Ухвала суду № 71103933, 06.12.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №644/855/17 Головуючий І інстанції – Горчакова О.І.

Провадження №22-ц/790/3309/17 Головуючий ІІ інстанції – Кісь П.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргоюПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 березня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

встановив:

17.02.2016 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі за текстом – ПАТ «Укрсоцбанк», позивач) звернулося до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 18.09.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 861/27/39-18/7-109, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 58 000 доларів США 00 центів, зі сплатою 12,75 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 10.09.2022 року. В забезп8ечення виконання ОСОБА_4 за договором кредиту своїх зобов’язань було укладено іпотечний договір № 861/27/39-19/7-107 від 18.09.2007 року, за яким передано в іпотеку чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 83,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

23.07.2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 861/27/39-18/8-154. Відповідно до цього кредитного договору ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 10875 доларів США 00 центів, зі сплатою 13,50 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 05.07.2018 року. В забезпечення виконання ОСОБА_4 за договором кредиту своїх зобов’язань було укладено іпотечний договір № 861/27/39-19/8-173 від 23.07.2008 року, за яким передано в іпотеку чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 83,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою господарського суду Харківської від 04.11.2010 у справі № Б-50/169-10 ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура. В процесі ліквідаційної процедури предмет іпотеки квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було реалізовано ОСОБА_5 і кошти від реалізації предмету іпотеки у процедурі банкрутства ФОП ОСОБА_4 не надходили позивачу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2014 року по справі № Б-50/169-10, з урахуванням постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 року, задоволено заяву ліквідатора ФОП ОСОБА_6; визнано недійсним аукціон з продажу квартири №53, що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Косіора, буд. 69-В, в процедурі ліквідації ФОП ОСОБА_4 від 15.06.2011 року; визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири від 14.10.2011 року.

З інформаційної довідки № 52513016 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо спірної квартири, яку отримав позивач 03.02.2016 року, ним установлено, що квартира на теперішній час належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.06.2015 року за № 1955, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Посилаючись на зазначені обставини, положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку», позивач зазначав, що ОСОБА_3 набув статусу іпотекодавця, а, з огляду на те, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитними договорами в нього станом на 18.12.2015 року виникла заборгованість у розмірі 145 132,55 доларів США (еквівалент 3 408 826,16 грн.) - за договором № 861/27/39-18/7-109 та 38 757,75 доларів США (еквівалент 910 329,43 грн.) - за договором №861/27/39-18/8-154, ПАТ «Укрсоцбанк» просило на задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк», за договором кредиту №861/27/39-18/7-109 від 18.09.2007 р. та за договором кредиту №861/27/39-18/8-154 від 23.07.2008 в сумі 4 319 155 грн. 59 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №861/27/39-19/7-105 від 18.09.2007 року та за іпотечним договором №861/27/39-19/8-173 від 23.07.2008 року на чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 83,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. КосіораАДРЕСА_2, шляхом реалізації предмета іпотеки при проведенні прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності, дійсної на час продажу.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 березня 2017 року в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує на не повне з’ясування обставин справи судом, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими. Зокрема, на думку апелянта, судом неправильно застосовано положення ст. ст. 7, 23, 33 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 526, 586, 592 ЦК України, не враховано, що іпотека є дійсною для відповідача. Також вказує, що позиція суду, що нібито відповідач є добросовісним набувачем іпотечної квартири є безпідставною.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовим розглядом встановлено, що 18 вересня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 861/27/39-18/7-109., згідно якого ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 58 000 доларів США 00 центів, зі сплатою - 12,75 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 10.09.2022 року. В забезпечення виконання ОСОБА_4 за договором кредиту від 18.09.2007 року своїх зобов’язань було укладено іпотечний договір № 861/27/39-19/7-105 від 18.09.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 3172, яким передано в іпотеку чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 83,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, 23 липня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №861/27/39-18/8-154. Відповідно кредитного договору ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 10 875 доларів США 00 центів, зі сплатою 13,50 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 05.07.2018 р. В забезпечення виконання ОСОБА_4 за цим договором кредиту своїх зобов’язань було укладено іпотечний договір № 861/27/39-19/8-173 від 23.07.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 2024 яким передано в іпотеку чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 83,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою господарського суду Харківської від 04.11.2010 у справі № Б-50/169-10 ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» скасовано арешти, накладені на майно боржника та обмеження щодо розпорядження цим майном.

В процесі ліквідаційної процедури 15.06.2011 року Товарною біржою «Правонаступник» було проведено аукціон з продажу спірної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, переможцем якого стала ОСОБА_5

Між арбітражним керуючим ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу зазначеної квартири, який був посвідчений 14.10.2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за №1197, згідно якого ОСОБА_5 отримала її (квартиру) у власність.

Згідно п. п. 5, 6 договору ліквідатор ОСОБА_9 свідчить, що квартира на час укладення договору нікому не продана, не подарована, як внесок до статутного фонду не передана, не відчужена іншим способом, не передана в заставу, не є предметом спору в суді, предметом стягнення у виконавчому провадженні, не знаходиться під арештом, забороною відчуження та в податковій заставі. Згідно з витягом від 14.10.2011 року за №33357882 з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна заборона на відчуження квартири, що є предметом цього договору, відсутня.

24.12.2012 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим №2518 (витяг з Державного реєстру правочинів №12378353), право власності на спірну квартиру набула ОСОБА_12 (покупець), продавець - ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_3 набув право власності на квартиру №53 за адресою: м. Харків, просп. Косіора, буд. 69-В, згідно договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_12 19.06.2015 року та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_13 за реєстровим №1955.

Відповідно до п. п. 5, 9 договору продавець (в особі представника за довіреністю) стверджує, що відповідна квартира, на момент укладання цього договору нікому не продана, не подарована, як внесок до статутного капіталу не передана, не відчужена іншим способом, в податковій заставі, спорі і під забороною (арештом) не перебуває, прихованих недоліків, а також прав щодо неї у третіх осіб немає. Згідно з витягом за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об’єкт нерухомого майна в порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.05. 2015 року, актуальна інформація про обтяження, іпотеки, інші речові права стосовно вказаної квартири відсутня.

При цьому, згідно наданих позивачем розрахунків, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитними договорами в нього станом на 18.12.2015 року виникла заборгованість у розмірі 145 132,55 доларів США (еквівалент 3 408 826,16 грн.) - за договором № 861/27/39-18/7-109 та 38 757,75 доларів США (еквівалент 910 329,43 грн.) - за договором №861/27/39-18/8-154, ПАТ «Укрсоцбанк» просило на задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк», за договором кредиту №861/27/39-18/7-109 від 18.09.2007 р. та за договором кредиту №861/27/39-18/8-154 від 23.07.2008 в сумі 4 319 155 грн. 59 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк», суд першої інстанції виходив з того, що, зокрема у зв’язку тим, що на момент переходуОСОБА_3 права власності на квартиру №53 за адресою: м. Харків, просп. Косіора, буд. 69-В, вказана квартира предметом іпотеки не була, а тому відповідач не набув статусу іпотекодавця, а отже, на спірну квартиру не може бути звернуто стягнення.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, вважає їх законними та обґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна. Відповідно до статті 28 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ «Про заставу» застава припиняється в разі примусового продажу заставленого майна.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (стаття 2 Закону № 1952-IV).

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Записи про обтяження погашаються на підставі актів (рішень) уповноважених на це органів або посадових осіб (стаття 26 Закону № 1952-IV).

Крім того, порядок державної реєстрації іпотек у спірний період регулювався Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 (утратив чинність 31 січня 2013 року; далі – Тимчасовий порядок).

Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду (пункт 25 Тимчасово порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 23 Закону № 898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У справі, яка переглядається, спірне майно, що було предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_4 та АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», відчужене в процесі ліквідаційної процедури боржника.

Умови та порядок відновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності – боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів установлює Закон № 2343-XII.

Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зі статтею 5 Закону № 2343-XII (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (пункт 6 частини першої статті 23 Закону № 2343-XII.

При цьому згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство, положення Закону № 2343-XII (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не передбачають.

За таких обставин особа, до якої перейшло право власності на майно, що було предметом іпотеки, але реалізоване в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяження, не набуває статусу іпотекодавця і на таке майно не може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 38, 39 Закону № 898-IV.

Відповідний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 року по справі №6-2684цс15.

Щодо доводів позивача про те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2014 року по справі № Б-50/169-10, з урахуванням постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 року, визнано недійсним аукціон з продажу квартири №53, що знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Косіора, буд. 69-В, в процедурі ліквідації ФОП ОСОБА_4 від 15.06.2011 року; визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири від 14.10.2011 року, то вони колегією суддів відхиляються, адже, на момент право власності на вказану квартиру перейшло 24.12.2012 року до ОСОБА_12, 19.06.2015 року – до ОСОБА_3

При цьому, колегія суддів також відзначає, що на момент укладення договорів купівлі продажу від 14.10.2011 року (між ОСОБА_9 та ОСОБА_12В.), від 24.12.2012 року (між ОСОБА_5 та ОСОБА_12Г.) та від 19.06.2015 року (між ОСОБА_12 та ОСОБА_3В.) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня інформація про обтяження, іпотеку та інші речові права третіх осіб на спірну квартиру, в тому числі іпотеку згідно іпотечних договорів №861/27/39-19/7-107 від 18.09.2007 року та №861/27/39-19/8-173 від 23.07.2008 року, укладених між ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсоцбанк».

Відсутні відповідні записи в державних реєстрах і на теперішній час.

Відповідно ж до ч. ч. 2, 7 ст. 3 Закону № 898-IV взаємні права і обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.

Отже, фактичні та правові підстави звернення стягнення на належну на теперішній час ОСОБА_3 квартиру № 53 адресою: м. Харків, просп. Косіора, буд. 69-В, відсутні.

Доводи апелянта про недоведеність того, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем у зв’язку відсутністю в матеріалах справи жодного платіжного документа, який би вказував на реальну оплату грошових коштів за придбання спірної квартири, також відхиляються колегією судді, адже згідно п. 4 договору купівлі-продажу від 19.06.2015 року представник продавця відповідні кошти одержала повністю ще до підписання договору.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав задоволення позову ПАТ «Укрсоцбанк», а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий – П.В. Кісь

Судді: І.О. Бровченко

ОСОБА_2