Ухвала суду № 71083336, 14.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/13906/17 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

14 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року у справі за клопотанням Заступника Генерального прокурора України про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом Заступника Генерального прокурора України до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, треті особи: Комунальне підприємство «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради, Волинська обласна рада про визнання протиправними та скасування протоколу від 07.12.2016р. № 3742-дск та спеціального дозволу № 6175 від 02.02.2017р., зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України, треті особи: Комунальне підприємство «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради, Волинська обласна рада про визнання протиправними та скасування протоколу від 07.12.2016р. № 3742-дск та спеціального дозволу № 6175 від 02.02.2017р., зобов'язання вчинити дії.

Водночас, у позовній заяві Заступник Генерального прокурора України просить з метою забезпечення позову, зупинити дію вищевказаного спеціального дозволу, виданого Комунальному підприємству «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року у задоволенні клопотання Заступника Генерального прокурора України про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, Заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою клопотання Заступника Генерального прокурора України про забезпечення адміністративного позову задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Так, відмовляючи в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не підтверджено наявності існування обставин, зазначених в ч. 1 ст. 117 КАС України.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема зазначено, що судам необхідно враховувати, що, згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для забезпечення адміністративного позову Заступник Генерального прокурора України зазначає про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам держави до ухвалення рішення в адміністративній справі, адже КП «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради вже отримано кошти за поставку бурштину і може видобувати його на підставі Спеціального дозволу № 6175 від 02.02.2017р. на ділянці, на якій не проведено оцінку запасів корисних копалин та їх геологічне вивчення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається також на те, що оскаржуваний спеціальний дозвіл надано Комунальному підприємству «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради поза конкурсом, без геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, а також без проведення в установленому порядку оцінки запасів корисних копалин на цій ділянці видобутку бурштину.

Крім того, Комунальне підприємство «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради не було надрокористувачем, оскільки не видавались дозволи на геологічне вивчення родовищ корисних копалин на дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, відповідно підприємство не могло здійснювати геологічне вивчення родовищ корисних копалин і подавати матеріали на державну експертизу з метою апробації попередньо оцінених запасів.

Згідно доводів апелянта, Держгеонадр України спірний дозвіл № 6175 Комунальному підприємству «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради видано з очевидними порушеннями Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011р., та за відсутності отриманого в установленому порядку погодження обласної ради на видачу такого дозволу в тому числі і без проведення аукціону.

Апелянт також зазначає, що на підставі спірного дозволу № 6175, КП «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради може розпочати процедуру щодо отримання в користування (оренду) земельних ділянок для видобування бурштину та в разі скасування судом спецдозволу необхідно буде докласти значних витрат і зусиль щодо повернення їх попереднім землекористувачам.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, матеріали справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам держави до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих інтересів без вжиття таких заходів.

Вказані вище доводи апелянта, як підстави для забезпечення позову шляхом зупинення дії спеціального дозволу Держгеонадр України № 6175, виданого 02 лютого 2017 року Комунальному підприємству «Волиньприродресурс» Волинської обласної ради на користування надрами - видобування бурштину на ділянці Камінь-Каширська-2 площі Фаринки-західні, Гута-Боровецька, Фаринки, Седлище терміном на 20 років, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки перевірка вказаних обставин є фактично вирішенням справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З наявних відокремлених матеріалів справи не вбачається достатніх даних, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам держави або захист цих інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім цього, позивачем не надано документальних доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію прав наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 6175 від 02.02.2017р., а саме: видобуток бурштину, наслідком чого може бути заподіяно шкоду відповідним особам.

Натомість, згідно копії Додатку № 2 до Угоди про умови користування надрами з метою видобування бурштину ділянки Камінь-Каширська-2 (площі Фаринки Західні, Гута-Боровенська, Фаринки та Седлище) від 02.02.2017 року № 6175 затверджено план робіт з видобування бурштину зазначеної ділянки з якого вбачається, що за станом на ІІ-IV квартал 2017 року заплановано лише складання проекту на розробку і рекультивацію родовища. Фактично земляні роботи передбачено планом у ІІІ кварталі 2018 року, а початок видобування заплановано на кінець 2018 року.

Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем, як у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, так і в апеляційній скарзі наведені лише припущення щодо можливих наслідків заподіяння шкоди інтересам держави. Однак, не доведено існування обставин, визначених ч. 1 ст. 117 КАС України.

Задоволення клопотання про забезпечення позову у спосіб, про який просить апелянт буде фактичним вирішенням справи без її розгляду по суті, що суперечить принципам адміністративного судочинства, визначеним статтею 7 КАС України.

Доводи апелянта про очевидну протиправність оскаржуваного дозволу є передчасними, оскільки такі, виходячи з обставин справи, мають бути встановлені при розгляді справи по суті, а судом апеляційної інстанції при розгляді забезпечення позову - не встановлені.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що Заступником Генерального прокурора України не було наведено достатньо обґрунтованих доводів та доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди інтересам держави, а отже, апелянтом не доведено наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, відповідно до ст. 117 КАС України.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання Заступника Генерального прокурора України про вжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення по даній адміністративній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 19.12.2017 року