Ухвала суду № 71083566, 12.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2017 рокусправа № 808/2529/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя:Добродняк І.Ю

судді: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

за участю представників:

позивача:- ОСОБА_1 дов від 14.09.2016

відповідача:- не зявився

третіх осіб: - не зявилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року

у справі № 808/2529/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке бюро технічної інвентаризації»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Українсько-Німецьке спільне підприємство «Алкор», ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Запорізьке бюро технічної інвентаризації», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Українсько-Німецьке спільне підприємство «Алкор», ОСОБА_2 щодо визнання протиправним та скасування рішення реєстратора ТОВ «ЗМБТІ» від 17.03.2011 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (громадянка ОСОБА_3 ОСОБА_4 Німеччина, НОМЕР_1, виданий містом Зінген (Гоентвіль)) нерухомого майна за адресою: Запорізька область, місто Вільнянськ, провулок Алкорівський, будинок 3.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.10.2017 відмовлено у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки компетенція адміністративних судів не поширюється на вирішення справ, де між сторонами існує спір про право, що виключає розгляд такої справи в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що прийняття реєстратором БТІ рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходиться в іпотеці ПАТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_2 є таким, що вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства, внаслідок чого порушено права та інтереси позивача, які підлягають захисту саме в порядку адміністративного судочинства. Безпосередньо саме спір про право вже було розглянуто в рамках іншої справи господарського суду, тому в оскаржуваній ухвалі суд помилково розяснив право ПАТ «ПУМБ» на звернення до іншого суду. Суд не надав жодної правової оцінки тому, що позивач оскаржує рішення державного реєстратора та внесені записи до Реєстру прав власності на нерухоме майно не з підстав недійсності (нікчемності) вчиненого правочину щодо переходу права власності на нерухоме майно, а з тих підстав, що рішення реєстратора БТІ та внесені ним записи вчинені незаконно.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не зявились, про час і місце судового засіданні означені особи повідомлені судом належним чином.

Представником третьої особи ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін, зазначає, що в аналогічній справі позивачем був предявлений позов до КП «Вільнянське МБТІ» про скасування рішення від 17.03.2011 про реєстрацію права власності нерухомого майна, розташованого за адресою: Запорізька область, м.Вільнянськ, пров. Алкорівський, буд.3, і ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2016 у справі № 808/1762/16 відмовлено у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України. Вказана ухвала залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016, отже судовим рішенням, що набрало законної сили, позивачу вже зазначено, що оскарження ним рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Предметом оскарження у даній справі є рішення реєстратора ТОВ «ЗМБТІ» від 17.03.2011 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 нерухомого майна за адресою Запорізька область, м.Вільнянськ, пров. Алкорівський, буд.3.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2015 у справі №915/220/13-г про банкрутство Українсько-Німецького спільного підприємств «АЛКОР» означене підприємство визнано боржником та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2015 у цій же справі визнано грошові вимоги ПАТ «ПУМБ» до УНСП «АЛКОР» та затверджено реєстр вимог кредиторів УНСП «АЛКОР». Відповідно до зазначеної ухвали господарського суду вимоги ПАТ «ПУМБ» до УНСП «АЛКОР» в сумі 13522629,97 грн. є забезпеченими іпотекою нерухомого майна УНСП «АЛКОР» відповідно до укладених ніж ними іпотечних договорів №461/071іп/08 від 26.08.2008, №1350/071ІП/07 від 24.10.2007 №7.3-57/6.6-88/05-2005/Іп-1 від 07.08.2007 та №291/071ип/08 від 23.06.2008, відповідно до умов яких УНСП «АЛКОР» (іпотекодавець) передало в іпотеку ПАТ «ПУМБ» (іпотекодержатель) належне іпотекодавцеві на праві власності нерухоме майно - будівлі та споруди за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, провулок Алкорівський, 3 (літери за планом земельної ділянки Б'-2, Ц, Ч, Ш, А-2, В, Г, Н, Ф, X, Н', Б, Б-2, С, Т, П, Р).

Втім, на підставі рішення Загальних зборів учасників УНСП «АЛКОР» та Акту прийому-передачі нерухомого майна Виконавчим комітетом Вільнянської міської ради Запорізької області було прийнято Рішення за №71 від 10.03.2011 «Про оформлення права власності на нерухоме майно за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, провулок Алкорівський, 3 за ОСОБА_2 та видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ №267357 від 14.03.2011 ОСОБА_2, у тому числі на згадувану вище нерухомість, що є предметом іпотеки.

17.03.2011 на підставі означеного свідоцтва відповідачем Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно. При цьому будь-яких інших документів, на підставі яких здійснено реєстрацію права власності відповідачем не надано.

В межах зазначеної вище судової справи про банкрутство УНСП «АЛКОР» №915/220/13-г ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.06.2017 суд встановив, що правочин стосовно передачі (відчуження) нерухомого майна, що є предметом іпотеки ПАТ «ПУМБ», оформлений актом прийому-передачі нерухомого майна, є нікчемним з моменту його вчинення та в силу ч.1 ст.236 ЦК України не створює жодних правових наслідків, у тому числі не призводить до переходу права власності від УНСП «АЛКОР» до ОСОБА_2.

Посилаючись на наведені обставини, позивач зазначає, що відповідачем порушено ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» в редакції від 10.02.2016 та пп.3.5.7 Тимчасового положення, оскільки на момент реєстрації права власності нерухоме майно знаходилось в іпотеці позивача і в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна були наявні записи про обтяження заборони відчуження цього майна, що свідчить про порушення прав позивача як іпотекодержателя.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що участь у справі субєкта владних повноважень не є безумовною підставою віднесення такого спору до категорії адміністративних справ.

Суд встановив, що не зважаючи на те, що позивачем предявлено позов до органу, який здійснив державну реєстрацію прав на нерухоме майно, фактично спірні правовідносини не є публічно-правовими, а виникли у позивача з приводу визнання права власності на нерухоме майно, а отже зазначений спір повинен розглядатись в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право.

При цьому суд керувався, зокрема, ч.4 ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 Цивільного Кодексу України, якими передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у праві його здійснення. Загальні способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведені вище фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку вник спір про право на нерухоме майно.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням, наведеним у ст.1 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

В даному випадку позивач, вказуючи на незаконність прийнятого відповідачем 17.03.2011 рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 14.03.2011, зазначає, що в цей же час означене майно знаходилося в іпотеці ПАТ «ПУМБ», внаслідок чого порушено права та інтереси позивача як іпотекодержателя.

За правилами ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За приписами статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_4 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Як зазначено в п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.03.2013 № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК (стаття 396 ЦК), тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що спірні питання в межах даного спору стосуються захисту права позивача на майно як іпотекодержателя, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Твердження позивача, що спір про право вже розглянутий господарським судом у іншій справі, а саме: ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.06.2017 у справі №915/220/13-г встановлено, що правочин стосовно передачі (відчуження) нерухомого майна, що є предметом іпотеки ПАТ «ПУМБ», оформлений актом прийому-передачі нерухомого майна, є нікчемним, апеляційний суд вважає помилковими, оскільки означеним судовим рішенням не встановлено право позивача на спірне майно з відповідними правовими наслідками, крім того, це рішення суду само по собі не є свідченням протиправності оскаржуваного рішення реєстратора, прийнятого, як зазначає сам позивач, на підставі свідоцтва про право власності, що відповідно до ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» (в редакції на момент прийняття рішення від 17.03.2011) є окремою підставою для державної реєстрації прав.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ст.12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Передбачені ст..204 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відсутні, апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року у справі № 808/2529/17 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:І. Ю. Добродняк

суддя:Н. А. Бишевська

суддя:Я. В. Семененко