Постанова № 71082472, 19.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року справа № 233/5014/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року у справі № 233/5014/17 (головуючий І інстанції Мартишева Т.О.), складену в повному обсязі 07 листопада 2017 року у м. Костянтинівці Донецької області за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач) про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо невиплати з жовтня 2016 року пенсії за віком позивачеві, зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії за віком позивачу з жовтня 2016 року з виплатою заборгованості.

В обґрунтування позову зазначив, що позивачем з 1994 року здобуто право на отримання пенсії, що підтверджується пенсійним посвідченням, виданим Пенсійним фондом України на ім'я позивача. До липня 2014 року позивач перебував на обліку в УПФУ м. Горлівки, з грудня 2014 року у зв'язку з припиненням здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України на тимчасово окупованій території позивача було взято на облік до Костянтинівського об'єднаного УПФУ Донецької області. До жовтня 2016 року відповідач нараховував та перераховував позивачеві пенсію за віком, однак припинив пенсійні виплати з жовтня 2016 року, чим грубо порушив законні права та інтереси позивача, єдиним джерелом до існування якого є пенсія.

З такими діями відповідача позивач не погоджується та вважає їх дискримінацією відносно позивача як внутрішньо переміщеної особи, оскільки припинення виплати пенсії згідно діючого законодавства України можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених законом.

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року у справі № 233/5014/17 позовні вимоги були задоволені, внаслідок чого: визнано неправомірною бездіяльність Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати з 01 жовтня 2016 року пенсії за віком ОСОБА_2; зобов'язано Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 01 жовтня 2016 року; допущено негайне виконання постанови суду в межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Постанова мотивована тим, що зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач, не виплачуючи позивачу пенсію за віком з жовтня 2016 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_2 шляхом визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсію за весь час затримки.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказав, що відсутність внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування є порушенням обов'язкової умови для отримання соціальних послуг відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII. Вважає, що були підстави для припинення пенсійних виплат та підстав для поновлення пенсійних виплат немає.

Просили апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Колегією суддів було встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням від 19 вересня 2002 року, номер пенсійної справи 88990/38 (а.с. 9). Згідно довідки УСЗН Костянтинівської міської ради від 04 грудня 2014 року № 1425019996 (а.с. 8) з 07 жовтня 2014 року позивача, зареєстровану у АДРЕСА_2, взято на облік як особу переміщену з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідачем здійснювалося нарахування та виплата пенсії позивачу згідно особистої заяви ОСОБА_2 від 07 жовтня 2014 року, розпорядження від 15 грудня 2014 року, протоколу від 18 грудня 2014 року (пенсійна справа 804422) (а.с. 27-28), виплата пенсії припинена з 01 жовтня 2016 року.

Спірним питанням у даній справі є правомірність (протиправність) дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з жовтня 2016 року на підставі не підтвердження його місця перебування.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Закон № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно достатті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії:

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

{Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону України поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Отже, в статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутня така підстава як «не підтвердження місця перебування», як про це заявляє відповідач. Також, в цій статті відсутні такі підстави як не проживання у місті тимчасової реєстрації чи повернення до місця реєстрації.

Колегією суддів встановлено, що, не зважаючи на фактичне припинення нарахування та виплати пенсії, рішення територіальним органом Пенсійного фонду щодо припинення виплати позивачеві пенсії не приймалося.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з жовтня 2016 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_2, в тому числі шляхом зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсію за весь час затримки.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року у справі № 233/5014/17 - залишити без задоволення.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 07 листопада 2017 року у справі № 233/5014/17 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов