Рішення № 71094090, 19.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2632/16-ц 22-ц/774/1624/К/17

Справа № 177/2632/16-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц/774/1624/К/17 ОСОБА_1

Категорія № 30 (І) Доповідач Бондар Я.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Гладиш К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, третя особа- Управління патрульної поліції в м. Кропивницькому, про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа - Управління патрульної поліції в м. Кропивницькому, про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.08.2016 інспектором роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в місті Кропивницькому ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_3 відносно нього складено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, за те, що він 21.08.2016 об 02.10 годині в м. Кропивницький по вул. В. Перспективна, 55, керуючи автомобілем НОМЕР_1 рухався в крайній лівій смузі не маючи наміру здійснити поворот ліворуч, в той час коли права смуга була не зайнята, чим порушив п. 11.5 ПДР України. Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22.11.2016 року постанову скасовано.

Посилаючись, на незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності, спричинило йому моральну шкоду, адже доведення своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення потребувало значної кількості часу, зокрема на підготовку позову про скасування незаконної постанови та участь у судових засіданнях, що також супроводжувалося значними хвилюваннями та нервовим стресом. А тому просить стягнути на його користь з держави через Державну казначейську службу України в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн.

Заочним рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з відповідного єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 500 грн., завданої незаконним рішенням Управління патрульної поліції у м. Кропивницькому Департаменту патрульної поліції.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, вважає рішення прийнятим без повного урахування матеріалів справи, а саме, вважає, що судом при визначені розміру стягнутої шкоди не враховано витрати на послуги з отримання правої допомоги, сплаті судового збору, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що визначений судом розмір компенсації моральної шкоди не відповідає обставинам, що скллися.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін та їх представників, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність таобґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що зафактом порушення позивачем правил дорожнього руху інспектором роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в місті Кропивницькому ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_3 складено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу. Згідно якої, 21.08.2016 о 02.10 годині в м. Кропивницький, по вул. В. Перспективна, 55, ОСОБА_2, керуючи автомобілем Skoda Octavia Tour, д/н АЕ033 НО, рухався в крайній лівій смузі не маючи наміру здійснити поворот ліворуч, в той час коли права смуга була не зайнята, чим порушив п. 11.5 ПДР України.

Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22.11.2016 (справа № 177/1935/16-а), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Кропивницькому Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_3. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 326395 від 21.08.2016 відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення слугувало те, що інспектором патрульної поліції не надано достовірних, вичерпних, належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, постанова про накладення адміністративного стягнення не містить інформацію про прийняте рішення Отже, оскаржувана постанова за змістом не відповідає статті 283 КУпАП. (а.с.7-9,42-44,68-69).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 23,1167,1173 ЦК України і виходив з того, що матеріалами справи доведено, факт заподіяння позивачу моральних хвилювань діями інспектора поліції при виконані ним службових обов’язків щодо притягнення позивача до відповідальності за адміністративне правопорушення.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

За статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка його завдала, за наявності його вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка його завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Поліцейський зобов’язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини (ч. 1 статті 18 Закону України «Про національну поліцію»).

Частиною 3 статті 19 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 роз’яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У своїх рішеннях Європейський Суду з прав людини неодноразово стверджував, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, тому при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справим, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів вважає доведеним факт неправомірності дії інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в місті Кропивницькому ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_3, щодо притягнення позивача ОСОБА_2 до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що встановлено судовим рішенням.А отже, й наявності підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди ( а.с.8-9).

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром компенсації моральної шкоди, спричиненої позивачу неправомірним притягненням до адміністративної відповідальності у розмірі 500грн., тому вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача в цій частині.

Згідно роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції в повному обсязі врахував обставини справи врахував глибину душевних стражданнях, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення порушеного становища), його відновлення, шляхом оскарження дії посадової особи, з урахуванням виваженості, розумності та справедливості дійшов висновку про співмірність розміру компенсації моральної шкоди у 500грн. із завданими позивачу хвилюваннями.

Вирішуючи питання щодо розміру компенсації позивачу завданої йому моральної шкоди, колегія суддів також враховує відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд). Зокрема в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України, № 42310/04, 21.04.2011 року, Суд визнав вимогу заявників про відшкодування їм нематеріальної шкоди в розмірі 80000 євро надмірною і встановив відшкодування в розмірі 35000 євро, і лише першому заявникові, а в у справі ОСОБА_4 проти України № 45872 19.12.2013 року була встановлена Судом компенсація нематеріальної шкоди в розмірі 4500 євро, попри те, що заявник просив 30000 євро. Стягнення компенсації моральної шкоди не повинно призводити до збагачення однієї особи за рахунок іншої.

Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер психологічних страждань,яких він зазнав для доведення своєї невинуватості, конкретні обставини по справі, наслідки, що наступили, вважає що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів вважає недоведеними посилання позивача в апеляційній скарзі в частині не вирішення судом питання компенсації витрат понесених ним на правову допомогу у розмірі 3000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 551,20 грн.

Згідно ч.1 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Положеннями ч.ч.1,2 ст.83 ЦПК України передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач , особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частиною 1 ст.95 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є документи ( крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження посилання позивача про витрат понесені ним за послуги адвоката.Також, як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем не було сплачено судового збору. Судовим рішенням судові витрати віднесено на рахунок держави. Жодної квитанції про сплату позивачем витрат зі сплати судового збору при зверненні до суду позивачем не надано.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню зеб задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: