Постанова № 71082761, 19.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року справа №266/4924/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гайдара А.В., Компанієць І.Д.,

при секретареві судового засідання Святодух О.Б.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 18 жовтня 2017 року у справі № 266/4924/16 (головуючий у І інстанції Сараєв І.А., м.Маріуполь Донецька область) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя (далі - УПФУ в Приморському районі м.Маріуполя), в якому просив: визнати протиправними дії УПФУ в Приморському районі м.Маріуполя щодо переведення його з одного виду пенсії на інший замість нового призначення пенсії та щодо застосування при призначенні пенсії показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 рік; зобов'язати УПФУ в Приморському районі м.Маріуполя перерахувати пенсію за віком з 15.02.2014 року з урахуванням середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії, з моменту виникнення права на таку пенсію відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2011-2013 роки, здійснити нарахування та виплату неотриманих сум пенсії з моменту її призначення, а також перерахунок пенсії здійснений 05.04.2016 року (а.с. 6-8).

Постановою Приморського районного суду м. Маріуполя від 18 жовтня 2017 року зазначений позов ОСОБА_1 задоволений частково, а саме: визнано протиправними дії УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя щодо переведення ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший, замість нового призначення пенсії та щодо застосування при призначенні пенсії ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 рік; зобов'язано УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.02.2014 року, з урахуванням середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії, з моменту виникнення права на таку пенсію відповідно до вимог відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р., з застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2011-2013 роки, та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотриманих сум пенсії з моменту її призначення; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 76-80).

Відповідачем на зазначене рішення суду в частині задоволених позовних вимог подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду, прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує пропуску позивачем шестимісячного строку звернення з позовом до суду.

Також вважає, що пенсійним органом правомірно під час переведення позивача з пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовувався показник середньої заробітної плати за 2009, тобто показник середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні попереднього виду пенсії (а. с. 83-84).

Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив постанову суду залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини у справі.

З 07.10.2010 року позивач перебував на обліку в УПФУ в Приморському районі м.Маріуполя та отримував пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а. с. 9).

28.10.2010 позивач працевлаштувався на роботу на посаду лікаря-епідеміолога у зв'язку з чим на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійним органом припинено виплату пенсії з 28.10.2010, оскільки позивач продовжив працювати на посаді, що дає право на вислугу років (а. с. 9, 43).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 06.03.2014 року УПФУ в Приморському районі м.Маріуполя призначено пенсію з 16.02.2014 згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а. с. 9, 31-32).

Розмір призначеної позивачеві пенсії розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2009 рік (а.с. 55).

05.04.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку зі звільненням з роботи, виплату пенсії поновлено з 01.04.2016 (а.с. 11, 28-29).

11.11.2016 позивач звернувся до УПФУ в Приморському районі м.Маріуполя з заявою щодо роз'яснення, зокрема, показника середньої заробітної плати у галузях економіки, який був врахований при призначенні пенсії за віком (а.с. 12).

Листом від 01.12.2016 року відповідач повідомив позивача про те, що на підставі заяви від 06.03.2014 йому призначено пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16.02.2014. Крім того зазначено, що при розрахунку розміру пенсії застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2009 рік (а. с. 8).

Розмір призначеної позивачеві пенсії розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2009 рік, що застосувався при перерахунку попереднього виду пенсії (а.с. 54).

Спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача щодо обрахування розміру пенсії при призначенні позивачеві пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік, що застосувався при перерахунку попереднього виду пенсії. Позивач вважає, що відповідачем порушено ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і пенсійний орган протиправно при призначенні пенсії за віком не застосував показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, які передують року звернення за призначенням пенсії.

Суд першої інстанції в порушення п.5 ч.1 ст.107 КАС України (з 15.12.2017 - п.5 ч.1 ст.171 КАС України) не з'ясував чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом, якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

29.12.2016 позивачем подано заяву про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за віком з 15.02.2014.

Позивачем не подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, яка була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції, тобто, яка діяла до 15.12.2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент подання позову) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Аналогічні положення щодо строків звернення до адміністративного суду та наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду були закріплені в частинах першій та другій статті 122 та статті 123 КАС України, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 29.12.2016 року (а. с. 6), позивач не надав до суду жодних доказів поважності підстав пропущення строку звернення до суду, внаслідок чого вимоги, заявлені за межами шестимісячного строку звернення з позовом до адміністративного суду підлягають залишенню без розгляду, а саме, заявлені до 28.06.2016 року включно.

Обставини, які б заважали (робили б неможливим) своєчасне звернення позивача до суду з цим позовом позивач не навів, поважних причин пропущення строку звернення до суду також не навів. Пенсія є щомісячним платежем, отже позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав з моменту отримання пенсії за віком, призначеної за його заявою в березні 2014 року.

Таким чином, розгляду за суттю підлягають вимоги про визнання протиправними дій УПФУ в Приморському районі м.Маріуполя щодо переведення його з одного виду пенсії на інший замість нового призначення пенсії та щодо застосування при призначенні пенсії показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 рік і зобов'язання відповідача перерахувати пенсію за віком з 29.06.2016 з урахуванням середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії, відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2011-2013 роки.

Відносини, що виникли між сторонами врегульовані Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058), «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788), в редакціях, чинних на момент подання заяв про призначення пенсії.

За приписами п «е» ст.55 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно ст.26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з ч. 3 ст. 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч.3 ст.45 Закону №1058 встановлений порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим законом, на інший.

В даному випадку, позивачеві в 2010 році було призначено інший вид пенсії за іншим законом, а саме, згідно зі ст.55 п «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII. Пенсія за вислугу років не передбачена Законом №1058 та не віднесена до видів пенсії, які призначаються згідно цього Закону.

На момент призначення пенсії за віком ОСОБА_1 останній працював на посаді начальника Азовського басейнового управління Держсанепідслужби на водному транспорті (а.с. 45), що унеможливлювало поновлення йому пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим позивачеві призначено пенсію за віком.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком, виходячи з показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення пенсії з 29.06.2016.

Доводи відповідача в обґрунтування правомірності своїх дій щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік при призначенні пенсії позивачеві за віком положеннями ч.3 ст. 45 Закону №1058 згідно якої при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії колегія суддів не бере до уваги, оскільки позивач такого бажання не мав, а наполягав на застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2011-2013 роки.

Отже, пенсійний орган неправомірно при переведенні з одного виду пенсії на інший застосував показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2009 рік, що призвело до порушення законних прав позивача на отримання пенсії в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного суду України від 09.06.2015 року у справі №21-550а15, від 31.03.2015 №21-612а14, від 22.12.2015 №21-4071а15.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів присуджує позивачеві часткове відшкодування судових витрат зі сплати судового збору, які підтверджені квитанцією про сплату судового збору (а. с. 1), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 225,00 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 19 грудня 2017 року.

Керуючись ч.2 ст.122, ч.3 ст.123, п.8 ч.1 ст.240, ст.250, ст.310, п.2, п.3 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ст.ст. 321, 322, ч.1 ст.325, ст.327, ч.5 ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 18 жовтня 2017 року у справі № 266/4924/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії за період з 15.02.2014 року до 28.06.2016 року включно залишити без розгляду.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя щодо переведення ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший, замість нового призначення пенсії та щодо застосування при призначенні пенсії показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 рік.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 29.06.2016 з урахуванням середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року зверненню за призначенням пенсії, відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2011-2013 роки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 225,00 грн. (двісті двадцять п'ять гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду може бути оскаржено до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: Л.А. Василенко

Судді: А.В. Гайдар

І.Д. Компанієц