Постанова № 71082440, 19.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року справа № 425/2675/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 листопада 2017 року у справі № 425/2675/17 (головуючий І інстанції Москаленко В.В.), складену в повному обсязі 01 листопада 2017 року в м. Рубіжне Луганської області за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі відповідач), в якому просила: визнати дії Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської щодо невиплати їй пенсії з 01 травня 2017 року протиправними; зобов'язати Рубіжанське обєднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити їй нарахування та виплату пенсії з 01 травня 2017 року; звернути постанову до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 листопада 2017 року у справі № 425/2675/17 позовні вимоги були задоволені, внаслідок чого: визнано неправомірними дії Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати з 01 травня 2017 року пенсії за втратою годувальника ОСОБА_1; зобовязано Рубіжанське обєднане управління Пенсійного фонду України Луганської області з 01 травня 2017 року відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 Також суд першої інстанції зазначив, що постанова суду виконується негайно у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова мотивована тим, що зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач, не виплачуючи позивачу пенсію за віком з травня 2017 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_1 шляхом визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсію за весь час затримки.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказав, що відсутність внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування є порушенням обовязкової умови для отримання соціальних послуг відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII. Вважає, що були підстави для припинення пенсійних виплат та підстав для поновлення пенсійних виплат немає.

Просили апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Колегією суддів було встановлено, що 03.06.2013 позивачу було призначено довічно пенсію по втраті годувальника та за розпорядженням № 872 від 04.11.2014 її було взято на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Рубіжному з підстав «облік справи, призначеної в минулих роках» згідно її заяви від 03.11.2014 (а.с. 21).

Згідно копії довідки від 24.11.2014 № 917000/949 позивач взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в Управлінні праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області. Тимчасова адреса місця проживання позивача: Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Леніна, 30-А/36. Ця довідка була видана позивачу 24 травня 2017 року, дата закінчення дії довідки не вказана (а.с. 28).

03.11.2014 ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в м. Рубіжному з заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просить взяти її на облік, вид пенсії по втраті годувальника (а.с. 25).

Згідно розпорядження № 872 від 04.11.2014 УПФУ в м. Рубіжному, з 03.11.2014 позивачу було проведено перерахунок пенсії по втраті годувальника, призначеної в минулих роках, в звязку з обліком справи, та взято позивача на облік в управлінні (а.с. 21).

За інформацією Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області щодо зняття з обліку ВПО, скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на підставі інформації щодо надання завідомо недостовірних відомостей про місце фактичного проживання, керуючись пунктом 5 частини 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» громадян, які не знаходились за місцем фактичного проживання, серед яких значиться позивач (а.с. 32).

Колегією суддів було встановлено, що позивачу з 01.05.2017 було призупинено виплату пенсії як внутрішньо переміщеній особі.

Згідно копії довідки від 24.05.2017 № НОМЕР_1 позивач взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в Управлінні праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області. Тимчасова адреса місця проживання позивача: Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Володимирська, 30-А/36. Ця довідка була видана позивачу 24 травня 2017 року, дата закінчення дії довідки не вказана (а.с. 10).

24.05.2017 позивач особисто звернулася до відповідача із заявою про поновлення їй виплати пенсії через відділення АТ «Ощадний банк України» з 01 травня 2017 року, виплата якої була призупинена. Ця заява була отримана відповідачем 24.05.2017, що підтверджується відповідними відмітками на заяві. З банку також до пенсійної справи було надано заяву про наявність у позивача відкритого рахунку для зарахування їй пенсії (а.с. 33, 31).

Згідно копії витягу з рішення № 21 від 06.07.2017 засідання комісії з питань призначення (відновлення, відмовлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті пенсії, згідно п. 18 постанови КМУ № 365 зі змінами (а.с. 34).

Доказів про повідомлення позивача про підстави припинення їй виплати пенсії чи відмову в поновленні виплати пенсії за заявою позивача від 24.05.2017 відповідачем до справи не надано.

Спірним питанням у даній справі є правомірність (протиправність) дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з травня 2017 року на підставі не підтвердження його місця перебування.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Закон № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно достатті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії:

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

{Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону України поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Отже, в статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутня така підстава як «не підтвердження місця перебування», як про це заявляє відповідач. Також, в цій статті відсутні такі підстави як не проживання у місті тимчасової реєстрації чи повернення до місця реєстрації.

Колегією суддів встановлено, що, не зважаючи на фактичне припинення нарахування та виплати пенсії, рішення територіальним органом Пенсійного фонду щодо припинення виплати позивачеві пенсії не приймалося.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію з травня 2017 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_1, в тому числі шляхом зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу пенсію за весь час затримки.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У звязку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 листопада 2017 року у справі № 425/2675/17 залишити без задоволення.

Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 01 листопада 2017 року у справі № 425/2675/17 залишити без змін.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

ОСОБА_2