Постанова № 71108022, 19.12.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/3223/16-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/5093/17 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 26 19.12.2017

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Іванової І.В., Гуля В.В.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 вересня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»(надалі позивач та/або Банк) звернувся з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної (далі по тексту - «Кредитний договір»), відповідно до умов якого Банк зобов'язувався надати останньому грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості до 400 000 дол. США зі сплатою 13,5% річних на термін до 09 червня 2023 року.

Крім того, 10 червня 2008 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір, згідно якого в іпотеку Банку було передано будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1.

В зв'язку з порушення умов Кредитного договору, позивач просив у рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору у розмірі 676 013, 40 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08.04.2016 року еквівалентно 17 442 017, 21 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 вересня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач в своїй апеляційній скарзі просила його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 11 ЦК України визначено, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно ст.ст. 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, як передбачено ст. 590 ЦК України.

Згідно ст.ст. 11, 33 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання, майновий поручитель відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання божником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 червня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/7325 (далі по тексту - «Кредитний договір»), відповідно до умов якого Банк зобов'язувався надати ОСОБА_3 грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості до 400 000 дол. США зі сплатою 13,5% річних на термін до 09 червня 2023 року.

10 червня 2008 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір №02-10/2233. В іпотеку Банку було передано будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1.

Розрахунком заборгованості підтверджується факт невиконання відповідачем умов договору та наявність боргу в розмірі 676 013,40 дол. США, що складається з: заборгованості за кредитом - 334 908,78 дол. США; заборгованості за відсотками - 341 104,62 дол. США.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач допустив неналежне виконання своїх обов'язків.

До висновку суду першої інстанції про те, що з 22 травня 2009 року Банк мав право захищати свої порушені права у визначеному законом порядку, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором звернувся лише в листопаді 2016 року тому відповідно пропустив строк позовної давності, - колегія суддів відноситься критично, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2014 року, - між банком та ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін № 1 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/7325 від 10.06.2008 року, згідно якого сторони відмінили дію п. 4.4. договору кредиту та відповідно врегулювали договірні відносини та мали на меті вирішити спір в досудовому порядку.

За таких обставин Позивач, звернувшись з даним позовом в листопаді 2016 року не пропустив строк позовної давності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 676 013,40 дол. США, що за курсом НБУ станом на 08.04.2016 року становить 17 442 017,21 грн., який підтверджується розрахунком заборгованості.

Разом з тим, звертаючись із позовом, банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки - вищенаведений будинок та земельну ділянку.

Банком також під час розгляду справи додано звіт про оцінку щодо визначення ринкової вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, згідно якого вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами становить - 4 698 219,67 гривеньта відповідно оцінка вартості земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1549 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартість якої становить - 249 962,13 гривень.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється з урахуванням положень ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Проте ч. 3 ст. 39 цього Закону передбачено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

За положеннями ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у резолютивній частині рішення суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року № 6-340цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні таких норм права.

Проте місцевий суд на зазначені положення закону уваги не звернув, не встановив дійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з кредитного та іпотечного договорів, не врахував, що неналежне виконання боржником кредитного зобов'язання порушує майнові права кредитора, які можуть бути задоволені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, через що ухвалив необґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову банку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи банку, наведені в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового про задоволення позову ПАТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача.

При таких обставинах судовий збір за подання апеляційної скарги необхідно стягнути з з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» необхідно стягнути 549 423, 55 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367,374,376 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 вересня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

У рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту ОСОБА_3 за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №10-29/7325 від 10 червня 2008 року в межах максимального ліміту заборгованості до 400 000 дол. США та має заборгованість у розмірі 17 442 017 (сімнадцять мільйонів чотириста сорок дві тисячі сімнадцять) грн. 21 коп. звернути стягнення на предмети іпотеки, - житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 463,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1549 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом їх продажу Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» від свого імені будь-якій особі-покупцеві з початковою ціною предметів іпотеки: житловий будинок - на рівні не нижче за 4698219(чотири мільйони шістсот дев'яносто вісім двісті дев'ятнадцять) грн. 67 коп., а земельної ділянки - на рівні не нижче за 249962,13 (двісті сорок девять тисяч дев'ятсот шістдесяти двох) грн. 13 коп. відповідно іпотечного договору № 02-10/2233 від 10 червня 2008 року укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 549 423, 55 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий :

Судді :