Постанова № 71079608, 14.12.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

14 грудня 2017 року Справа № 814/1159/17

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., позивача ОСОБА_1, пр. позивача ОСОБА_2, пр. відповідача ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області з позовом про зобов’язання знищити всі збережені в Державному Демографічному реєстрі персональні дані позивача в особі ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 в тому обсязі, який надавався позивачем для оформлення закордонного паспорта громадянина України, в тому числі цифрове фото, зразок підпису та анулювати присвоєний йому «Унікальний номер запису реєстру».

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що в Державному демографічному реєстрі вносяться персональні дані та використовується номерна ідентифікація людей, що грубо протирічить вченню Церкви про світ, Бога і людини та відповідає застереженню Священного писання «Відвертість від ОСОБА_4 про «Начертання звіря» та порушує ст.28,32,35 Конституції України.

Відповідач надав заперечення проти позову, просить відмовити у задоволенні позову, з підстав зазначених у запереченнях.

Заслухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку:

Позивач звертався до відповідача із заявами від 08.08.2016,30.08.2016, 14.12.2016, в яких просив знищити всі номерні ідентифікатори в базі Державного демографічного реєстру, всі персональні дані позивача, оскільки це суперечить його релігійним переконанням.

Відповідач листами від 16.11.2016, 22.12.2016, 26.09.2016 надав відповідь з посиланням на ст.6 Закону України « Про захист персональних даних», ст.10 Закону України « Про Єдиний Державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», в яких зазначив, що правових підстав для видалення персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру немає.

В судовому засіданні позивач суду пояснив, що при оформленні закордонного паспорта він дав згоду на обробку персональних даних, але його запевнили, що ніяких цифрових ідентифікаторів йому не буде присвоюватись. Потім він дізнався, що його ввели в оману, він відмовився від отримання закордонного паспорта та просив відповідача на підставі п.6 ч.2 ст.8 та ч.2 ст.15 Закону України « Про захист персональних даних» вилучити всі дані з Державного Демографічного реєстру, оскільки вважає це обмеженням права сповідувати свою віру, втручанням в його особисте та сімейне життя.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.6 «Про захист персональних даних» N 2297-VI від 01.06.2010 суб'єкт персональних даних має право: пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Пунктом 2 ч.2 ст.15 Закону № 2297 від 01.06.2010 передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» N 5492-VI, 20.11.2012 Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру.

Внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних" .

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. (ст.10 Закону України № 5492).

Позивач вважає, що його правовідносини з міграційною службою припинились , в зв’язку з відмовою його від оформлення закордонного паспорта, тому персональні данні необхідно вилучити з Реєстру, але питання припинення правовідносин не стосується спірних правовідносин. Спеціальним законом, який регулює правовідносини, які склались між сторонами є Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» N 5492-VI, яким не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру. Позивач має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв’язку з релігійними переконаннями.

Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач невлученням інформації до реєстру порушує ст.ст.28,32,35 Конституції України.

Цими статтями передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності – це назва статті, а потім йде диспозиція статті, в якій конкретизується правило поведінки, якого повинні дотримуватись учасники правовідносин, а саме ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. До спірних правовідносин не відноситься ця стаття, оскільки відповідач не допускав стосовно позивача вищезазначені дії.

Ніякого втручання в його особисте і сімейне життя, не відбулось, оскільки позивач сам звернувся до відповідача та дав згоду на обробку персональних даних.

Посилання позивача на порушення відповідачем його права на свободу віросповідання ніяким чином не було доведено суду.

Посилання позивача на те, що присвоєння йому УНЗР (унікальний номер запису в Реєстрі) позбавляє його права потрапити в рай після смерті, не приймається судом до уваги, оскільки цією ж статтею Конституції (ст.35) передбачено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. Законом України № 5492 не передбачено механізм вилучення інформації з Реєстру.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов'язковою умовою визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями суб’єкта владних повноважень, тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

З огляду на викладені обставини, позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача та не надано суду доказів, яким чином вони будуть відновленні у разі задоволення позову.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Т. О. Гордієнко

Повний текст постанови складено відповідно до частини 3 статті 160 КАС України та підписано суддею 19.12.2017.