Постанова № 71093286, 20.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/774/740/17 Головуючий у І-й інстанції - Католікян М.О.

Справа № 200/7161/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м.Дніпро

Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Джерелейко О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Соколова С.А.

захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2017 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м.Дніпропетровськ, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

визнаного винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И Л А:

При обставинах, зазначених в постанові суду першої інстанції, 16 квітня 2017 року приблизно о 09 годині 00 хвилин біля будинку № 1-Б на вул. Воскресенській у м. Дніпро, ОСОБА_2, керував автомобілем «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного спяніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя), на законну вимогу працівників поліції в присутності двох свідків відмовився пройти медичне обстеження на стан алкогольного спяніння у встановленому законом порядку, та під час руху заднім ходом не переконався у безпеці маневру, допустив зіткнення з автомобілем, що стояв, марки «Toyota», державний реєстраційний номер 112715, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди даний автомобіль отримав механічні пошкодження, а ОСОБА_2 своїми діями порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.5, 10.9 Правил дорожнього руху України.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, на підставі ч.2 ст.36 КУпАП накладено остаточне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 320 гривень.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в який просить постанову скасувати як незаконну, а провадження закрити.

Посилається на те, що суд першої інстанції розглянув дану справу без його участі, що є порушенням його прав відповідно до ст. 268 КУпАП, дані про своєчасне сповіщення його відсутні, оскільки повістки він не отримував.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суддя, розглядаючи його клопотання про передачу справи в інший суд, порушив передбачений законом порядок передачі справи, що призвело до того, що судове рішення ухвалено незаконним складом суду, що передбачає наслідки його скасування з підстав порушення права на справедливий суд в будь-якому разі.

Вважає, що розгляд справи був проведений з порушенням строку.

Також заява про відвід судді була залишена без розгляду з підстав відсутності

процесуального порядку її розгляду.

Питання про обєднання справ вирішено з порушенням встановленого законом порядку.

Крім того, суд встановив його винність на підставі неналежних та недопустимих

доказів, оскільки в постанові посилався на відеоматеріали з нагрудних камер поліцейських,

які згідно відповіді Департаменту патрульної поліції м. Дніпрі були знищені, та на

письмові пояснення свідків, особи яких не були встановлені ані поліцією, ані судом, також особа, щодо якої були складені протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності поліцейськими не встановлювалась, а зазначені в протоколах водійські права були незаконно вилучені з автомобіля за його відсутності.

Наявні докази не доводять факту керування транспортним засобом у стані алкогольного спяніння, пропозиції ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного спяніння та його відмову від проходження такого огляду.

В доповненнях до апеляційної скарги від 11.08.2017 року ОСОБА_2 пославсь, крім зазначених доводів, на те, що ухвала від 17.05.2017 року про обєднання справ є незаконною, оскільки зазначені в ній відомості є недостовірними, крім того, протягом двох годин не було забезпечено проведення в медичному закладі його огляду на стан алкогольного спяніння.

В доповненнях до апеляційної скарги від 25.10.2017 року ОСОБА_2 ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції від 14.07.2017 року та призначення нового розгляду справи у суді першої інстанції, посилаючись на відсутність ухвали апеляційного суду про передачу справи з одного районного суду до іншого, та необхідність застосування аналогії закону ст.ст.412,415 КПК України.

В судовому засіданні апеляційного суду захисник та представник ОСОБА_2 підтримали у повному обсязі доводи та вимоги апеляційної скарги з доповненнями, просили її задовольнити та закрити провадження у зв»язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не зявився, довіривши представництво його інтересів захиснику та представнику, які не заперечували щодо розгляду справи у його відсутність.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги з доповненнями, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов такого висновку.

Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку передачі справи до іншого суду, оскільки на думку апелянта зазначене питання мав вирішувати Апеляційний суд Дніпропетровської області відповідно до ч.2 ст.34 КПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Зазначене твердження спростовується положеннями ч.3 ст.257 КУпАП, згідно із якою до суду вищої інстанції для визначення підсудності надсилається протокол лише у разі вчинення корупційного правопорушення службовою особою, яка працює в апараті суду, тоді як за загальним правилом надіслання протоколу, визначеним частиною першою зазначеної статті, протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП також можуть розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

У звязку із викладеним не встановлено порушення місця розгляду справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_2 та порядку надсилання протоколу до іншого суду за клопотанням ОСОБА_2

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо преюдиціального значення постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12.10.2017 року, оскільки викладені в ній висновки стосувались вирішення питання відводу судді, яке дійсно є неврегульованим КУпАП, тоді як питання місця розгляду справи про адміністративне правопорушення та повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції передбачені ст.ст.276,294 КУпАП та не передбачають розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, виключно за місцем їх вчинення, як і не передбачають призначення нового розгляду справи в суді першої інстанції, а тому в цьому разі за наявності законодавчо врегульованих КУпАП місця розгляду справ та повноважень суду апеляційної інстанції відсутні підстави для застосування аналогії- ст.ст.32, 34, 412, 415 КПК України.

У звязку із зазначеним доводи апеляційної скарги щодо порушення територіальної підсудності розгляду справи є необґрунтованими, підстави для призначення нового розгляду справи в суді першої інстанції -відсутні.

Твердження апеляційної скарги щодо розгляду справи з порушенням її строку, оскільки вперше призначено розгляд за межами встановленого строку, мають місце, але не є підставою для скасування постанови.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для відводу судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Обєднання справ та їх одночасний розгляд відбулися у звязку з надходженням двох справ про адміністративні правопорушення щодо однієї особи, що не суперечить положенням п.2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та ст.36 КУпАП. Протоколи щодо авторозподілу підписані секретарем суду, а тому упередженості судді не вбачається.

Разом з тим, під час апеляційного перегляду знайшли своє підтвердження доводи щодо допущених порушень в ході розгляду справи про адміністративні правопорушення.

Зокрема, слушними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо відсутності в матеріалах провадження доказів належного його повідомлення про час та місце розгляду справи, оскільки відповідно до клопотання представника, що подавалось до суду першої інстанції (т.2, а.п.62) він не є повідомленим про час та місце розгляду справи, оскільки перебуває за межами України. Тому судом першої інстанції на порушення вимог ч.1 ст.268 КУпАП розглянуто справу за відсутності належного повідомлення ОСОБА_2 щодо розгляду справи.

За положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того, під час апеляційного перегляду встановлено, що судом першої інстанції не правильно надано оцінку відеоматеріалам з нагрудних камер поліцейських, оскільки зафіксовані в них обставини не підтверджують наявність складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП через допущені порушення при складанні відповідного протоколу про адміністративне правопорушення та наданих до нього матеріалів.

Вказані обставини у своїй сукупності є безумовною підставою для скасування постанови суду щодо ОСОБА_2, якого визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

В суді апеляційної інстанції на підставі наданих доказів, що були безпосередньо досліджені в ході апеляційного перегляду встановлено, що поліцейськими не було дотримано передбаченого ст.266 КУпАП порядку огляду водія на стан спяніння.

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоровя України 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан спяніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоровя; перед проведенням огляду на стан спяніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан спяніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу; огляд на стан спяніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.

З досліджених в суді апеляційної інстанції відеоматеріалів з нагрудних камер поліцейських вбачається, що поліцейськими ОСОБА_2 не було взагалі запропоновано пройти огляд на стан спяніння, не було розяснено про порядок проходження такого огляду, зокрема, застосування спеціального технічного засобу для встановлення стану алкогольного спяніння, не зясовано його думку щодо того, чи погоджується він проходити огляд на стан алкогольного спяніння на місці чи відмовляється та бажає пройти такий огляд в закладах охорони здоровя, крім цього, відеозаписом події не підтверджується присутність свідка ОСОБА_5 при оформленні матеріалів та складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, у звязку з чим відсутні підстави приймати до уваги письмові пояснення ОСОБА_5, оскільки свідок ОСОБА_6 при підписанні протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП вказує на те, що інший свідок підійде пізніше, що свідчить про відсутність доказів, які б підтверджували факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан спяніння, у звязку з чим в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Під час апеляційного перегляду знайшло своє підтвердження вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП за таких обставин: 16 квітня 2017 року приблизно о 09 годині 00 хвилин біля будинку № 1-Б на вул. Воскресенській у м. Дніпро, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під час руху заднім ходом не переконався у безпеці маневру, допустив зіткнення з автомобілем, що стояв, марки «Toyota», державний реєстраційний номер 112715, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди цей автомобіль отримав механічні пошкодження, а ОСОБА_2 своїми діями порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №105432 від 16.04.2017, відповідно до якого 16 квітня 2017 року о 09 годині 00 хвилин у м. Дніпро біля будинку № 1-Б на вул. Воскресенській, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під час руху заднім ходом не переконався у безпеці маневру, допустив зіткнення з автомобілем, що стояв, марки «Toyota PRIUS», державний реєстраційний номер 112715, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, а ОСОБА_2 своїми діями порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 10.9 Правил дорожнього руху України;

-письмовими поясненнями ОСОБА_7 та ОСОБА_8, згідно з якими ОСОБА_2 16.04.2017 року о 09-00 год., спочатку не зупинившись на вимогу поліцейського патруля, допустив зіткнення з автомобілем, що стояв позаду нього; (т. 1 а.с. 2,3);

-схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.04.2017 року, на якій зафіксовано розташування автомобілів учасників пригоди на момент зіткнення (т. 1 а.с. 9);

-фототаблицею до схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 16.04.2017 року, яка містить зображення автомобілів учасників пригоди та їх розташування на момент зіткнення (т. 1 а.с. 10), локалізація пошкодження у автомобіля«Toyota PRIUS» відповідає місцю розташування виступаючої частини автомобіля«Toyota», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що спростовує твердження сторони захисту про отримання пошкоджень автомобілем«Toyota PRIUS» за інших обставин ;

-відеоматеріалами з нагрудних камер патрульних поліцейських, які складали протокол про адміністративне правопорушення, згідно з якими ОСОБА_2 допустив зіткнення з автомобілем, що їхав позаду, які в сукупності підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, що виразилося у порушенні ним пунктів 1.3, 1.5, 10.9 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу.

Складений протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відповідає вимогам ст.256 КУпАП, зауваження сторони захисту щодо допущених порушень поліцейськими при допиті неповнолітнього свідка ОСОБА_5 не впливають на допустимість як доказу протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, оскільки згідно із ст.256 КУпАП протокол може бути підписаний також свідками при їх наявності, що не є обовязковою вимогою до протоколу.

Твердження апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що відеоматеріали з нагрудних камер поліцейських є недопустимими доказами, оскільки були знищені відповідно до відповіді Департаменту патрульної поліції м.Дніпро, не заслуговують на увагу, оскільки такі відеоматеріали наявні у справі, надані інспектором патрульної поліції ОСОБА_9, досліджені в суді апеляційної інстанції. Їх використання як доказів не суперечить ст.251 КУпАП, відповідно до якої дані можуть встановлюватись показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, та ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб.

Що стосується встановлення особи ОСОБА_2, то вона встановлена на підставі посвідчення водія, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП. Незаконність вилучення посвідчення водія не знайшла свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Відповідно до ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Згідно із п.7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю внаслідок закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Днем вчинення правопорушення за ст.124 КУпАП є 16 квітня 2017 року, а тому на час прийняття постанови пройшло більше трьох місяців.

Отже, скасовуючи постанову суду першої інстанції як необґрунтовану, апеляційний суд вважає необхідним прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і закрити провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у звязку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП, а за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2017 року задовольнити частково.

Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченест.124 КУпАП, щодо ОСОБА_2, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв»язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_2, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у звязку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Дніпропетровської області ОСОБА_1