Ухвала суду № 71096371, 13.12.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 908/555/2012

Провадження № 22-ц/779/1829/2017

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.

Суддя-доповідач Матківський

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

головуючого Матківського Р.Й.,

суддів: Горейко М.Д., Томин О.О.

секретаря: Петріва Д.Б.

з участю: апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання дій головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області неправомірними та скасування постанов з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 19 жовтня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Калуського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.09.2016 року, про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.11.2016 року, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 10.11.2016 року, про відкриття виконавчих проваджень від 20.02.2017 року та від 20.02.2017 року про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Скаргу ОСОБА_1 після її уточнення обґрунтував тим, що 25.05.2017 року вперше ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 53436910, № 53437000 та № 52132685. Оскільки у матеріалах справи відсутній виконавчий лист № 908/555/2012 від 10.01.2014 року, звернувся із заявою до державного виконавця Калуського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про ознайомлення з цим листом. Однак, у призначений для нього день - 01.06.2017 року, так і не ознайомився з матеріалами справи та виконавчим листом. Йому стало відомо, що Калуським міськрайонним ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 20.02.2017 року відкрито виконавчі провадження по стягненню з нього на користь держави 57 622,18 гривень виконавчого збору (постанова ВП № 53436910) та 120,36 гривень витрат (постанова ВП № 53437000).

Виконавче провадження № 52132685 відкрито 07.09.2016 року на підставі виконавчого листа № 908/555/2012 від 10.01.2014 року, однак як зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження, документ вступив у законну силу 18.12.2013 року і відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року ( в редакції, яка діяла на момент видачі виконавчого листа) передбачено, що виконавчі документи можуть бути предявлені до виконання протягом року, а також передбачено, що державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред»явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Оскільки виконавчий лист № 908/555/2012, що виданий Калуським міськрайонним судом 10.01.2014 року, був поданий стягувачем для примусового виконання 05.09.2016 року, тобто через 2 роки і 9 місяців, з пропуском строку для йог пред»явлення до виконання, тому у державного виконавця не було законних підстав для відкриття виконавчого провадження та винесення оскаржуваної постанови від 07.09.2016 року.

Крім цього, неправомірним є і винесення постанови б/н від 10.11.2016 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в силу того, що не надано жодного обґрунтування суми вимоги, що підлягає стягненню. Також неправомірно винесено постанову б/н від 10.11.2016 року про стягнення виконавчого збору, оскільки відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується тільки за примусове виконання, і тільки від суми, що фактично стягнуто чи повернуто стягувачу. Фактично заборгованість за виконавчим листом була погашена внаслідок домовленості із стягувачем, тому за його заявою виконавче провадження було закрито.

Дані постанови послужили підставою для відкриття інших незаконних постанов, в тому числі і про відкриття ВП № 53436910 і № 53437000 від 20.02.2017 року, які відкриті з порушенням трьох місячного терміну на предявлення до виконання.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 19 жовтня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.

На дану ухвалу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає її частково незаконною, просить її скасувати, та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.

У частині відмови у скасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження №52132685 від 07.06.2016 року вважає ухвалу законною.

Апелянт у скарзі зазначає, що відмовляючи у визнанні незаконною постанови від 10.11.2016 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 120,36 гривень, суд не врахував вимоги ЗУ «Про виконавче провадження», Наказу Міністерства юстиції України «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Законодавством передбачено порядок винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, зокрема: постанова виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум або у випадку повернення виконавчого документа стягувану; у постанові зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження, які визначаються згідно з розділами І і ІІ додатку «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження».

Суд не дав належної оцінки тому, що у оскарженій постанові не зазначено виду витрат на проведення виконавчих дій, а їх розмір не відповідає розміру, встановленому законодавством.

Суд не врахував, що постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 57622,18 гривень є незаконною, оскільки відсутні підстави для її винесення 10.11.2016 року. На цей час не було розподілу стягнутих з боржника грошових сум чи повернення виконавчого документа стягувану. Згідно ч.3 ст. 27 в редакції ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Боржником добровільно виконано свої зобовязання в повному обємі за пів року до того, як він дізнався про зміст оскаржуваних постанов державного виконавця. Державним виконавцем не було стягнуто суми, зазначеної у виконавчому листі, а саме виконавче провадження закрите, виконавчий лист повернутий стягувачу за його заявою.

Суд не врахував положення ч.1 ст. 27 в редакції ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, згідно якого, виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути предявлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Висновок суду, що після закінчення виконавчого провадження, з підстав передбачених п. 1, 2, 4, 6, 9 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документу виносить постанову про стягнення виконавчого збору, то строк для винесення постанови про відкриття провадження про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження необхідно рахувати з 29.12.2016 року, оскільки такі норми відсутні у ст. 37 в редакції ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року.

Вислухавши, суддю-доповідача, апелянта та його представника, які вимоги скарги підтримали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_3, пов'язані з винесенням постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 52132685 від 07.09.2016 року, про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №52132685 від 10.11.2016 року, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП № 52132685 від 10.11.2016 року, про відкриття виконавчих проваджень ВП № 53436910 від 20.02.2017 року та ВП № 53437000 від 20.02.2017 року , є правомірними.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 05.09.2016 року до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області повторно поступив на примусове виконання виконавчий лист № 908/555/2012 від 10.01.2014 року, виданий Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» у солідарному порядку 573 398,80 гривень заборгованості за Генеральною кредитною угодою №105 та 2823,00 гривень судового збору і 07.09.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52132685, відповідно до якої боржнику надано семиденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання рішення.(а.с.24).

10. 11 2016 року постановами державного виконавця з ОСОБА_1 стягнуто 57622,18 гривень виконавчого збору та 120,36 гривень витрат на проведення виконавчих дій. 28.09.2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

29.12.2016 року головним державним виконавцем Калуського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_3, винесено постанову про повернення виконавчого документа та припинено арешт майна боржника.

Рішення суду було фактично виконано боржником ОСОБА_1 в повному обсязі 16.11.2016 року.

Згідно з вимогами ч.9 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Встановлено, що 29.12.2016 року головним державним виконавцем Калуського міськрайонного ВДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_3, винесено постанову про повернення виконавчого документа. Постанова від 10.11.2016 року про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій боржником не виконана в добровільному порядку.

Рішення суду було фактично виконано боржником ОСОБА_1 в повному обсязі 16.11.2016 року.

Відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 21.04.1999 року №606, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Суд першої інстанції повинен був врахувати, що навіть у такому випадку відповідно до правової позицією Верховного Суду України викладеної у постанові від 28 січня 2015 року в справі №3-217гс14 сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець повязує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

У відповідності до ч.2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 02. 06. 2016 року який набрав чинності з 05.10.2016 року, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Суд першої інстанції не врахував, що відповідно до матеріалів справи державний виконавець жодних дій щодо примусового виконання рішення суду не проводив. Наявні на аркушах справи 34-44 довідки, запити та витяги державним виконавцем проводилися не у звязку із відкриття виконавчого провадження від 07.09.2016 року, а за попереднім виконавчим провадженням, яке постановою від 23.06.2016 року було повернуто без виконання ПАТ «ОСОБА_5 Аваль».

Відповідно до матеріалів на а.с. 45-58 скаржник ОСОБА_1 неодноразово звертався до представників ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» з пропозицією переглянути порядок погашення всієї заборгованості. Між боржником ОСОБА_1 та стягувачем банком проводились переговори і 14.11.2016 року погоджено, що ОСОБА_1 повинен одним платежем до 30.11.2016 року оплатити 548000 гривень та 31315,04 гривень судових витрат, а решту суми сплатити протягом 5 місяців, але не пізніше 01.07.2017 року. У звязку із погашенням заборгованості боржником ОСОБА_1, представник ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» 02.12.2016 року подав до начальника МВР ДВС Головного територіального управління юстиції заяву про повернення виконавчого листа.

Тому колегія суддів вважає, що у звязку із добровільною сплатою скаржником ОСОБА_1 кредитної заборгованості за домовленістю із стягувачем, добровільної відмови стягувача від примусового стягнення, у державного виконавця відсутні законні підстави для стягнення виконавчого збору, у звязку із примусовим виконанням рішення суду.

Згідно ч.2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. До витрат виконавчого провадження відносяться: виготовлення документів виконавчого провадження, пересилання документів виконавчого провадження, послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій тощо.

У постанові державного виконавця від 10.11.2016 року про стягнення з боржника 120, 36 гривень витрат на проведення виконавчих дій зазначено, що витрати визначено, згідно акту державного виконавця. Державний виконавець у запереченні на скаргу ОСОБА_1 про законність зазначеної постанови жодним чином не підтвердив витрат про які зазначає скаржник і навіть не вказав перелік зазначених витрат та їх склад. Тому, у звязку із тим, що державний виконавець маючи реальну можливість жодним чином не виявив бажання підтвердити наявність витрат повязаних з організацією та проведення виконавчих дій, колегія суддів вважає обґрунтованими доводами скаржника про законність покладення витрат у розмірі 120,36 гривень.

У звязку із неправомірністю постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат повязаних з організацією на проведення виконавчих дій, колегія суддів вважає, що підлягають скасуванню також постанови про відкриття виконавчого провадження для стягнення зазначених платежів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлення з порушенням норм матеріального і процесуального права, яку необхідно скасувати та постановити нову про задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 19 жовтня 2017 року скасувати та постановити нову.

Скаргу ОСОБА_1 до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання дій головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області неправомірними та скасування постанов задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати постанови Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про стягнення з боржника 57622,18 гривень виконавчого збору ВП № 52132685 від 10.11.2016 року, про стягнення з боржника 120,36 гривень витрат на проведення виконавчих дій ВП № 52132685 від 10.11.2016 року, про відкриття виконавчого провадження ВП № 53436910 від 20.02.2017 року про стягнення з боржника 57622,18 гривень виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження ВП № 53436910 від 20.02.2017 року про стягнення з боржника 120,36 гривень витрат на проведення виконавчих дій.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді: М.Д. Горейко

ОСОБА_6