Ухвала суду № 71109041, 14.12.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2445/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Карпенко О. Л.

УХВАЛА

14.12.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Карпенка О.Л.,

суддів : Гайсюка О.В., Мурашка С.І.,

за участю секретаря Яковлєвої Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом Органом опіки і піклування Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області в особі Служби у справах дітей до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів, до ОСОБА_3 про відібрання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки над дитиною за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу Новоуклаїнського районного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Новоуклаїнського районного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2017 року, постановленою у справі справу за позовом Органом опіки і піклування Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області в особі Служби у справах дітей до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів, до ОСОБА_3 про відібрання дитини, суд прийняв заяву первісного позивача про зменшення позовних вимог, прийняв зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав і встановлення опіки над дитиною, залучив до участі у справі третіх осіб, в забезпечення позову ухвалив відібрати малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від ОСОБА_3 та передати його Службі у справах дітей Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області до вирішення судом справи по суті.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 клопоче про скасування ухвали районного суду та направлення справи до того ж суду для продовження її розгляду іншим суддею.

Клопотання заявника обґрунтовано тим, що суд розглянув заяву про забезпечення позову. яке не відповідає вимогам закону до такого виду заяв, яка є немотивованою. Суд застосував вид забезпечення позову, який не передбачений законом. Суд не навів мотивів свого рішення.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції заявник та його представник, ОСОБА_4, підтримали подану апеляційну скаргу. крім того. заявник пояснила, що вона опікувалася і опікується дитиною, створила вісі необхідні для цього умови. Відібрання у неї дитини суперечитиме інтересам дитини і може негативно психологічно вплинути га неї.

Представник позивача за первісним позовом, ОСОБА_5, у судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, надала суду усні та письмові пояснення стосовну вирішуваного судом питання.

Представник третьої особи, Рівненської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_6, заперечила проти доводів апеляційної скарги висловила думку про необхідність відібрання дитини сім`ї в яку дитину було тимчасово влаштовано для подальшого влаштування у комунальний заклад.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника та представників, дослідивши надіслані судом першої інстанції копії матеріалів цивільної справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Так, як відповідно до ст. 293 ЦПК України, ухвали суду першої інстанції про прийняття заяви позивача про зменшення позовних вимог, прийняття зустрічного позову та залучення до участі у справі третіх осіб окремому від рішення суду оскарженню в апеляційному порядку не підлягають, апеляційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в цих частинах.

Звертаючись до суду з позовом, Орган опіки і піклування посилався на те, що мати дитини, ОСОБА_7, без поважних причин не виконує свої батьківські обв’язки, а тому підлягає позбавленню цих прав. ОСОБА_3, в сім`ю якої було тимчасово влаштовано малолітнього ОСОБА_2, ігнорує вимоги позивача про повернення дитини для її подальшого влаштування.

23 листопада 2017 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом відібрання дитини у ОСОБА_3 та передачі дитини позивачу.

В порушення припису ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову позивачем не зазначено причини, у зв’язку з якими є необхідним вжиття такого заходу до вирішення спору.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на задовільні умови проживання дитини в сім`ї ОСОБА_3, дитина фактично перебуває у цієї особи без відповідних законних підстав. Суд вважав, що для забезпечення безпеки дитини, вона підлягає відібранню у відповідача з передачею органу опіки і піклування.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Вимоги ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості рішення суду поширюється і на ухвали суду.

Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що всупереч п. 3 ч. 1 ст. 210 ЦПК ухвала суду першої інстанції в частині вирішення питання забезпечення позову не є достатньо мотивованою.

Суд не навів у своєму рішенні ризики, які можуть настати в разі невжиття заходів забезпечення позову, а саме: в чому полягає неможливість або утруднення виконання у майбутньому можливого рішення суду про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки над дитиною чи її відібрання від ОСОБА_3 Суд не навів доказів, які б вказували на наявність загроз для безпеки дитини або ухилення ОСОБА_3 від виконання рішення.

Поза увагою суду лишилися ті обставини, що дитина була влаштована в сім`ю відповідача за рішенням органу опіки та піклування (а.с. 17, 133, 134) прийнятому відповідно до Порядку проведення органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМ України від 24 вересня 2008 року № 866.

ОСОБА_3 створила прийомну сім`ю для інших дітей та має задовільні умови для виховання малолітнього ОСОБА_8, прийняла його і всіляко опікується ним, що підтверджується атами огляду її житлово-побутових умов, довідкою лікарні.

20 листопада 2017 року головою Новукраїнської РДА видано розпорядження № 405-р «Про тимчасове влаштування малолітнього ОСОБА_2 до комунального закладу «Кіровоградський обласний спеціалізований будинок дитини нового типу». Цим розпорядженням було порушено питання перед департаментом охорони здоров’я Кіровоградської ОДА щодо влаштування дитини до вказаного закладу.

Проте дані щодо позитивного вирішення клопотання районної державної адміністрації про влаштування дитини відсутні.

Як вбачається з довідки КЗ «Кіровоградський обласний спеціалізований будинок дитини нового типу», на час прийняття судом рішення про забезпечення позову будинок дитини не мав змоги прийняти дитину.

В той же час, відповідно до п. 31 Порядку проведення органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМ України від 24 вересня 2008 року № 866, ОСОБА_2 вважається тимчасово влаштованим у сім`ю громадян України

Колегія суддів вважає, що вжите судом забезпечення позову суперечило інтересам дитини з урахуванням створення в прийомній сім`ї ОСОБА_3 умов для виховання дитини та відсутності можливості її влаштування у дитячий комунальний заклад, переваги сімейного виховання над формами виховання у інтернат них закладах.

Крім того, поклавши в основу оскаржуваного судового рішення висновок про безпідставність перебування малолітнього ОСОБА_2 у ОСОБА_3 та вирішивши питання про його вилучення, суд фактично вирішив пред’явлений Органом опіки і піклування позов.

Суд також не врахував, що малолітній ОСОБА_2 був знятий з обліку, як дитина позбавлена батьківського піклування у зв’язку з прийняттям органом опіки рішення про відмову від позову про позбавлення матері батьківських прав. А відповідно до ч. 2 ст. 162 СК України право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, належить батькам.

З таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції, в частині вирішення питання забезпечення позову, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви Органу опіки та піклування про забезпечення позову шляхом відібрання дитини.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Новоуклаїнського районного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2017 року в частині вирішення питання про забезпечення позову скасувати і постановити нову ухвалу.

В задоволенні заяви Органом опіки і піклування Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області в особі Служби у справах дітей про забезпечення позову відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)