Рішення № 71090854, 12.12.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7482/17

Номер справи місцевого суду: 520/7019/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Кононенко Н.А.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5,Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановила:

19 травня 2015р. ОСОБА_3 звернулася з позовом, який остаточно уточнивши, просила суд стягнути на її користь з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія (далі ПрАТ СК) «Галицька» несплачену частину страхового відшкодування в розмірі 9175,71 грн., пеню за прострочення виплати несплаченої частини страхового відшкодування в сумі 3464,14 грн., інфляційні виплати за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 2711,96 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 187,78 грн., судові витрати. Також просила стягнути на її користь моральну шкоду з ОСОБА_4 у розмірі 7000грн., і стягнути з ОСОБА_5 франшизу у розмірі 1000грн. (т.1, а.с.43-46, 106-109).

В обґрунтування позову ОСОБА_3 вказала, що 15 грудня 2014р. в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), яка сталась з вини ОСОБА_4, було пошкоджено належний ОСОБА_3 автомобіль на суму 16353,71 грн.

24 лютого 2015 року вона отримала від ПрАТ СК «Галицька»,якою була застрахована відповідальність власника іншого транспортного засобу, шкоду лише в сумі 6178,60 грн., невиплачена сума складає 9175,71 грн. та 1000 грн. франшизи.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач вказав, що у звязку із неповним здійсненням страхового відшкодування на протязі встановленого терміну, у страхової компанії виникло грошове зобовязання, у тому числі щодо сплати неустойки та пені, які вона просила стягнути на її користь.

В обґрунтування моральної шкоди в розмірі 7000 грн., позивач вказала, що вона внаслідок ДТП зазнала душевні страждання з приводу пошкодження транспортного засобу, не мала можливості користуватися автомобілем протягом тривалого часу, оскільки були відсутні гроші на його ремонт. Тому просила стягнути моральну шкоду з ОСОБА_4, як особи з вини якої сталось ДТП.

Франшизу позивач просила стягнути зі страхувальника, в якому в даному випадку є ОСОБА_5.

Представник ПрАТ СК «Галицька» визнав позов частково в сумі 8449,11 грн., а саме в частині відшкодування матеріальної шкоди згідно Звіту, за виключенням ПДВ.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2015 року позовні вимогиОСОБА_3 були задоволенічастково (т.1, а.с.155-156). Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ПрАТ СК «Галицька» матеріальну шкоду у розмірі 8449,11 грн.; з ОСОБА_4 - моральну шкоду у розмірі 1000 грн. У задоволені інших позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування вищевказаного рішення, в частині відмови їй у задоволенні позову, та задоволення її позову в частині стягнення на її користь з ПрАТ СК «Галицька» несплаченої частини страхового відшкодування, саме в розмірі 9 175,71 грн., пені за прострочення виплати несплаченої частини страхового відшкодування в сумі 3 464,14 грн., інфляційних виплат за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 2 711,78 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 187,77 грн., витрат за проведення експертизи в сумі 764 грн., судових витрат. Також ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_5 франшизу у розмірі 1000 грн. При цьому заявник апеляційної скарги посилалась на те, що рішення було ухвалене з порушенням норм матеріального процесуального права, що судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні її позову у вказаній частині, без урахування вимог закону і всіх обставин по справі

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 березня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_3 була задоволена частково та вищевказане судове рішення було змінено (т.1, а.с.191-194). Стягнуто з ПрАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_3 витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 764 грн. і судові витрати у сумі 397 грн. З ОСОБА_3 стягнуті судові витрати на користь ОСОБА_4 в сумі 70 грн.

В іншій частині рішення було залишено без змін.

Разом з тим, ухвалою ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року касаційна скарга ОСОБА_3 була задоволена частково. Вищевказане рішення апеляційного суду Одеської області від 11 березня 2016 року в частині вирішення спору про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних витрат та 3%річних, скасовано і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2, а.с.44-47).

Таким чином, предметом апеляційного розгляду на даний час є розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ПрАТ СК «Галицька» на користь позивача, питання щодо стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних за несвоєчасне сплачення страхового відшкодування.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Так, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно, без зазначення відповідного законодавчого обгрунтування або інших доводів, частково задовольнив позовну вимогу про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування в сумі 8449,11 грн.

У висновку, який мається у Звіті № 318/15 від 23.11.2015 року зазначено, що вартість матеріальної шкоди (за вирахуванням коефіцієнту зносу та без врахування ПДВ, згідно змісту цього ж Звіту) нанесеного Позивачу внаслідок пошкодження його транспортного засобу під час ДТП, яка мала місце 15.12.2014 року, складає 16353 грн. 71 коп.

Отже, з урахуванням вже сплаченої відповідачем ПрАТ СК «Галицька» частини страхового відшкодування в сумі 6178,60 грн., недоплачена частина страхового відшкодування становить 9175,11 грн. (16353,71-6178,60-1000,00 франшизи), яка підлягає стягненню з ПрАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_3

Із змісту Звіту № 318/15 від 23.11.2015 року вбачається, що розрахована остаточна сума вже враховує коефіцієнт зносу та не включає в себе ПДВ, а навіть навпаки наводиться висновок про те, що врахування ПДВ є грубою помилкою (примітка на сторінці 11 Звіту, т.1, а.с.116).

Висновок суду першої інстанції про відсутність доказів сплати податку на додану вартість є безпідставним, оскільки наявність таких доказів могла б мати місце лише у разі заявлення до стягнення суми відновлювального ремонту безпосередньо після здійснення такого ремонту. Однак, із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що транспортний засіб позивача ОСОБА_3 після ДТП не ремонтувався, що і змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Що стосується рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних, то колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції виходив із того, що про своє зобовязання доплатити частину страхового відшкодування ПрАТ СК «Галицька» дізнався лише коли ознайомився із Звітом № 318/15 від 23.11.2015 року, а тому прострочення виконання зобовязання не відбулось.

Разом з тим, згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таких правових позицій дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 21 постанови Пленуму № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», згідно якого при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК).

Отже, з положень діючого законодавства та розяснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вбачається, що виплата страхового відшкодування є зобовязанням, зокрема, грошовим.

В свою чергу, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 і 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

З аналізу наведених норм права вбачається, що несплата ПрАТ СК «Галицька» страхового відшкодування в повному обсязі, в закріплені законодавством строки, є неналежним виконанням грошового зобовязання, а тому має місце прострочення виконання такого зобовязання.

Таким чином, неналежне виконання та прострочення грошового зобовязання є результатом винних дій саме відповідача - ПрАТ СК «Галицька», оскільки безпосередньо на нього законодавством покладено обовязок правильно визначити розмір страхового відшкодування і виплатити його.

Тобто, саме неправомірні дії вказаної страхової компанії призвели до невірного розрахунку та виникнення недоплати частини страхового відшкодування, що свідчить про неналежне виконання грошового зобовязання, оскільки у разі якби ПрАТ СК «Галицька» провело первинний розрахунок належним чином, то не мала б місця недоплата частини страхового відшкодування і її прострочення.

З огляду на викладене, незаконність та протиправність своїх винних дій, з якими фактично погодилось ПрАТ СК «Галицька», визнавши обовязок доплатити страхове відшкодування, однак у меншому розмірі, вказана страхова компанія повинна нести відповідальність у вигляді сплати пені, інфляційних та 3% річних, що передбачено законодавством.

Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що розрахунок пені, інфляційних витрат та 3% річних, слід здійснювати лише з недоплаченої частини страхового відшкодування, виплата якої була прострочена ПрАТ СК «Галицька».

При цьому, колегія суддів також погоджується з розрахунком вказаних сум, які містяться в уточненій позовній заяві та в заяві про зменшення позовних вимог (т.1, а.с.43-46, 106-109).

У звязку з цим, сума пені за прострочення сплати страхового відшкодування склала 3463,90 грн., сума інфляційних витрат - 2711,96 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання - 187,78 грн., які підлягають стягненню з ПрАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_3

Що стосується розподілу між сторонами судових витрат, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В свою чергу, оскаржуване судове рішення винесене з порушенням вищевказаних норм процесуального права та в ньому взагалі не вирішено питання розподілу судових витрат між сторонами, зокрема, судового збору.

У звязку з викладеним, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ПрАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарги у загальній сумі 1032,95 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 сплатила за подання позову 467 грн., частина з яких, а саме 397 грн., що є пропорційним до задоволених позовних вимог, стягнута вищевказаним рішенням апеляційного суду Одеської області від 11.03.2016 року (т.1, а.с.190-194). В цій частині рішення залишено буз змін судом касаційної інстанції.

За апеляційну скаргу на судове рішення ОСОБА_3 сплатила 535,92 грн., (0.4 розміру мінімальної заробітної плати х 110%), та за касаційну скаргу 560,40 грн. (т.1, а.с.170, т.2, а.с.2), що в загальній сумі склало 1096,32 грн.

Враховуючи викладене, та виходячи з принципу пропорційності розподілення між сторонами судових витрат, на користь ОСОБА_3 із ПрАТ СК «Галицька» підлягають стягненню судові витрати у сумі 1032,95 грн., що складають 94,22 % від задоволених позовних вимог (за мінусом 1000 грн. франшизи).

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

У звязку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в іншій редакції, якою стягнути з ПрАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_3 несплачену частину страхового відшкодування в сумі 9175,71 грн., пеню за прострочення виплати несплаченої частини страхового відшкодування в сумі 3464,14 грн., інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 2711,96 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 187,78 грн.

Колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з ПрАТ СК «Галицька» на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарги у загальній сумі 1032,95 грн.

В іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 грудня 2015 року змінити, у звязку з чим абзац 2 резолютивної частини викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» (Код ЄДРПОУ 22186790) на користь ОСОБА_3 несплачену частину страхового відшкодування в сумі 9175,71 грн. (девять тисяч сто сімдесят пять гривень 71 копійка), пеню за прострочення виплати несплаченої частини страхового відшкодування в сумі 3464,14 грн. (три тисячі чотириста шістдесят чотири гривні 14 копійок), інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 2711,96 грн. (дві тисячі сімсот одинадцять гривень 96 копійок), 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 187,78 грн. (сто вісімдесят сім гривень 78 копійок).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарги у загальній сумі 1032,95 грн. (одна тисяча тридцять дві гривні 95 копійок).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_6

ОСОБА_2