Ухвала суду № 71106384, 05.12.2017, Святошинський районний суд міста Києва

пр.№4-с/759/126/17

ун.№759/15821/14-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря Чернишук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», заінтересовані особи: ОСОБА_1, головний державний виконавець Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоренко Артем Матвійович на дії державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 р. заявник звернувся до суду із зазначеною скаргою, просить суд визнати незаконними дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоренка Артема Матвійовича при внесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.10.2016 по виконавчому провадженню №52304027; скасувати постанову головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоренка Артема Матвійовича від 04.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженню №52304027, посилаючись на ті підстави, що 03.04.2015 Святошинським районним судом м. Києва було ухвалено рішення по цивільній справі №759/15821/14-ц за позовом АТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, яким задоволено вимоги банку. Отримавши виконавчі листи по даній справі, 09.09.2016 заявник звернувся до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення коштів. 11.11.2016 АТ «Родовід Банк» отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві 04.10.2016 по ВП №52304027. Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу є те, що відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення. Заявник вважає винесену постанову про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною, оскільки державним виконавцем не здійснено усі дії які передбачені ЗУ «Про виконавче провадження». Крім того, зазначає, що оскаржувану постанову державний виконавець не направив стягувачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, у зв'язку з чим звернувся до суду з даною скаргою для захисту своїх прав та законних інтересів.

15.12.2016 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва було відмовлено у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на дії державного виконавця (а.с. 161).

01.02.2017 ухвалою Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задоволено частково. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15.12.2016 скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.192-195).

Представник заявника у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника (а.с. 204, 207).

Заінтересована особа головний державний виконавець Святошинського районного ВДВС в м. Київ ГТУЮ у м. Києві Федоренко А.М. явку свого представника не забезпечив, повідомлений належним чином (а.с. 203, 214, 217), на неодноразову вимогу суду копію виконавчої справи не надав.

Заінтересована особа ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі (а.с. 211-212, 219-220).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути скаргу без участі сторін по справі.

З'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи зі змісту ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У ході судового розгляду встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.04.2015 позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі (а.с. 100-102).

19.05.2016 рішенням Апеляційного суду м. Києва вищевказане рішення суду скасовано та ухвалено нове, яким задоволені позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» пеню у розмірі 41572 грн. 40 коп. Рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 16532 доларів США 55 центів та трьох процентів річних у розмірі 39249 грн. 69 коп. залишено без змін (а.с. 134-136).

29.07.2015 представником ПАТ «Родовід Банк» було отримано виконавчі листи по даній цивільній справі (а.с. 140).

04.10.2016 головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоренко А.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме виконавчого листа №2/759/584/15 виданий 29.07.2015 Святошинський районним судом м. Києва, у зв'язку з тим, що майно у боржника відсутнє на яке можна звернути стягнення та вжиті заходи щодо виявлення такого майна виявилось безрезультатним (а.с. 148).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконанню підлягають рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах.

Таким чином, державним виконавцем проводяться дії для виконання рішення суду у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положеньст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.

Законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження».

Статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №440, який визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим же Законом.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про державну виконавчу службу» працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Відповідно до п.п. 1.6 Наказу МУЮ «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Проаналізувавши зазначену Інструкцію та ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець має право:

- проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до Закону;

- здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності фізичними особами, фізичними особами-підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

- накладати арешти на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ;

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників-юридичних осіб або від боржників-фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконання чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника- юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Таким чином, жодним з вищевказаних прав для виконання рішення, державний виконавець не скористався, що свідчить про його бездіяльність при виконанні своїх службових обов'язків. На спростування своєї бездіяльності державним виконавцем на запити суду не надіслано копії матеріалів виконавчої справи або письмових пояснень, а тому суд розглядає зазначену скаргу при наявності тих документів які є в матеріалах цивільної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що головний державний виконавець Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоренко А.М. діяв з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому зазначена скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 10, 11, 57-65, 179, 209, 212-215, 218, 293, 383-387 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 18, 19, 31, 75 Закону України «Про виконавче провадження», -

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», заінтересовані особи: ОСОБА_1, головний державний виконавець Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоренко Артем Матвійович на дії державного виконавця задовольнити.

Визнати незаконними дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоренка Артема Матвійовича при внесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.10.2016 по виконавчому провадженню №52304027.

Скасувати постанову головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Федоренка Артема Матвійовича від 04.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженню №52304027.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

СУДДЯ: