Постанова № 71079681, 06.12.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

06 грудня 2017 року Справа № 814/1247/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПрАТ "Казанківське хлібоприймальне підприємство", вул. Жовтнева, 40, смт. Казанка, Казанківський район, Миколаївська область, 56000

доГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2017 р. № НОМЕР_1, ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Казанківське хлібоприймальне підприємство" звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 20.03.2017 р. № НОМЕР_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що факти та висновки, викладені в акті позапланової перевірки, необґрунтовані та поверхові, оскільки зміна розміру нормативної грошової оцінки землі не тягне автоматичної зміни умов договору щодо розміру орендної плати.

Відповідач надав заперечення проти позову, в яких посилається на позицію Верховного суду України щодо застосування п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (далі ПК України). Виходячи з пріоритетності норм ПК України, до моменту внесення змін до договору оренди земельної ділянки розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, встановленого ПК України.

За клопотанням представників сторін справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Вислухавши пояснення представників сторін і свідка, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню частково, виходячи з наступного:

06.11.2008 р. позивач уклав договір оренди землі з Казанківською РДА, за умовами якого отримав в оренду земельну ділянку на території Веселобалківської сільської ради площею 9,7366 га для промислового використання. Згідно п. 5, 9 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 818439,12 грн., а орендна плата розраховується в розмірі 2% від нормативної грошової оцінки. Договір було укладено на 5 років.

По закінченню строку дії договору оренди землі позивач 11.11.2013 р. звернувся до Казанківської РДА для поновлення договору оренди, однак отримав розяснення, що питання про поновлення договору оренди відноситься до повноважень Головного управління Держземагентства у Миколаївській області. Позивач не звертався до компетентного органу з пропозицією укласти договір оренди, однак продовжував користуватися земельною ділянкою, нараховував і сплачував оренду плату, виходячи з попереднього розміру нормативної грошової оцінки землі.

У листопаді-грудні 2016 р. Баштанською обєднаною ДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області проведено позапланову невиїзну перевірку позивача в частині повноти нарахування та сплати до бюджету орендної плати за земельні ділянки, результати якої оформлені актом від 15.12.2016 р. № 290/14-32100883.

За висновками перевірки позивачем порушено п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, а саме: занижено податкове зобовязання по орендній платі за земельні ділянки на 242116,33 грн. (з квітня 2014 р. по лютий 2016 р.).

20.03.2017 р. на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким позивачу донараховано основне зобовязання з орендної плати в сумі 242116,33 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 60529,08 грн.

Висновок контролюючого органу про заниження податкового зобовязання по орендній платі ґрунтується на тому, що з 01.04.2014 р. Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" внесено зміни до п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України в частині підвищення розміру орендної плати за землю з 2% нормативної грошової оцінки до 3%.

У постанові від 02.12.2014 р. по справі № 21-274а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Матеріалами перевірки позивача встановлено, що з квітня 2014 р. позивач продовжував сплачувати орендну плату, виходячи з розміру 2% від нормативної грошової оцінки. Посилання позивача на неукладення нового договору оренди не приймаються судом, оскільки вони суперечать позиції Верховного Суду України. Крім того, позивач, отримавши лист Казанківської РДА про відсутність у неї повноважень на укладення договору, не звертався до компетентного органу з метою укладення договору оренди земельної ділянки, тобто не вчинив усіх залежних від нього дій щодо укладення договору оренди землі.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З огляду на викладене, суд погоджується з позицією відповідача щодо заниження позивачем податкового зобовязання по орендній платі за земельні ділянки з квітня до грудня 2014 р. у сумі 7488,54 грн.

Щодо нарахування позивачу основного зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій з орендної плати за 2015 р., суд не погоджується з позицією відповідача з огляду на таке:

Згідно розрахунку контролюючого органу, позивач у 2015 р. мав сплатити орендну плату в розмірі 229278,41 грн.

16.02.2015 р. позивач подав податкову декларацію з орендної плати за землю за 2015 р. у сумі 286368,74 грн. Вказані кошти сплачені в повному обсязі. 19.02.2015 р. позивач подав уточнюючу податкову декларацію, в якій зменшив податкове зобовязання з 286368,74 грн. до 24941,77 грн.

Таким чином, позивач фактично сплатив орендну плату за 2015 р. у більшому розмірі, ніж розраховано контролюючим органом, однак, виходячи з розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідач за 2015 р. збільшив позивачу податкове зобовязання з орендної плати на 204336,64 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію в сумі 51084,16 грн. (25%).

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка головний державний ревізор-інспектор Баштанської ОДПІ ОСОБА_1 (який склав розрахунок до податкового повідомлення-рішення) пояснив, що штрафна санкція за 2015 р. нарахована на підставі п. 120.1 ст. 120 ПК України за неправильне визначення в уточнюючому розрахунку податкового зобовязання.

З даного приводу суд зазначає, що за 2015 р. позивач сплатив орендну плату навіть у більшому розмірі, ніж нараховано контролюючим органом, що підтверджується листом Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області щодо надходження коштів до місцевого бюджету Веселобалківської сільської ради. Відтак, відповідачем протиправно збільшено податкове зобовязання з орендної плати за 2015 р. Застосування ж штрафної санкції взагалі не відповідає вимогам ПК України.

Так, згідно п. 120.1 ст. 120 ПК України, на яку послався свідок ОСОБА_1, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобовязаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обовязок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Тобто, у випадку виявлення неправильного декларування в уточнюючому розрахунку, за умови сплати нарахованого ДПІ зобовязання в повному обсязі, відповідач мав застосувати до позивача штрафну санкцію в розмірі 170 грн. і не збільшувати податкове зобовязання, яке й так уже сплачене до бюджету.

З огляду на викладене, суд вважає протиправним нарахування позивачу податкового зобовязання з орендної плати за 2015 р. у сумі 204336,64 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 51084,16 грн., відтак, податкове повідомлення-рішення від 03.01.2017 р. № НОМЕР_1 належить визнати протиправним та скасувати в сумі 204336,64 грн. з основного зобовязання та в сумі 51084,16 грн. зі штрафних (фінансових) санкцій.

Причиною заниження податкового зобовязання з орендної плати за 2016 р. стало неврахування позивачем рішення Казанківської районної ради від 26.12.2014 р. № 262/27, яким затверджено нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 9,7366 га, з урахуванням коефіцієнту індексації, у розмірі 7642613,82 грн.

Позивач посилається на відсутність інформації щодо збільшення нормативної грошової оцінки землі в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку, однак суд зазначає, що позивач, як користувач земельної ділянки, повинен був знати про щорічний перегляд розміру нормативної грошової оцінки землі та самостійно слідкувати за її змінами.

Конституцією України задекларовано, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ч. 2 ст. 68).

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачу податкового зобовязання та штрафних санкцій з орендної плати за землю за 2016 р.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС України).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів перед судом законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування позивачу податкового зобовязання з орендної плати за 2015 р. у сумі 204336,64 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 51084,16 грн., що є підставою для задоволення позовних вимог у вказаній частині. Решти позовних вимог задоволенню не підлягають через необґрунтованість.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивач надав суду платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 4539,69 грн. Таким чином, присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати в сумі 3813,34 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч. 3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 20.03.2017 р. № НОМЕР_1 в частині нарахування податкового зобовязання в сумі 204336,64 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 51084,16 грн.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Присудити приватному акціонерному товариству "Казанківське хлібоприймальне підприємство" (ідентифікаційний код 32100883) судовий збір у сумі 3813,34 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Лісовська Н. В.