повернення несплачених матеріальних цінностей).

За таких обставин, судами не врахована та обставина, що позивач набув право вимоги боргу за Угодою від 18 січня 2007 року, яка набрала чинності згідно з п. 6 з моменту підписання.

Крім того, зі змісту ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України видно, що за своєю правовою природою інфляційні втрати є засобом компенсації знецінення грошових коштів за весь період прострочення, а річні - платою за користування чужими коштами за весь період такого користування.

Оскільки до 18.01.2007, тобто до моменту укладення Угоди про уступку вимоги, відповідач користувався грошовими коштами в сумі 225 010, 04 грн., право на які мав не позивач, а ТОВ "Національна екологічна компанія", безпідставним є стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних за весь заявлений період прострочення з 30.04.2006.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк виконання зобов'язання не визначено або визначено моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник зобов'язується виконати зобов'язання у семи денний строк з моменту пред'явлення вимоги.

Враховуючи, що між позивачем та відповідачем не визначено строку виконання зобов’язання, а з вимогою про сплату заборгованості позивач звернувся до відповідача лише 24.12.2007, тому, обґрунтованим є стягнення з відповідача 8063,37 грн. річних та 55 802, 48 грн. інфляційних за період з січня 2008 року по березень 2009 року. За таких обставин, рішення місцевого та постанову апеляційного судів необхідно змінити з урахуванням викладеного вище.

Щодо вимог скаржника про скасування рішення та постанови у зв’язку з недійсністю правочину про зміну кредитора, то вони не заслуговують на увагу та не спростовують висновків судів, оскільки не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Судові витрати по справі віднести на рахунок позивача та відповідача в порядку ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 23 червня 2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2009 року у справі № 10/34-719 змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ "Тернопільський комбайновий завод" (м. Тернопіль, вул. Лук’яновича 8, ідентифікаційний код 05754502) на користь ТОВ "Ресурс-Інвест" (м. Київ вул. О. Гончара 73, ідентифікаційний код 32775420) 225 010, 04 грн. основного боргу, 55 802, 48 інфляційних втрат, 8063,37 грн. 3% річних, 2 888, 76 грн. державного мита, 97, 70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовити.

Доручити господарському суду Тернопільської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддяБорденюк Є.М. Судді :Могил С.К. Самусенко С.С.