Рішення № 71080087, 14.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/4685/17 Номер провадження 22-ц/775/2187/2017

Головуючий у 1 інстанції Мартишева Т.О.

Доповідач - Санікова О.С.

Категорія – 55

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Будулуци М.С., Мальованого Ю.М.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, посилаючись, з урахуванням уточнених позовних вимог на те, що він перебував у трудових відносинах із відповідачем по справі, працюючи електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування та був звільнений 04 серпня 2016 року за власним бажанням у зв’язку із виходом на пенсію. Заробітна плата йому своєчасно не виплачувалась, у звязку з чим на день звільнення утворилась заборгованість у розмірі 41 145 гривень 99 копійки. В порушення ст.116 КЗпП України відповідач в день звільнення не здійснив з ним повного розрахунку та заборгованість по заробітній платі дотепер йому відповідачем не виплачена. У зв’язку з невиплатою заробітку він зазнав та продовжує зазнавати моральні страждання, у нього були порушені звичні життєві зв’язки. Відсутність виплати позбавила його можливості реалізовувати звички та бажання, тому він був змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя. З урахуванням тривалості порушення трудових прав моральну шкоду він оцінює у 50 000 грн. Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, за період з 05 серпня 2016 року по день ухвалення рішення, тобто, за 321 робочий день, виходячи з того, що розмір його середньоденної заробітної плати складає 269,45 грн. (269,45 грн. х 321 день) – в сумі 86 493,45 грн., оскільки роботодавець не звільняється від відповідальності за ст. 117 КЗпП України після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості, а також відшкодувати завдану йому відповідачем внаслідок порушення трудових прав моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі станом на 31 жовтня 2017 року в розмірі 36 278 гривень 73 копійки, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період часу з 05 серпня 2016 року по 10 листопада 2017 року включно у розмірі 86 224 гривні 00 копійок, а всього 122 502 грн. 02 коп. та у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн., витрати, пов’язані із сплатою судового збору в сумі 12 грн. 80 коп. ; в задоволенні іншої частини позову відмовлено; стягнуто з Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» в дохід держави судовий збір у розмірі 1225 грн. 23 коп.

В апеляційній скарзі Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит» просить скасувати рішення суду та ухвали нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит» посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті; апелянт вважає, що враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у зв’язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, а саме середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюється главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства; судоми не враховано, що відповідач є вузько спеціалізованим підприємством по виготовленню, як основного виду продукції виробів військового призначення та входить до складу Державного концерну «Укроборонпром», загальний обсяг виготовлення продукції військового призначення від загального обсягу виготовлення продукції відповідачем становить майже 98%, відповідач до 04.042014 року здійснював поставку виробів військового призначення на територію Російської Федерації на підставі Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості від 28.11.1993 року, отже впродовж 2014 року основним джерелом фінансування відповідача було надходження грошових коштів за реалізацію виробів військового призначення, які експортувалися на територію Російської Федерації, починаючи з другого кварталу 2014 року у зв’язку з проведенням антитерористичної операції та враховуючи лист Державного концерну «Укроборонпром» відвантаження виробів військового призначення та подвійного використання відповідачем до Російської Федерації зупинено; отже, апелянт вважає основною причиною виникнення затримки по виплаті заробітної плати позивачу важке фінансове становище підприємства і відсутність грошових коштів внаслідок державної заборони експорту продукції КДНВП «Кварсит» на територію Російської Федерації; з посиланням на висновок Донецької торгово-промислової палати від 27 травня 2014 року, яким підтверджено, що невиконання відповідачем постачання продукції на територію Російської Федерації зупинено у зв’язку із настанням для відповідача обставин непереборної сили та ці обставини перешкоджають своєчасному виконанню договірних та податкових зобов’язань апелянт вважає, що затримка у своєчасній виплаті позивачу заробітної плати сталася не в вини відповідача, а внаслідок настання та дії форс-мажорних обставин; щодо поважності причин не проведення своєчасного розрахунку по заробітній платі з позивачем апелянт посилається також на судову практику, якою чітко визначено, що ст. 117 КЗпП України може бути застосована за умови, якщо є вина підприємства у несвоєчасній виплаті працівнику заробітної плати чи належних йому сум при звільненні; з посиланням на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», лист ТПП України від 09.01.2015 року та Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин апелянт вважає неправильним висновок суду про те, що висновок Донецької ТПП про наявність форс-мажорних обставин не є належним доказом, який підтверджує відсутність вини КДНВП «Кварсит» у затримці розрахунку по заробітній платі, оскільки на день видачі Висновку КДНВП «Кварсит» (27.05.2014 року) видача сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин Торгово-промисловою палатою чи уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами діючим законодавством України не була передбачена і крім того, суд не звернув уваги на те, що обсяг реалізації продукції Костянтинівським державним науково-виробничим підприємством «Кварсит» за контрактом від 10.10.2013 року, невиконання умов якого підприємством стало наслідком дії форс-мажорних обставин, встановлених висновком Донецької торгово-промислової палати від 27.05.2014 року, складав понад 98% від всього обсягу реалізації продукції КДНВП «Кварсит» у 2013 році, понад 97,5% у 2014 році, тобто внаслідок зупинення відвантаження виробів військового призначення та подвійного використання відповідачем до Російської Федерації по зазначеному контракту відповідач втратив основного споживача продукції, що вкрай негативно вплинуло на економічний та фінансовий стан підприємства та унеможливило належне виконання зобов’язань відповідача як роботодавця щодо своєчасної виплати працівнику (позивачу) належних йому сум при звільненні; апелянт також зазначає, що починаючи з квітня 2014 року по теперішній час підприємство не знайшло інших контрагентів, які б могли стати належною пропорційною заміною контрагенту, якому поставлялася підприємством продукція військового призначення по контракту від 10.10.2013 року.

У судове засідання апеляційного суду сторони не з’явились.

Від Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням представника підприємства до Донецького апеляційного господарського суду в м. Харків. Проте на підтвердження не надано будь-якого документа. Тому апеляційний суд вважає причину неявки представника КДНВП «Кварсит» неповажною і вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не проведено своєчасного розрахунку з позивачем після його звільнення з вини відповідача, що є порушенням положень статей 47 та 116 КЗпП України; при цьому висновок Донецької ТПП про наявність форс-мажорних обставин, виданий КДНВП «Кварсит», не є належним доказом, який підтверджує відсутність вини КДНВП «Кварсит» у затримці розрахунку по заробітній платі при звільненні ОСОБА_1, оскільки такий висновок підтверджує неможливість виконання договірних зобов’язань відповідача по конкретному договору та в ньому не досліджувались обставини щодо впливу цього договору на можливість відповідача як роботодавця вчасно сплачувати заробітну плату своїм працівникам.

Проте такі висновки суду є неправильними.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Костянтинівським державним науково-виробничим підприємством «Кварсит» з 01 липня 1998 року, працював на посаді електромонтера, 04 серпня 2016 року був звільнений за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України у зв’язку із виходом на пенсію.

У день звільнення ОСОБА_1 з ним не було проведено розрахунку.

Згідно довідки Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» загальна сума заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 на дату звільнення становить 41145 гривень 99 копійок. Станом на 31 жовтня 2017 року сума заборгованості складає 36 278,73 грн. На день розгляду справи в суді заборгованість не виплачена в повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видаються безкоштовно.

Відповідно до сертифіката Торгово-промислової палати України від 28 серпня 2014 року №2644 встановлено, що за інформацією Служби безпеки України (лист від 13 червня 2014 року №33/2117) ухвалено рішення щодо проведення в Донецькій області АТО. На підставі наданих документів торгово-промислова палата засвідчила настання обставин непереборної сили з 27 травня 2014 року для Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» під час здійснення господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавства щодо справляння і сплати податків та обов’язкових платежів; станом на 27 травня 2014 року антитерористична операція триває, таким чином момент припинення дії непереборної сили для Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» не настав.

Згідно пояснень відповідача, а також обставин, викладених у висновку Донецької торгово-промислової палати Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит» є спеціалізованим підприємством по виготовленню, як основного виду продукції, виробів військового призначення та входить до складу Державного концерну «Укроборонпром». Загальний обсяг виготовлення продукції військового призначення від загального обсягу виготовлення продукції військового призначення від загального обсягу виготовлення продукції Костянтинівським державним науково-виробничим підприємством «Кварсит» становить майже 98%.

До 04.04. 2014 року Костянтинівське державне науково-виробниче підприємство «Кварсит» здійснювало поставку виробів військового призначення на територію Російської Федерації на підставі Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості від 18.11.1993 року. Вироби військового призначення внесені до річного Переліку товарів військового призначення та відвантажувалися згідно Разового дозволу №28201000 від 30 січня 2014 року, виданого Державною службою експортного контролю України.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Згідно листа Державного концерну «Укроборонпром» від 04.04.2014 року Костянтинівському державному науково-виробничому підприємству «Кварсит» наказано припинити відвантаження виробів військового призначення та подвійного використання до Російської Федерації.

Зазначені обставини свідчать про те, що основним джерелом фінансування Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» було надходження грошових коштів за реалізацію виробів військового призначення, які експортувалися на територію Російської Федерації і з яких сплачувалася заробітна плата працівникам.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що затримка виплати належних позивачу сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулася з вини відповідача.

Виходячи із встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що затримка належних позивачу сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулася через настання обставин непереборної сили.

Висновок суду першої інстанції про те, що висновок Донецької торгово-промислової палати підтверджує неможливість виконання договірних зобов’язань відповідача по конкретному договору та в ньому не досліджувались обставини щодо впливу цього договору на можливість відповідача як роботодавця вчасно сплачувати заробітну плату своїм працівникам є помилковим, оскільки форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язковість згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальновійськова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо і крім того, з висновку вбачається, що Донецькою торгово-промисловою палатою досліджувались обставини щодо впливу контракту, укладеного 10 жовтня 2013 року між Костянтинівським державним науково-виробничим підприємством «Кварсит» та ВАТ «Долгопрудненське науково-виробниче підприємство», Росія, на можливість відповідача як роботодавця вчасно сплачувати заробітну плату своїм працівникам.

Оскільки неправильне застосування судом першої інстанції зазначених норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то відповідно до ст. 309 ЦПК України судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Оскільки судом першої інстанції визначено для стягнення загальна сума заборгованості 122 502 грн. 02 коп., то з огляду на скасування рішення в частині стягнення середнього заробітку в розмірі 86 224 грн. підлягає скасуванню і рішення в частині стягнення загальної суми заборгованості із заробітної плати та в частині стягнення судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ухвали судді апеляційного суду від 07 грудня 2017 року Костянтинівському державному науково-виробничому підприємству «Кварсит» відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Виходячи із зазначених норм процесуального права та встановлених обставин з Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 105 грн. 06 коп. за подачу апеляційної скарги, а з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» судовий збір в сумі 862 грн. 48 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» задовольнити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10 листопада 2017 року скасувати в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, в частині стягнення 122 502 грн. 02 коп. та судового збору в сумі 1 225 грн. 23 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.

Стягнути з Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» судовий збір в дохід держави в сумі 2 105, 06 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» судовий збір в сумі 862 грн. 48 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Судді: