Ухвала суду № 71084636, 14.12.2017, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/10454/14-ц

Провадження №2-з/202/159/2017

УХВАЛА

14 грудня 2017 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Волошина Є.В.,

за участю секретаря Величко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро заяву представника Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_3, про визнання кредитного договору недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсними договорів № 1 та № 2 про внесення змін і доповнень до договору поруки, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мороза В.П. знаходилась цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_3, про визнання кредитного договору недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання недійсними договорів № 1 та № 2 про внесення змін і доповнень до договору поруки, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання недійсним договору.

На підставі Розпорядження №251 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу справи» від 13 грудня 2017 року, справа була після повторного автоматичного розподілу передана для розгляду по суті судді Волошину Є.В.

Ухвалою від 14 грудня 2017 року вищезазначена цивільна справа прийнята до провадження судді Волошина Є.В.

13 листопада 2017 року, через канцелярію суду, представник ПАТ «Альфа-Банк» ОСОБА_1 подав клопотання про забезпечення позову, у якому зазначив, що ОСОБА_2 є власником автотранспортного засобу ,що підтверджується договором купівлі-продажу №202/07-2007 від 20 липня 2007 року та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АЕС 127482. Станом на 19 травня 2015 року заборгованість за кредитним договором складає 2824045,29 грн. У зв’язку із чим просив накласти арешт на транспортний засіб, який перебуває у власності ОСОБА_2, а саме транспортний засіб: тип – легковий – комбі - В, марка HONDA, модель CIVIC 2007 року випуску, колір червоний, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії АЕС127482, виданого РП РЕВ 2-го МВ ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області 19 жовтня 2007 року.

Станом на 13 грудня 2017 року вищезазначена заява про забезпечення позову розглянута не була.

Розглянувши дану заяву, суд приходить до наступних висновків.

Згідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 3ст. 151ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначені в ст.152 ЦПК України.

Згідно п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України позов може забезпечуватись шляхом забороною вчиняти певні дії.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з цим, представник позивача свою заяву про забезпечення позову ніяким чином не обґрунтував, доказів утруднення або невиконання рішення у разі невжиття таких заходів суду не навів, необхідність забезпечення позову та застосування саме конкретного виду забезпечення позову (накладення арешту на будинок) суду не довів.

Представником позивача у заяві про забезпечення позову, в порушення вказаних процесуальних норм та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, не надає доказів та обґрунтувань існування реальної загрози щодо неможливості виконання рішення суду, в разі задоволення вимог позовної заяви. Заява про забезпечення позову вмотивована лише припущеннями та побоюваннями щодо невиконання рішення суду в разі задоволення позову. Вимоги заяви не підтверджені належними доказами, що свідчили б про обґрунтованість тверджень заявника.

Крім того, в підтвердження права власності ОСОБА_2 на транспортний засіб, а саме: тип – легковий – комбі - В, марка HONDA, модель CIVIC 2007 року випуску, колір червоний, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, заявником було надано копію договору купівлі-продажу №202/07-2007 від 20 липня 2007 року та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АЕС 127482. Разом із цим, актуальної інформації про власника вищезазначеного транспортного засобу заявником суду надано не було.

За таких обставин, суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову не обґрунтована та є такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.151 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська протягом п'яти днів з дня оголошення. Особи, які брали участь у справі і не були присутні під час оголошення ухвали, мають право подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Волошин Є.В.